Номер провадження: 11-кп/813/1117/24
Справа № 501/3453/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
17.07.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,
в процесі розгляду у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Іллічівського міськсуду Одеської обл. від 26.12.2023 у к/п №12023162160000509 від 02.08.2023 та №12023162160000481 від 22.07.2023 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 185 КК України
установив:
Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 185 КК України та, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, призначено йому остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, без конфіскації майна.
Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили.
Строк покарання ОСОБА_7 обчислено з моменту фактичного затримання, тобто з 02.08.2023, зарахувавши таким чином у строк покарання попереднє ув'язнення з моменту затримання до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання стосовно цивільного позову, арешту майна та долі речових доказів.
Не погодившись з прийнятим рішенням, обвинуваченим ОСОБА_7 та його захисником ОСОБА_8 були подані апеляційні скарги, аналогічні за своїм змістом, в яких останні, посилаючись на неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять вирок суду за епізодом крадіжки у потерпілого ОСОБА_9 та за епізодом незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_10 скасувати та кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України; в решті вирок суду залишити без змін.
В апеляційній скарзі та в судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 зауважив на тому, що судом 1-ої інстанції було залишено поза увагою повідомлені ним обставини стосовно застосування стосовно нього з боку працівників поліції примусу шляхом умовлянь, погроз та обіцянок під час слідчого ескперименту за його участю за епізодом крадіжки інструменту у потерпілого ОСОБА_9 та під час надання ним показань за епізодом заволодіння мотоциклом потерпілого ОСОБА_10 з метою визнання ним провини у вчиненні злочинів, які він не скоював.
Встановлені апеляційним судом обставини вказують на необхідність проведення ретельної перевірки викладених в апеляційній скарзі та усній заяві обвинуваченого ОСОБА_7 даних щодо застосування стосовно нього недозволених методів розслідування, а саме фізичного та психологічного насильства з боку оперативних співробітників ВКР ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. при його затриманні та проведення слідчих дій, а саме слідчого експерименту, у зв'язку з чим апеляційний суд вважає за необхідне провести перевірку зазначених доводів.
Заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який наполягав на зазначених доводах, думку його захисника ОСОБА_8 , який підтримав позицію обвинуваченого, прокурора ОСОБА_6 , яка просила направити заяву обвинуваченого до ДБР для здійснення перевірки повідомлених ним відомостей, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 КПК України під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.
В контексті положень Конвенції, а також усталеної практики Європейського суду з прав людини (справи «Вергельський проти України» (заява № 19312/06, рішення від 12.03.2009) та «Яременко проти України» (заява № 32092/02, рішення від 12.06.2008), коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана поганому поводженню з боку суб'єктів владних повноважень усупереч ст. 3 Конвенції, це положення, якщо його тлумачити у світлі загального обов'язку держави відповідно до ст. 1 Конвенції, вимагає за своїм змістом проведення ефективного офіційного розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з'ясувати те, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки, а тим більше обґрунтовувати ними свої рішення. Перевірка доводів засудженого стосовно незаконних методів ведення слідства має суттєве значення для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, і формальний підхід до перевірки таких тверджень є неприпустимим.
Верховним Судом у постанові від 29.10.2019 у справі № 515/2020/16-к зазначено, що для того, щоб у компетентних органів виник обов'язок провести розслідування за заявою про застосування методів, які порушують ст. 3 Конвенції, така заява має бути небезпідставною, тобто містити в своєму змісті конкретні обставини такого поводження і мати певне підтвердження цим обставинам, або інформацію, яка дає можливість перевірити чи має заява певні підстави.
Згідно з практикою Європейського суду допустимість як доказів свідчень, отриманих за допомогою катувань, з метою встановлення відповідних фактів у кримінальному провадженні зводить нанівець саму суть права обвинуваченого не свідчити проти себе та призводить до несправедливості кримінального провадження в цілому.
Так, ч. 6 ст. 206 КПК України передбачає, що якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Чинний кримінальний процесуальний закон не містить прямого регулювання випадків подання таких заяв особою не на стадії досудового розслідування, а під час судового розгляду кримінального провадження або перегляду рішення суду в апеляційному порядку.
Разом із тим, ч. 6 ст. 9 КПК України передбачає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
За викладених обставин колегія суддів вважає за можливе застосувати в даному випадку загальні засади кримінального провадження, зокрема, засаду законності, яка закріплена статтею 9 КПК України, відповідно до ч. 1 якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 216 КПК України слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування злочинів вчинених, серед іншого, працівником правоохоронного органу.
Частина 1 ст. 214 КПК України встановлює, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відтак, в даному випадку апеляційний суд вважає за необхідне застосувати за аналогією закону положення вищезгаданого п. 2 ч. 6 ст. 206 КПК України та доручити відповідному органу досудового розслідування, а саме - другому СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованому в м. Миколаєві провести дослідження фактів, викладених в апеляційній скарзі та усних заявах обвинуваченого ОСОБА_7 щодо застосування стосовно нього фізичного та психологічного насильства при його фактичному затриманні та проведенні за його участю слідчого експерименту.
Водночас, апеляційний суд приймає до уваги положення п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України, згідно яких зобов'язання вчинити певну дію входить до повноважень слідчого судді місцевого суду за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування, проте, на підставі ч. 6 ст. 9 та ч. 1 ст. 9 КПК України, вважає за можливе, із використанням аналогії закону, задля забезпечення ефективності кримінального провадження та дотримання засади розумності строків розгляду, доручити другому СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованому в м. Миколаєві, внести до ЄРДР відомості за заявою обвинуваченого ОСОБА_7 щодо застосування стосовно нього фізичного та психологічного насильства з боку оперативних співробітників ВКР ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. при його затриманні та проведенні за його участю слідчого експерименту від 15.09.2023, а також провести досудове розслідування відповідно до глави 19 КПК України.
При цьому, враховуючи вимоги кримінального процесуального закону щодо розумності строків розгляду кримінального провадження, апеляційний суд вважає за необхідним зобов'язати другий СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР надати апеляційному суду копію прийнятого за результатами розгляду скарги обвинуваченого ОСОБА_7 процесуального рішення.
Керуючись ст.ст. 24, 28, 206, 350, 370, 405, 419, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Доручити другому СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованому в м. Миколаєві провести дослідження фактів, викладених в апеляційній скарзі та усних заявах обвинуваченого ОСОБА_7 щодо застосування стосовно нього фізичного та психологічного насильства з боку оперативних співробітників ВКР ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. при його затриманні та проведенні слідчих дій, а саме слідчого експерименту шляхом внесення відомостей до ЄРДР та проведення досудового розслідування.
Зобов'язати другий СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві повідомити Одеський апеляційний суд про прийняте процесуальне рішення в розумні строки.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4