Справа № 461/3693/23 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.
Провадження № 22-ц/811/3111/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
22 липня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Герасимчук Людмили Романівни на заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 липня 2023 року у справі за позовом АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В травні 2023 року АТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 206831 грн. 04 коп. та суму понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 3102 грн. 47 коп.
В обґрунтування позовних вимог покликалось на те, що 18.11.2020 року між сторонами укладено Генеральний кредитний договір №ГКД-793332.1. Згідно кредитного договору відповідач отримала кредит у розмірі 139953 грн. 00 коп., зі сплатою 19.5% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у томі числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Позивач повністю виконав свої зобов'язання згідно кредитного договору, однак відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатила нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором. Останній платіж боржником здійснено 12.08.2022 року. Отже, сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 13.04.2023 року становить 206831 грн. 04 коп. Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатила заборгованість за кредитним договором, у тому числі кредит, відсотки за користування кредитом та інші обов'язкові платежі, позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17 липня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість в розмірі 162470 грн. 87 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору - 2437 грн. 07 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - адвокат Герасимчук Людмила Романівна.
Вважає, що рішення підлягає скасуванню через неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що потягнуло за собою неправильне застосування судом норм матеріального права.
На думку апелянта, при прийнятті рішення, суд не взяв до уваги, що Верховною Радою України 10 червня 2023 року було прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану та удосконалення державного регулювання у сфері фінансових послуг», відповідно до якого грошові зобов'язання за укладеними до 24.02.2022 року з фінансовими установами договорами про споживчий кредит підлягають обов'язковій реструктуризації на вимогу споживача або його представника у певному порядку та з дотриманням умов.
Вказує, що відповідачка відповідає зазначеним критеріям, станом на 23 лютого 2022 року умови кредитного договору виконувались належно і у встановлений строк, вона комуні кувала з банком, у тому числі і щодо реструктуризації боргових зобов'язань перед банком, в якій їй відмовлено, а тому вважає рішення суду передчасним.
Зазначає, що невиконання відповідачкою умов договору сталося через обставини непереборної сили.
Вважає, що підстав для стягнення з відповідачки коштів у виді прострочених процентів за користування кредитом в сумі 17935,21 грн. та строкових процентів в сумі 5977, 53 грн. немає.
Із врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду та постанови нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
АТ «Ідея Банк» подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Ідея Банк» не повернуті, тому позов підлягає до часткового задоволення, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути суму боргу за виключенням сум нарахованої та простроченої плати за обслуговування кредиту.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції перевіряє законність судового рішення лише в межах позовних вимог заявлених в суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за нарахованою платою за обслуговування кредиту в розмірі 17494 грн. 15 коп. та простроченою платою за обслуговування кредиту в розмірі 26866 грн. 02 коп. в силу вимог ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядаються, оскільки такі не оскаржуються апелянтом.
Судом встановлено, що 18.11.2020 року між сторонами укладено Генеральний кредитний договір №ГКД-793332.1.
Згідно кредитного договору, його сторони погодили, що банк зобов'язується відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію, у межах котрої надавати йому кредит (транші) на споживчі потреби у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі в порядку, розмірі та в строки (терміни), що передбачені цим договором та діючими тарифами банку. Максимальна сума заборгованості позичальника за наданими банком траншами становить 300000 грн., включаючи витрати на страхові платежі (у разі наявності). Рішення щодо надання кредитних коштів банком приймається за кожним траншем окремо та зобов'язання банку щодо надання траншів у рамках цього договору є відкличними.
Строк дії кредитної лінії становить 120 місяців з дати її відкриття, строк дії окремого Траншу, який надається Клієнту в рамках кредитної лінії, становить 60 місяців (п. 1.2. Кредитного договору).
У відповідності до п. 1.4. Кредитного договору за користування Траншем Позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на маржу Банку (15%), що на момент підписання Кредитного договору становить 19,5% річних, а також плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни визначені згідно з актуальним графіком щомісячних платежів в розмірі 2,5% річних від початкової суми кожного траншу, що буде відображена в графіку платежів у конкретному цифровому виразі.
10.01.2022 в рамках кредитного договору було видано транш за номером №G02.10701.009300634 у розмірі 139953 грн., підтвердженням чого є належним чином засвідчені копії меморіальних ордерів, наявних у матеріалах справи. Одночасно з видачею Траншу відповідачу було надіслано Графік щомісячних платежів за Траншем (згідно п. 1.3. Кредитного договору).
Згідно із п.1.8. Кредитного договору, позичальник заявляє про виконання Банком в повному обсязі вимог щодо інформування Позичальника, встановлених Законом України «Про споживче кредитування», підтверджує своє волевиявлення щодо отримання Кредиту та укладає Кредитний договір в один із наступних способів, зокрема: шляхом скерування з Абонентського номера телефону, вказаного в Розділі 3 даного Договору (0679957790), коду, отриманого за допомогою СМС-повідомлення згідно п.п. 4 п. 1.7., на номер 3553.
Наведене вище підтверджується належним чином засвідченою копією Реєстру СМС-повідомлень за січень 2022, оформленого на виконання Договору надання послуг №01/15082016, укладеного 15.08.2016 між позивачем та ТОВ «МОБАЙЛ ДІВЕЛОПМЕНТ», згідно котрого обслуговується вище вказаний короткий номер 3553, визначений додатком №2 до вказаного Договору. Під №97 у вищевказаному Реєстрі СМС-повідомлень наявне СМС-повідомлення банку із проханням підтвердити власне волевиявлення на отримання Траншу, адресоване на абонентський номер телефону відповідача: НОМЕР_1 , та отриману від відповідача відповідь із зазначеним у ній кодом, із раніше отриманого СМС-повідомлення банку.
Останній платіж ОСОБА_1 здійснено 12.08.2022 року.
Сума боргу відповідача за кредитним договором, згідно розрахунку позивача, станом на 13.04.2023 року становить: 206831 грн. 04 коп. та включає в себе: основний борг ? 123857 грн. 46 коп.; прострочений борг ? 14700 грн. 67 коп.; прострочені проценти - 17935 грн. 21 коп.; строкові проценти - 5977 грн. 53 коп.; нарахована плата за обслуговування кредиту - 17494 грн. 15 коп.; прострочена плата за обслуговування кредиту - 26866 грн. 02 коп.
Заборгованість відповідача також підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_2 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 13.04.2023 року.
Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, 01.03.2023 року на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань. Згідно даної вимоги, позивач вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги, виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також, відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в 30-денний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норма якої застосовується й до кредитних правовідносин, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п.1.15 Договору, в разі наявності прострочених платежів по одному з діючих Траншів Банк має право вимагати дострокового повернення як окремого траншу, так і всіх траншів одночасно. Банк має право вимагати дострокового повернення прострочених платежів, сплати процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості, відшкодування збитків та інших, передбачених умовами цього договору, а позичальник, у свою чергу, зобов'язаний на вимогу банку достроково виконати зазначені грошові зобов'язання. В тому числі, але не виключно, банк має право вимагати дострокового повернення траншу та всіх платежів за ним за наступних умом, зокрема, якщо позичальник порушив терміни сплати щомісячних платежів хоча б по одному з діючих траншів більш, ніж на 1 календарний місяць.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Герасимчук Л. Р. зазначає, що кредит підлягав реструктуризації відповідно до п.7? розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування».
Так, відповідно до п.7? розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 30 днів після його припинення чи скасування грошові зобов'язання за укладеними до 24 лютого 2022 року з фінансовими установами (крім кредитних спілок) договорами про споживчий кредит підлягають обов'язковій реструктуризації на вимогу споживача або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у такому порядку та з дотриманням таких умов:
1) договір про споживчий кредит не забезпечено заставою (іпотекою);
2) відсутнє судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення із споживача заборгованості за договором про такий споживчий кредит або відповідне виконавче провадження;
3) місцем постійного проживання або покинутим місцем постійного проживання споживача (зокрема, якщо споживач є особою, яка взята на облік як внутрішньо переміщена особа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) є територія України, на якій ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупована Російською Федерацією територія України, включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;
4) споживач одночасно відповідає таким критеріям:
а) станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану та удосконалення державного регулювання у сфері фінансових послуг" та станом на дату подання заяви про реструктуризацію у споживача наявне невиконане грошове зобов'язання (прострочене грошове зобов'язання та/або грошове зобов'язання, строк сплати якого не настав) перед кредитором або новим кредитором (далі - кредитор), крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя у зв'язку з виконанням ним зобов'язань споживача;
б) станом на 23 лютого 2022 року у споживача відсутнє прострочене грошове зобов'язання, яке споживач згідно з договором про споживчий кредит зобов'язаний сплатити не пізніше 23 лютого 2022 року, або якщо споживачем внесено кошти на погашення заборгованості за договором про споживчий кредит у розмірі простроченої заборгованості, що існувала станом на 23 лютого 2022 року, чи таку прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;
5) додатково до критеріїв, зазначених у підпункті 4 цього пункту, споживач на дату подання заяви про реструктуризацію відповідає хоча б одному з таких критеріїв:
а) державна та соціальна матеріальна допомога та/або пенсійне забезпечення, благодійна допомога, у тому числі виплачена (надана) міжнародними благодійними організаціями (їх філіями, представництвами), є єдиним джерелом доходу споживача та членів його сім'ї;
б) споживач є батьком чи матір'ю багатодітної сім'ї, які отримують субсидію на оплату житлово-комунальних послуг;
в) споживач або член його сім'ї є особою з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до пунктів 10-16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а нарахований за три місяці до дати подання заяви про реструктуризацію середньомісячний сукупний дохід споживача та членів його сім'ї не перевищує двох мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня року, в якому подано заяву про реструктуризацію;
6) реструктуризація грошового зобов'язання за договором про споживчий кредит здійснюється за заявою про проведення реструктуризації, що подається кредитору у паперовій або електронній формі відповідно до вимог, визначених Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", споживачем або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається реєстрованим поштовим відправленням чи електронною поштою;
Останній платіж ОСОБА_1 було здійснено 12.08.2022 року, проте з заявою до банку вона звернулась лише 24 травня 2023 року, після одержання сповіщення про відкриття провадження у справі.
Матеріали справи не містять, та апелянтом не надано доказів того, що вона чи її представник звертались до АТ «Ідея Банк» з письмовою заявою щодо реструктуризації боргу та їм було відмовлено до моменту звернення банку з позовом до суду.
Як вбачається з відповіді АТ «Ідея Банк» на звернення ОСОБА_1 від 25.05.2023 року, Банк пропонував варіант вирішення питання щодо погашення боргу, шляхом припинення кредитних зобов'язань з дисконтом (списання частини заборгованості по кредитному договору за умови одноразової сплати погодженої банком суми по кредиту).
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке
конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч. 5 ст. 268, ст.ст. 367, 368, ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Герасимчук Людмили Романівни - залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 липня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 22 липня 2024 року.
Головуючий : Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.