22 липня 2024 року м. Харків Справа №905/119/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (вх.№1130Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 08.04.2024 року у справі №905/119/24,
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро,
до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», м.Добропілля Донецької області,
про стягнення штрафу у розмірі 189920,00 грн.,-
Наприкінці січня 2024 року Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» про стягнення штрафу у розмірі 189920,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне зазначення відповідачем маси вантажу у вагоні №56339989 за залізничною накладною №48533293, внаслідок чого позивачем нараховано штраф у розмірі 189920,00 грн. згідно приписів
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на нарахування відповідачу штрафу у розмірі 189920,00 грн згідно приписів Статуту залізниць України, підставою для чого стало неправильне зазначення відповідачем маси відправленого вантажу у вагоні №56339989 за залізничною накладною №48533293, що підтверджується комерційним актом №450003/188 від 05.06.2023 року.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.307 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст.2, 5, 6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.04.2024 року у справі №905/119/24 (повний текст складено та підписано 08.04.2024 року, суддя Чернова О.В.) позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (85013, Донецька область, місто Добропілля, місто Білозерське, вулиця Строїтельна, будинок 17; ідентифікаційний код: 36028628) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код: 40081237) штраф у розмірі 189920,00 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 08.04.2024 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі. Судові витрати по справі апелянт просить стягнути з позивача на свою користь.
Так, на переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов хибних висновків, що позивачем не пропущено спеціальний строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що жодною умовою договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №48-36028628/2020-0001 від 01.07.2020 року не передбачено застосування такого виду та розміру штрафу, як штраф за не правильно зазначену масу вантажу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань, в зв'язку з цим вважає, що якщо нарахування штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань передбачено лише Статутом залізниці, то і строк позовної давності щодо його стягнення повинен застосовуватися той, який передбачено також Статутом залізниці.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача; встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 20 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, а також встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати до суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. При цьому, судом роз'яснено про можливість надання та звернення до суду засобами електронного зв'язку і порядок такого звернення. Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/119/24.
Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 22.05.2024 року.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
29.05.2024 року матеріали справи №905/119/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Від позивача 06.06.2024 року надійшов відзив (вх.№7772), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (далі - відповідач, замовник, вантажовідправник) на підставі заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення з АТ «Українська залізниця» договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №36028628/2020-001 від 20.03.2020 року та повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №48-36028628/2020-001 від 01.07.2020 року, уклало з Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - позивач, перевізник) договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - договір).
Умови договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом в редакції наданій до матеріалів справи оприлюднені на веб-сторінці позивача: httр://uz-cargo.com/contractprojects.htm 01.03.2023 та введені в дію 02.03.2023.
Предметом вказаного договору перевезення є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1 договору).
Згідно з п.п.1.5, 1.6 договору, цей договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до пунктів 9.3 та 9.4 договору та законодавства. Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Пунктом 7.3 договору встановлено, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовника, що випливають з правовідносин сторін за договором становить один рік.
Договір діє з дня його укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті httр://uz-cargo-com/ (п. 12.1 договору).
04.06.2023 року зі станції Добропілля Донецької залізниці Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» на станцію Добротвор Львівської області на підставі залізничної накладної №48533293 направило вантаж - вугілля кам'яне марки г-газовий, навалом. Під час оформлення залізничної накладної відправник визначив масу вантажу у вагоні №56339989 у розмірі 68700кг.
Відповідно до розділів 26 та 28 залізничної накладної №48533293 маса вантажу визначена вантажовідправником на вагонних вагах (150т), заводський №147 СВ 150000В/2 (вантажовідправника).
На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень.
До матеріалів справи надано акт загальної форми ГУ-23 №439 від 05.06.2023 року.
На підставі акту загальної форми ГУ-23 №439 від 05.06.2023 року станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено комерційний акт №450003/188 від 05.06.2023 року, в розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» якого зазначено, що 06.06.2023 року проводилось контрольне зважування вагону №56339989, що прибув за відправкою, вказаною на звороті цього акту. За документом значиться вантаж «Вугілля кам'яне марки г-газове. Вугілля кам'яне марки Г(Г2) 0-200», насипом, в твердому стані, навантаження на рівні бортів, маркування трьома паралельними борознами вздовж довжини вагона, вага брутто не вказана, тара - 22200кг, вага нетто - 68700кг. При переваженні вагону в статичному режимі в присутності ДС Іванова С.Б., АРВ Кузьміч Т.І., агента комерційного ОСОБА_1 , на справних вагонних вагах 150тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський №032, що пройшли держповірку 14.03.2023 року, виявилось вага брутто - 93700кг, тара за документом - 22200кг, вага нетто - 71500кг, що більше ваги, вказаної в документі на 2800кг, понад вантажопідйомність вагона на 2500кг. Навантаження вантажу нерівномірне, на рівні та вище бортів на 10см, маркування із застосуванням катку, трьома повздовжніми борознами вздовж довжини вагону. Поглиблень немає, маркування не порушене. Торцеві двері та розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. В технічному стані вагон справний. Вагон затриманий для відвантаження надлишку вантажу. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.
Комерційний акт №450003/188 від 05.06.2023 року підписали начальник станції Іванов С.Б., агент з розшуку вантажу ОСОБА_2 , агент комерційний Здор Ю.Ю.
Зважування вагону здійснено на 150тн тензометричних вагонних вагах згідно з технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки (зввт) (вид ЗВВТ тензометричні, модифікація ЗВВТ ВВЕТ-150-ТД.1-ЕП.2-ДП-С, заводський №032) станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію 26.12.2012 року, міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ 6 місяці, та відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 14.03.2023 року.
На станції призначення в примірнику комерційного акту №450003/188/46 від 05.06.2023 року, у розділі Є «Відмітка станції призначення про стан вантажу, який з актом попутної станції» якого зазначено, різниці проти цього акту не виявлено.
У зв'язку із неправильним зазначенням відповідачем кількості вантажу у вагоні №56339989 за залізничною накладною №48533293, позивачем нараховано штраф на підставі ст. 118 Статуту залізниць України у загальному розмірі 189920,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Як встановлено ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Згідно із ст.22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів (ст. 23 Статуту залізниць України).
Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред'явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 «Найменування вантажу» вноситься відмітка «навалом», «насипом» або «наливом».
У додатку 3 до цих Правил встановлено, що графа «маса вантажу, визначена відправником» заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом); у графі «спосіб визначення маси» зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником); у графі «ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)» зазначається: відправником або залізницею; у графі «правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.
Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної «Правильність внесених відомостей підтверджую» вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Відповідно до п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Правильність внесених до накладної №48533293 відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів, в тому числі щодо маси вантажу, своїм підписом підтвердив представник відправника прийомоздавальник вантажу та багажу ОСОБА_3 , а саме у вагоні №56339989 - 68700кг.
Згідно із ст.52 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана на вимогу вантажоотримувача перевірити масу, кількість місць і стан вантажу.
Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Згідно із ст.105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.
З наведеними приписами кореспондуються положення ст.129 Статуту залізниць України, якими визначено, що обставини, які можуть бути підставою для застосування матеріальної відповідальності за порушення, допущені під час перевезення вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
За змістом наведених положень залізничні перевезення оформляються накладною як обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача та супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Законодавцем встановлено матеріальну відповідальність вантажовідправника за пред'явлення до перевезення вантажу з неправильним зазначенням його маси у накладній та її невідповідності фактичній масі вантажу, який надійшов до станції призначення, у вигляді штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати за все перевезення.
Отже допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Так, з метою засвідчення обставин щодо невірного зазначення вантажовідправником маси вантажу до матеріалів справи надано комерційний акт №450003/188 від 05.06.2023 року.
