17 липня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянувши апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.06.2024 року, якою щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вознесенська, Миколаївської області, громадянина України, не судимого в силу ст. 89 КК України, фактично мешкаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1
-підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.345, ч.1 ст. 263 КК України,
- застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13 серпня 2024 року включно.
учасники судового провадження:
прокурор: ОСОБА_7 ( в режимі відеоконференції )
захисник: ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції )
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
В апеляційних скаргах підозрюваний та його захисник просять ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Також просять поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки він був пропущений з поважних причин.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 .
Застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13 серпня 2024 року включно.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу.
Апелянти вважають, що ухвала є необґрунтованою та незаконною.
На думку підозрюваного та його захисника, стороною обвинувачення не була доведена наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Також, апелянти зазначають, що слідчим суддею не враховано наявність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання, його незадовільний стан здоров'я та вважають, що з урахуванням відомостей про особу ОСОБА_5 наявна можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 слідчим суддею встановлені наступні обставини.
У провадженні СВ Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження за №12024152190000616 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.309, ч.1 ст.345, ч.1 ст. 263 КК України.
За версією органу досудового розслідування, 15.06.2024 р. о 08 годині 57 хвилині працівниками Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, а саме старшим слідчим СВ ОСОБА_8 та оперуповноваженими СКП ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 розпочато проведення санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 на підставі ухвали слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області в межах досудового розслідування матеріалів кримінального провадження №12024152190000616 від 06.06.2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Перебуваючи на території вище вказаного подвір'я, під час виконання працівниками Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області своїх службових обов'язків та які відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівниками правоохоронного органу, офіційно представились працівниками поліції та пред'явили свої службові посвідчення, після чого ОСОБА_5 діючи умисно, достовірно знаючи, що працівники Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській знаходяться при виконанні своїх службових обов'язків та проводять обшук за його місцем мешкання на законних підставах, вчинив відносно зазначених працівників правоохоронного органу опір, який виразився у вчиненні активних дій, а саме останній тримаючи в руках предмети ззовні схожі на ніж та сокиру, розмахував ними перед обличчями працівників Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, погрожуючи при цьому їм вбивством та фізичною розправою. Крім цього, ОСОБА_5 погрожував працівникам правоохоронного органу своєю собакою породи “німецька вівчарка”, котра знаходилась біля нього, після того, як випустив її на територію подвір'я зазначеного вище домоволодіння.
Крім цього, ОСОБА_5 у період невстановленого досудовим розслідуванням часу по 15.06.2024 року, за невстановлених слідством обставин, незаконно, без відповідного законом дозволу усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, придбав боєприпаси у кількості 56 штук, котрі є 5,45 мм. військовими патронами, виготовленими промисловим способом та придатними до стрільби.
Придбані боєприпаси у невстановлений досудовим розслідуванням період час, місяці та спосіб ОСОБА_5 не маючи передбаченого законом дозволу на придбання, носіння та зберігання бойових припасів, переніс їх до свого місця мешкання по АДРЕСА_1 , де зберігав їх до 15.06.2024 р..
15.06.2024 р. в період часу з 08 год. 57 хв. по 14 год. 15 хв. працівниками Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в приміщені житлового будинку виявлено та вилучено боєприпаси у кількості 56 штук, котрі є 5,45 мм. військовими патронами, виготовленими промисловим способом та придатними до стрільби, які він придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу.
15 червня 2024 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України.
15 червня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України.
17 червня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч.1 ст.345, ч. 1 ст. 263 КК України.
Слідчим подано клопотання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому зазначено, що останній підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким злочином, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Прокурор в судовому засіданні зазначив, що неможливо запобігти вказаним у клопотанні ризикам шляхом застосування більш м'якого виду запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя врахував обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, а також тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим, послався на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Вважав, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить запобіганню доведених ризиків та прийшов до висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження, розглянувши апеляційні скарги в їх межах, апеляційний суд дійшов наступного.
За змістом ч. 1 ст. 117 КПК України, строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду, якщо він пропущений з поважних причин. При цьому, законом не визначено переліку підстав, при наявності яких строк на оскарження підлягає поновленню, і це питання має вирішуватися судом, з урахуванням всіх встановлених обставин справи.
Згідно з вимогами п.3 ч. 2 ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала слідчим суддею за результатами клопотання слідчого була постановлена 17.06.2024 року. Захисник зазначає, що внаслідок ДТП травмувався та перебував на стаціонарному лікуванні з 20.06.2024 року по 02.07.2024 року, тому не мав можливості вчасно подати свою апеляційну скаргу. Підозрюваний в своїй апеляційній скарзі, зазначає, що в зв'язку з значним погіршенням здоров'я він був поміщений до медичної частини СІЗО, куди викликалась швидка допомога, надає копії довідок з історії хвороби, наполягає на тому, що пропустив строк на апеляційне оскарження в зв'язку з незадовільним станом здоров'я.
За таких обставин, з метою дотримання права на доступ до суду, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити клопотання захисника та підозрюваного щодо поновлення їм строку на апеляційне оскарження, визнати поважними причини пропуску строку та поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.06.2024 року.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
П. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, слідчим суддею взято до уваги, що у провадженні СВ Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження за №12024152190000616 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.309, ч.1 ст.345, ч.1 ст. 263 КК України.
Зауважено, що 15 червня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, а 17 червня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч.1 ст.345, ч. 1 ст. 263 КК України.
Надані суду матеріали кримінального провадження містять відомості, які свідчать на даний час про правильність висновку суду про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 в інкримінованих кримінальних правопорушеннях.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Зважаючи на сукупність отриманих в процесі розгляду клопотання відомостей та даних, що характеризують особу, колегія суддів вважає, що є правильним висновок слідчого судді про існування ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя вірно зазначив, що існує ризик того, що ОСОБА_5 розуміючи наслідки вчиненого, зважаючи на тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді і щодо наявності таких ризиків, як ризик впливу на потерпілих та свідків, оскільки підозрюваний знайомий з ними та може здійснювати вплив на них з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі, також враховуючи, що підозрюваний ніде фактично не працює, не має постійного джерела доходів, наявний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
За такого, не є слушними доводи апелянтів відносно того, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, відомості про особу, а також встановлені ризики, які є суттєвими, і яким слід запобігти, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Зважаючи на зазначене, доводи апелянтів відносно того, що до підозрюваного ОСОБА_5 можливо застосувати більш м'які запобіжні заходи, а не запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не є слушними.
Щодо доводів апелянтів, що слідчий суддя, під час розгляду клопотання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не враховав незадовільний стан здоров'я підозрюваного, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в СІЗО організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Для цього в СІЗО створюється медична частина, яка є її структурним підрозділом.
Положеннями наказу Міністерства юстиції України № 460/5 від 18.03.2013 року «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України № 239/5/104 від 10.02.2012 року «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» визначено, що медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув'язненим і засудженим. Вона включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я. Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
За такого, слідчим суддею при розгляді клопотання не було допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли вплинути на правильність прийнятого ним рішення.
З огляду на наведене апеляційні скарги підозрюваного та його захисника не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Клопотання підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити, поновити їм строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.06.2024 року.
Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.06.2024 року, щодо ОСОБА_5 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: