Справа №577/640/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гетьман В. В.
Номер провадження 33/816/631/24 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
19 липня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сусліна В.Т., розглянувши у залі суду в місті Суми в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 березня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 ,
визнано винним за ч.1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 01 рік з накладенням штрафу у розмірі 17 000 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Постановою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 березня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік, за те, що 30 січня 2024 року близько 22 год. 14 хв. в м. Конотопі по вул. Лазаревського керував автомобілем «Hyundai Santa Fe», номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.03.2024, провадження по справі закрити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що зупинка транспортного засобу була не законною, а тому працівники поліції не мали законних підстав вимагати водія проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння. Крім цього, працівники поліції відмовилися викликати військову службу правопорядку, не зважаючи на те, що апелянт є військовослужбовцем.
Пройти відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, апелянт не відмовлявся, лише з обов'язковою участю юриста ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, суд дійшов до помилкових висновків про визнання апелянта винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сусліна В.Т., який подану апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримав у повному обсязі та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, з врахуванням:
- протоколу про адміністративне правопорушення від 30 січня 2024 року серії ААД № 285000;
- акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Alcotest Drager 6820»;
- відеозаписів із відеореєстратора службового автомобіля та нагрудної камери працівників поліції, якими зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, є належними та допустимими і ставити їх під сумнів у апеляційного суду підстави відсутні.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Із відеозаписів записаних на нагрудну камеру працівника поліції та відеореєстратора службового автомобіля, вбачається, як 30 січня 2024 року близько 22 год. 14 хв. по вул. Лазаревського в м. Конотопі за допомогою проблискових маячків патрульної поліції, був зупинений автомобіль «Hyundai Santa Fe», номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 .
Підійшовши до водія зупиненого автомобіля, працівниками поліції було повідомлено останнього про причини зупинки, а саме користування ОСОБА_1 дальнім світлом фар у населеному пункті, що створювало небезпеку для зустрічних транспортних засобів.
Під час спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 , в останнього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота).
Відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу зі застосуванням спеціального технічного засобу або ж проїхати до найближчого закладу охорони здоров'я, на що останній відмовився.
На підставі вище викладене, працівниками поліції було складено протокол відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, апеляційний суд визнає долучені відеозаписи достатніми для того, щоб разом із протоколом про адміністративне правопорушення та іншими долученими доказами, зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, відмова особи, яка керує транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Твердження апелянта, що працівники поліції відмовили водію пройти освідування в медичній установі спростовується переглянутим відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння в будь-який передбачений законом спосіб, в тому числі і в лікарні.
Бажання проїхати до медичного закладу ОСОБА_1 виявив лише після складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення, що розцінюється апеляційний судом як намагання останнього уникнути адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд звертає увагу, що згідно пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов'язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів.
Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
З врахуванням встановлених судом обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених суддею обставин справи.
Твердження апелянта про те, що він не мав ознак алкогольного сп'яніння, а, відтак, ці ознаки не могли бути встановлені співробітниками поліції, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки особиста суб'єктивна оцінка водієм свого стану не звільняє його ні від обов'язку виконати вимогу поліцейського щодо проходження огляду на стан сп'яніння, передбачену п. 2.5 ПДР України, ні від адміністративної відповідальності за невиконання такої вимоги.
Є помилковими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що огляд на стан алкогольного сп'яніння повинен був проводитися виключно органами ВСП у порядку, передбаченого статтею 266-1 КУпАП, оскільки необхідно враховувати вимоги частини 1 статті 15 КУпАП, де крім іншого, зазначено, що військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
До того ж матеріали справи не містять даних про те, що у визначений в протоколі час водій ОСОБА_1 перебував під час виконання обов'язків військовослужбовця. За таких обставин, порядок огляду водія, який не перебував під час виконання обов'язків військової служби, та який керував транспортним засобам, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснювався в загальному порядку, встановленому ст.266 КУпАП, а тому при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 такий порядок порушений не був.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно правомірності зупинки транспортного засобу, то апеляційний суд звертає увагу на те, що питання поважності чи неповажності причин зупинки транспортного засобу не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Крім того, диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та не залежить від законності зупинки чи перевірки документів водія працівниками поліції.
Отже, обставини законності зупинки автомобіля ОСОБА_1 працівниками поліції та законність причин перевірки документів водія жодним чином не впливають на доведеність факту наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Отже, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння є правильними.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови суду, під час розгляду даних матеріалів судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, суддя вірно встановив в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду здобуто не було.
Вказана справа про адміністративне правопорушення була розглянута суддею суду першої повно, всебічно, об'єктивно і будь-яких порушень, при цьому, апеляційним судом не встановлено.
Вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, слід зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, вказано, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.