За змістом комерційного акту №450003/188 від 05.06.2023 року, при зважуванні на справних вагонних вагах 150тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський №032, що пройшли держповірку 14.03.2023 року, виявилось вага брутто - 93700кг, тара за документом - 22200кг, вага нетто - 71500кг, що більше ваги, вказаної в документі на 2800кг, понад вантажопідйомність вагона на 2500кг.
Комерційний акт №450003/188 від 05.06.2023 підписали начальник станції Іванов С.Б., агент з розшуку вантажу ОСОБА_2 , агент комерційний Здор Ю.Ю.
Відповідно до п.10 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зі змінами, внесеними відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Отже п. 10 Правил складання актів на виконання ст.29 Статуту залізниць України визначено імперативно частину суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акта одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 64 та ч.3 ст. 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Начальник станції має повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в п.10 Правил складання актів.
Позивачем надано до матеріалів справи наказ №12 від 05.01.2023 року про призначення відповідальних осіб, які мають право підписувати комерційні акти, посадові інструкції начальника станції Іванова С.Б. та агента з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_2 , робочу інструкцію прийомоздавальника вантажу та багажу ОСОБА_1 . Дослідивши вказані документи, суд встановив, що комерційний акт №450003/188 від 05.06.2023 підписано повноважними особами відповідно до п.10 Правил складання актів.
Зважування вагону здійснено на 150тн тензометричних вагонних вагах згідно з технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки (зввт) (вид ЗВВТ тензометричні, модифікація ЗВВТ ВВЕТ-150-ТД.1-ЕП.2-ДП-С, заводський №032) станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, та відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 14.03.2023 року.
Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року №442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, визначено, що ЗВВТ, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, і не належать до сфери управління Укрзалізниці (далі сторонні організації), підлягають обліку залізницями.
Узяття на облік ЗВВТ здійснюється за письмовим зверненням власника ЗВВТ до начальника дирекції з наданням завірених власником копій: експлуатаційної документації; методики повірки, атестованої згідно з вимогами Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»; свідоцтва про повірку (якщо це передбачено методикою повірки) або державну метрологічну атестацію ЗВВТ, виданого згідно з ДСТУ 2708:2006 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення» або ДСТУ 3215-95 «Державна система забезпечення єдності вимірювань. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення»; переліку вантажів, маса яких буде визначатися на ЗВВТ; висновку за результатами діагностичного обстеження ЗВВТ (у разі потреби).
Якщо ЗВВТ відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, вони беруться на облік ревізором вагового господарства дирекції, який відповідно до вимог пункту 2.2 розділу 2 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20HYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2003_12_10/pravo1/REG1854.html?pravo=1".12HYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2003_12_10/pravo1/REG1854.html?pravo=1"1996 року №411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 року за №50/1854 (далі ПТЕ), оформлює технічний паспорт засобу ваговимірювальної (далі технічний паспорт ЗВВТ) згідно з додатком 1 до цієї Інструкції. У технічному паспорті ЗВВТ робиться запис про повірку або державну метрологічну атестацію, вказується нормована похибка для різних режимів зважування згідно з вимогами пункту 1.9 розділу I цієї Інструкції, зазначається можливість зважування небезпечних вантажів згідно з наданими документами та робиться запис про придатність ЗВВТ для зважування відповідних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. У технічному паспорті електронних ЗВВТ записуються також заводські номери датчиків, вагопроцесора, у разі потреби контрольне число фіскальної реєстрації регулювання ЗВВТ, зазначене в експлуатаційних документах виробника ЗВВТ, яке визначає його технічний стан. Технічний паспорт ЗВВТ надається начальнику станції, на якій будуть оформлятися перевізні документи за результатами зважування на цих ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ повинні зберігатися в місці, визначеному розпорядчим документом начальника станції, який забезпечує їх схоронність. На прохання власника ЗВВТ йому може бути надано копію технічного паспорта ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ, які зберігаються у начальника станції, є документами, згідно з якими розглядаються претензії, пов'язані з визначенням маси вантажу.
