Справа № 466/10402/23 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.
Провадження № 22-ц/811/65/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
22 липня 2024 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Цяцяка Р.П. , Шеремети Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 07 грудня 2023 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів, -
В жовтні 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідачки надміру виплачені кошти у розмірі 7 070,57грн.
В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначав, що на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області перебуває відповідачка ОСОБА_1 як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 01.12.2018 пенсія ОСОБА_1 була обчислена при загальному стажі 29 років 00 місяців 04 дні (до 30.09.2009), коефіцієнт стажу з урахуванням оцінки одного року роботи 1-0,29000.
Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 3020,63грн.
Розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 з 01.12.2018 становив 1575,84грн., що складається з : 875,98грн. - розмір пенсії за віком, 621,02грн. - доплата до прожиткового мінімуму (до 1497грн.), 78,84грн. - доплата за понаднормовий стаж більше 20 років - за 9 років.
Рішенням від 06.06.2022 №913080184490 пенсійну виплату ОСОБА_1 було приведено у відповідність до норм чинного законодавства, в результаті чого була виставлена переплата за неповідомлення про працевлаштування (згідно індивідуальних даних про застраховану особу працює з 16.03.2018) за період з 01.12.2018 по 30.09.2022 в сумі 9370,57грн.
На підставі рішення від 11.07.2022 №378 стягнення надміру виплачених коштів розпочато з серпня 2022 року в розмірі 20% пенсії щомісячно.
Так, станом на 01.12.2022 утримано 2300,00грн., залишок невідшкодованих коштів складає 7070,57грн.
Листом ГУ ПФУ у Львівській області від 21.10.2022 №15227-15028/Ж-55/8-1300/22 ОСОБА_1 надано роз'яснення щодо виникнення та утримання пенсії переплати пенсії та надано копію рішення 11.07.2022 №378 про утримання надміру виплачених сум та протокол розрахунку.
У зв'язку зі зверненням ОСОБА_1 до Департаменту пенсійного забезпечення надання житлових субсидій та пільг ПФУ про припинення стягнення, вказаний департамент направив до Управління з питань виплати пенсії, надання житлових субсидій та пільг службову розписку від 12.12.2022 №28082/53-16 щодо припинення з 01.01.2023 стягнення переплати пенсії та повернення ОСОБА_1 утриманих коштів за період з 01.08.2022 по 31.12.2022, оскільки стягнення проводилось без заяви пенсіонерки.
Таким чином ОСОБА_1 повернуто на рахунок 2300,00 грн.
В подальшому Відділом перерахунків пенсій №1 ОСОБА_1 скеровано виклик від 01.02.2023 №1300-5305-8/14158 про необхідність з'явитися для вирішення питання щодо погашення переплати.
14.11.2023р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої збільшив позовні вимоги до 9370,57грн., оскільки попередньо утримані з відповідача кошти в сумі 2300,00 грн. були йому повернуті позивачем на рахунок.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 07 грудня 2023 року у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів відмовлено.
Рішення суду оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, подавши апеляційну скаргу.
З рішенням суду не погоджується.
Вказує, що рішенням від 06.06.2022 №913080184490 пенсійну виплату ОСОБА_1 було приведено у відповідність до норм чинного законодавства, в результаті чого була виставлена переплата за неповідомлення про працевлаштування (згідно індивідуальних даних про застраховану особу працює з 16.03.2018) за період з 01.12.2018 по 30.09.2022 в сумі 9370,57грн.
Зазначає, що суд при винесенні рішення проігнорував ст. 1215 ЦК України, якою передбачено, що не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задоволити.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що стороною позивача не було доведено встановлених законом підстав для стягнення з відповідачки надміру виплаченої суми пенсії.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 01.12.2018 пенсія ОСОБА_1 була обчислена при загальному стажі 29 років 00 місяців 04 дні (до 30.09.2009), коефіцієнт стажу з урахуванням оцінки одного року роботи 1-0,29000.
Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, який враховано з 01.09.1980 по 30.09.1985 та з 01.07.2000 по 31.07.2002 згідно індивідуальних даних про застраховану особу, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 0,80242 із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2014-2016 роки (3764,40грн.Х0,80242) становить 3020,63грн.
Розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 з 01.12.2018 становив 1575,84грн., що складається з : 875,98грн. - розмір пенсії за віком (3020,63грн.Х0,29000), 621,02грн. - доплата до прожиткового мінімуму (до 1497грн.), 78,84грн. - доплата за понаднормовий стаж більше 20 років - за 9 років.
Пенсійну справу ОСОБА_1 06.06.2022 було переглянуто, а саме опрацьовано списки працюючих пенсіонерів, в результаті чого була виставлена переплата за неповідомлення про працевлаштування (згідно індивідуальних даних про застраховану особу працює з 16.03.2018) за період з 01.12.2018 по 30.09.2022 в сумі 9370,57грн.
В зв'язку з цим рішенням від 11.07.2022 №378 стягнення надміру виплачених коштів розпочато з серпня 2022 року в розмірі 20% пенсії щомісячно.
Листом ГУ ПФУ у Львівській області від 21.10.2022 №15227-15028/Ж-55/8-1300/22 ОСОБА_1 надано роз'яснення щодо виникнення та утримання пенсії переплати пенсії та надано копію рішення 11.07.2022 №378 про утримання надміру виплачених сум та протокол розрахунку.
Станом на 01.12.2022 утримано 2300,00грн., залишок невідшкодованих коштів складає 7070,57грн.
Із вказаним рішенням відповідачка не погодилася та звернулася Департаменту пенсійного забезпечення надання житлових субсидій та пільг ПФУ про припинення стягнення з вимогою припинити утримання.
Вказаний департамент направив до Управління з питань виплати пенсії, надання житлових субсидій та пільг службову розписку від 12.12.2022 №28082/53-16 щодо припинення з 01.01.2023 стягнення переплати пенсії та повернення ОСОБА_1 утриманих коштів за період з 01.08.2022 по 31.12.2022, оскільки стягнення проводилось без заяви пенсіонерки.
Крім того, відповідачці ОСОБА_1 додатковими відомостями грудня 2022р. повернуто 2300,00грн.
Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової правої підстави заволоділа ним.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
У постанові Верховного Суду України від 22 січня 2014 року зазначено, що відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Саме до таких правових висновків дійшов Верховний Суд у Постанові по справі №711/1509/17 від 12.12.2018 року, Постанові Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі 554/1809/17, Постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі 307/2100/16-ц та Постанові Верховного Суду від 13.04.2020 року у справі № 487/2596/17, провадження 61-123св18.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини «Стреч проти Сполученого Королівства», «Рисовський проти України» та ін. наголошено на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має право розумно очікувати, що якщо орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.
Така позиція полягає в тому, що особа суб'єкт - приватного права, не може відповідати за помилки державних органів, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при вчиненні юридично значимих дій припустилися помилки.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
За приписами ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. У разі припинення виплати пенсії, внаслідок відновлення здоров'я, тощо, до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку (ч. 4 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення»)
Ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивачем у справі не представлено, а судом не здобуто жодних доказів в підтвердження обставин зловживання та недобросовісності з боку відповідача ОСОБА_1 , які спричинили переплату пенсії в розмірі 9370,57грн.
Колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв'язку, обґрунтовано виходив із того, що підстави для стягнення сплачених грошових коштів відсутні, оскільки не встановлено ні факту недобросовісного отримання відповідачем зазначених коштів, ні наявності рахункової помилки.
Колегія суддів вважає помилковими та такими що не заслуговують уваги покликання апелянта на норму ЦК України, у якій вказано, що не підлягає поверненню, крім іншого, безпідставно набута пенсія надана фізичній особі як засіб до існування, якщо її виплата проведена юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, оскільки таке вибіркове тлумачення норми не є підставою для повернення суми надмірно сплачених пенсійних виплат, оскільки позивачем в ході розгляду справи не доведено недобросовісності з боку відповідача, що є обов'язковою умовою для повернення безпідставно набутих виплат.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки відсутні обставини які доводять обґрунтованість заявлених вимог, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та документально не підтвердженими.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, ст.374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 07 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 22 липня 2024 року.
Головуючий : Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.