Справа № 462/8189/23 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М.
Провадження № 22-ц/811/1010/24 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
22 липня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
за участю секретаря Назар Х.Б.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 26 грудня 2023 року,
У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Фінансова компанія "Ріальто" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути зі згаданого відповідача на користь позивача 22 949 грн. 20 коп. боргу за Кредитним договором № 210120-21157-2 від 20.01.2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 20.01.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (торгова марка «MONETKA») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 210120-21157-2, відповідно до умов якого згаданий відповідач отримав кредит у розмірі 4 000 грн. строком на 20 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту (в подальшому - «Кредитний договір»). Грошові кошти були перерахованими на платіжну карту емітовану АТ «Універсал Банк». Вказаний Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на вебсайті в мережі інтернет за посиланням: https://monetka.ua або https://monetka.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Для цього ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту), підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі - і на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування кредитного договору - шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом - одноразовим ідентифікатором. Сума кредиту по укладеному Кредитному договору перераховувалась на платіжну карту відповідача, котра була верифікована шляхом блокування певної суми коштів. Сума блокування грошових коштів на платіжній карті НОМЕР_3 відома тільки відповідачу, оскільки на номер телефону, котрий він вказав, а саме НОМЕР_2 , направляється смс-повідомлення з сумою блокування та розмір суми блокування відповідач має вказати у відповідному полі особистого кабінету. Зазначення суми блокування на платіжній карті підтверджує, що саме відповідач підтверджує верифікацію платіжної карти. Вказаний відповідачем телефонний номер співпадає з даними Українського бюро кредитних історій. Одноразовий ідентифікатор 774993 направлявся ОСОБА_1 20.01.2021 року о 15:50:18 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , котрий вказувався ним при реєстрації. Повідомлення на номер телефону НОМЕР_2 відповідача було надіслане та доставлене за допомогою сервісу ТОВ «Мобізон» 20.01.2021 року о 15:50:18 год. Кредитний договір був підписаний 20.01.2021 року о 15:50:35 год. шляхом введення одноразового ідентифікатора 162262 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі інтернет за посиланням: https://monetka.com.ua та/або https://monetka.ua. Кредитні кошти були відправлені відповідачу 20.01.2021 року на платіжну картку НОМЕР_3 , емітовану АТ АТ «Універсал Банк».
01.07.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» було укладено договір відступлення права вимоги №01/07/2021-Р/М, відповідно до умов якого право вимоги за Кредитним договором №210120-21157-2 від 20.01.2021 року перейшло до ТОВ «ФК «Ріальто».
Відповідач умови кредитного договору не виконав та не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки відповідно до умов Кредитного договору, у зв'язку з чим у нього станом на 18.10.2023 року утворилася заборгованість в розмірі 22 949 грн. 20 коп., яка складається з 4 000 грн. заборгованості за кредитом, заборгованості за нарахованими відсотками відповідно до п.1.2 кредитного договору за ставкою 1,99 % за кожен день користування кредитом 2 149 грн. 20 коп. за період з 20.01.2021 року по 16.02.2021 року та 16 800 грн. заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.3.3 кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом за період з 17.02.2021 року по 16.06.2021 року, яку позивач і просить стягнути з відповідача (а.с. 1-8).
Оскаржуваним рішенням (з урахуванням ухвали суду від 28 грудня 2023 року про внесення у нього виправлень; а.с. 77в) вищезгаданий позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» заборгованість за договором № 210120-21157-2 від 20.01.2021 року у розмірі 22 949 гривень 20 копійок, 2 684 гривень судового збору та 4 000 гривень витрат на правову допомогу (а.с. 70-74, 77в).
Вищезгадане рішення оскаржив відповідач.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права (а.с. 85-97).
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою (отримана сторонами 22.04.2024 року; а.с. 124-127), запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 122-123).
Представник ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» надіслав відзив на апеляційну скаргу («Пояснення по справі № 462/8189/23»), у яких заперечує доводи апеляційної скарги у повному обсязі та просить таку залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін (а.с. 129-157).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77);
- у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву (у якому викладає заперечення проти позову), а у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (статті 178, 191).
Як стверджується матеріалами справи, 25.10.2023 року представником позивача позовну заяву та всі додатки до неї було доставлено до зареєстрованого електронного кабінету відповідача (а.с. 48-49, 56).
26.10.2023 року ухвалою суду першої інстанції позовну заяву ТзОВ "Фінансова компанія "Ріальто " до ОСОБА_1 було прийнято до розгляду, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ним даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та/або зустрічного позову (а.с. 58). Згадану ухвалу було надіслано відповідачу на його електронну адресу та 01.11.2023 року доставлено до його електронної скриньки (а.с. 62), а також і рекомендованим повідомленням на адресу за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання (а.с. 69), яка (згадана адреса) є зазначеною і самим апелянтом у поданій ним до суду апеляційній скарзі.
Вищенаведені обставини знайшли своє відображення в описовій частині оскаржуваного рішення, у якій також зазначено, що «відповідач у встановлений судом строк не надав суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч.8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами».
Однак, апеляційна скарга не містить жодних пояснень з приводу вищенаведеного.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Як стверджується матеріалами справи, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги (зокрема) укладеними у відповідності до Закону України «Про електрону комерцію» з відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі (копію якого долучено до позовної заяви) Договором № 210120-21157-2 від 20.01.2021 року (а.с. 11-12).
Відповідач зустрічного позову про визнання вищезгаданого електронного договору недійсним до суду не подавав, цей електронний договір в судовому порядку недійсним не визнавався (доводи і докази про протилежне у матеріалах справи відсутні), а відтак такий (відповідно до статті 204 ЦК України) є правомірним, а тому підлягає до виконання.
За наведених обставин колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, які ставлять під сумнів укладення з відповідачем (апелянтом) Кредитного договору, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги до згаданого відповідача, оскільки копія такого є наявною у матеріалах справи і такий судом недійсним не визнавався.
Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі № 753/7883/15 (рішення у ЄДРСР № 75498350), доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
Відтак, доводи апеляційної скарги, які ставлять під сумнів доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості (а.с. 15), також до уваги прийматися не можуть.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування (та, відповідно, для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.
Згідно з частиною дев'ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2024 року - 3 028 грн. 00 коп.
Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідача 22 949 грн. 20 коп. заборгованості за кредитним договором.
Відтак, ціна позову у цій справі складає 22 949 грн. 20 коп., що станом на 01 січня 2024 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн. 00 коп. х 250 = 757 000, 00 грн).
Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 22 949 грн. 20 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Залізничного районного суду міста Львова від 26 грудня 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Повну постанову складено 22 липня 2024 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.