Відповідно до наявного в матеріалах справи технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) №14 Дніпровська дирекція залізничних перевезень дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію 26.12.2012 року; міжповірочний інтервал ЗВВТ 12 місяців; інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ 6 місяці, відміткою у паспорті підтверджено, державна повірка здійснювалась 14.03.2023 року, ваги придатні для зважування. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку. Доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки, матеріали справи не містять.
Вказане свідчить, що станом на дату складання комерційного акту від 05.06.2023 №450003/188 засіб вимірювальної техніки був повірений як того вимагають норми чинного законодавства.
Комерційний акт від 05.06.2023 №450003/188 попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було зареєстровано на станції призначення Добротвір Львівської зазізниці за №450003/188/46.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що комерційний акт від 05.06.2023 №450003/188 підписаний уповноваженими працівниками залізниці в порядку п. 10 Правил складання актів, за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України, а тому вважається такими, що складений з дотриманням вимог чинного законодавства України і приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладних, фактичній масі вантажу.
Згідно із ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
У накладній №48533293 зазначено, що провізна плата за вагон №56339989 зі станції Добропілля Донецької залізниці до станції Добротвор Львівської залізниці становить 37984,00 грн.
За розрахунком позивача штраф (п'ятикратний розмір провізної плати) становить 189920,00 грн, виходячи з (37984,00 х 5).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, колегія суддів встановила його арифметичну правильність та відповідність фактичним обставинам справи.
Оцінюючи аргументи відповідача про застосування шестимісячного строку позовної давності, викладені у заяві та у апеляційній скарзі, встановленої ч.5 ст.315 Господарського кодексу України та ст.137 Статуту залізниць України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з приписами ст. 256 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Положеннями ч.5 ст.315 Господарського кодексу України встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Вказане відповідає приписам ст.137 Статуту залізниць України передбачено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом шести місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін; договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Так, пунктом 7.3 укладеного сторонами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом встановлено, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовника, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
Оформлення залізничної накладної №48533293 здійснено у виконання укладеного сторонами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, отже строк позовної давності по даному спору становить один рік.
За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
З матеріалів справи вбачається, що подією, яка стала підставою для подання позову є неправильне зазначення відповідачем маси відправленого вантажу за накладною №48533293 від 04.06.2023 року, про що складено комерційний акт №450003/188 від 05.06.2023 року, в якому зафіксовано факт невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.
Таким чином саме з дати складання цього акту починається перебіг строку позовної давності.
Враховуючи день звернення позивача до суду з даним позовом (30.01.2024 року), позовні вимоги про стягнення штрафу за неправильне зазначення маси вантажу за накладною №48533293 від 04.06.2023 року, на підставі зафіксованих комерційним актом №450003/188 від 05.06.2023 року обставин, позивач заявив в межах строку позовної давності.
Підстави для відмови у задоволенні позову з причини пропуску строку позовної давності є відсутніми.
Щодо тверджень апелянта про те, що якщо нарахування штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань, передбачено лише Статутом залізниці, то і строк позовної давності щодо його стягнення повинен застосовуватися той, який передбачено також Статутом залізниці, колегія суддів зазначає, що перевезення вантажів здійснюється та організовується на підставі договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, надання послуг за договором підтверджується, зокрема, накладною, яка містить застереження щодо відповідальності відправника відповідно до статей 24, 122 Статуту залізниць України. Так як накладна оформлялась в рамках укладеного між сторонами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, то для визначення строку давності також застосовуються положення цього договору, де цей строк складає один рік. Отже, позивачем подано позов у межах погодженого сторонами строку позовної давності.
Вірним суд апеляційної інстанції вважає відхилення посилань відповідача на постанову Верховного Суду у справі №915/317/22 від 22.09.2023 року, оскільки п.п. 51, 52 не містять правової позиції Верховного Суду, а містять лише опис оцінки обставинам справи місцевого господарського суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області від 08.04.2024 року у справі №905/119/24, яке відповідає вимогам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, має бути залишене без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 08.04.2024 року у справі №905/119/24 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов