Справа № 308/2840/24
Іменем України
18 липня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.,
за участі секретаря - Гусоньки З.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Майстренко Наталія Миколаївна, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 березня 2024 року (головуюча суддя Логойда І.В.) про відмову у забезпеченні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми завдатку за попереднім договором (справа № 308/2840/24),
У лютому 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Майстренко Н.М., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми завдатку за попереднім договором, еквівалентній 45 000 доларів США за курсом АБ «Комінвестбанк» на день ухвалення рішення, 10% від суми такого завдатку, еквівалентно 4500 доларів США та 3% річних в сумі еквівалентній 6356 доларів США, (що загалом становить 55 856 доларів США).
05.03.2024 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Майстренко Н.М., подав заяву про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на об'єкти нерухомого майна, що належать ОСОБА_4 в межах суми, що підлягає стягненню, згідно зі списком:
1. Квартира АДРЕСА_16;
2. Квартира АДРЕСА_17;
3. Квартира АДРЕСА_18
4. Квартира АДРЕСА_19
5. Квартира АДРЕСА_2 .
6. Квартира АДРЕСА_20
7. Квартира АДРЕСА_21
8. Квартира АДРЕСА_22
9. Квартира АДРЕСА_3 ;
10. Квартира АДРЕСА_4 ;
11. Квартира АДРЕСА_5 ;
12. Квартира АДРЕСА_6 ;
13. Квартира АДРЕСА_7 .
Заяву мотивовано, зокрема тим, що оскільки зобов'язання за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна, укладеним між сторонами 26.12.2018, припинилися через відсутність укладення основного договору, а відповідач усупереч п.5.3. попереднього договору не повернув позивачу суму завдатку (авансу), не виконав вимогу позивача повернути вказану суму та надалі утримує кошти без належної правової підстави, тому спір містить матеріально-правові вимоги зобов'язального характеру про примусове стягнення вказаних коштів. Вказував, що відсутність заходів забезпечення позову у цій справі призведе до неможливості виконання рішення суду та ефективного захисту порушеного права позивача. ОСОБА_1 не відомо про наявність у відповідача, громадянина Республіки Азербайджану, рахунків у банківських установах України, однак відповідачу на праві власності належать об'єкти нерухомого майна (житлової та нежитлової нерухомості) в багатоквартирних будинках за адресою АДРЕСА_8 ), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.02.2024 за № 367425433. Посилався на те, що відповідач протягом 2022-2023 здійснює відчуження об'єктів нерухомого майна за вказаною адресою. Вказував, що саме накладення арешту на окреме майно відповідача у порядку забезпечення позову спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.03.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Майстренко Н.М., про забезпечення позову - відмовлено.
На дану ухвалу подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Майстренко Н.М. Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що встановлення співмірності та адекватності заходів забезпечення позову віднесено до обов'язків суду, позивач обмежений здійснити оцінку майна, що належить іншій особі. Натомість суд наділений ініціативою не лише оцінювати доводи заявника, але й використовувати відкриті джерела, що містяться на загальнодоступних майданчиках, зокрема, відомостей державних реєстрів, серед яких є дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, Єдиної бази даних звітів про оцінку, де містяться дані про об'єкти, їх інвентаризацію та звіти про експертну оцінку, зокрема сервіс автоматичної оцінки нерухомості. У позивача такий доступ обмежений. Суд наділений ініціативою обирати будь-який інший адекватний і співмірний спосіб забезпечення, якщо вважає, що запропоновані заявником способи необґрунтовані чи надмірні, чи невідповідні предмету позову та/чи обсягу матеріальних вимог. У зв'язку з цим, вважає, що суд самоусунувся від виконання завдань, які на нього покладено законодавцем, зокрема в частині повноважень і обов'язків процесуального характеру із застосуванням певного пулу soft skills з арсеналу цивільного судочинства. Вказує, що оскільки заяву про забезпечення позову подано після подання позовної заяви, тому в суду були наявні усі можливості для встановлення необхідних та достатніх умов при вирішенні питання забезпечення позову. Вважає, що суд мав можливість і повинен був встановити як необхідну умову для вжиття заходів забезпечення позову наявність спору між сторонами. Крім цього, вказує, що місцевим судом не враховані висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема: у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанові ВС у справі №907/268/22 від 04.04.2023, постанові ВС від 10.03.2021 у справі № 912/1711/20, постанові ВС від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, постанові від 26.11.2020 у справі N 911/949/20, постанові ВС КГС у справі №907/268/22 від 04.04.2023.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 , в інтересах якого діє ОСОБА_6 , просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Зокрема зазначає, що позов пред'явлено з пропуском позовної давності, вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на 13 квартир є очевидно неспівмірним із заявленими позовними вимогами. Вказує, що станом на 27.05.2024 середня ринкова вартість одного квадратного метра площі у м. Ужгороді становить 47142 грн, а заявлена ціна позову в сумі 1 979 783,44 грн відповідає вартості однієї квартири, приблизно площею 42 квадратних мерти. Також посилається на те, що заява про забезпечення позову не містила пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, подана без додержання вимог статті 151 ЦПК України, а тому наявні підстави для її повернення заявнику, згідно ч. 10 ст. 153 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Заслухавши суддю-доповідача, позицію представників сторін, дослідивши матеріали даної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла таких висновків.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Забезпечення позову необхідне у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Ураховуючи особливості мети забезпечення позову, суд розглядає заяву про забезпечення позову у день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення. Така ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Крім того, навіть оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України).
Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду і вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовним вимогам, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
За змістом п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Згідно роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Встановлено, що у даній справі між сторонами дійсно виник спір щодо наявності у відповідача зобов'язання сплатити на користь позивача суми завдатку за попереднім договором, еквівалентній 45000 доларів США, 10% від суми такого завдатку, еквівалентно 4500 доларів США, відповідно до умов попереднього договору та 3% річних в сумі еквівалентній 6356 доларів США (всього 55856 доларів США).
ОСОБА_1 визначив у позовній заяві ціну позову в розмірі 1979783,44 грн.
Позивач зазначав, що у нього відсутні відомості про наявність у відповідача ОСОБА_3 , громадянина Республіки Азербайджану, рахунків у банківських установах України, у зв'язку з чим просив накласти арешт на об'єкти нерухомого майна, що належать ОСОБА_4 , зазначивши у заяві про забезпечення позову перелік такого майно, а саме 13 квартир. При цьому, до заяви про забезпечення позову було додано витяги з Державного реєстру речових прав на нерухому майно, сформовані 03.11.2021 та 26.02.2024, відповідно до яких кількість квартир у будинку АДРЕСА_9 , право власності на які було зареєстровано за ОСОБА_7 , зменшувалась.
Відмовляючи у забезпеченні позову, суд першої інстанції, зазначаючи про наявність інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказав, що заявником не надано доказів, що майно, на яке заявник просить накласти арешт, співмірне заявленим позовним вимогам, відсутня грошова оцінка вартості нерухомого майна, що позбавляє суд можливості оцінити відповідність виду забезпечення позовним вимогам, адекватність вимог заявника та дотримання збалансованості сторін.
В той же час, суд першої інстанції, всупереч положенням ч. 3 ст 153 ЦПК України, не викликав позивача або його представника для надання пояснень або додаткових доказів, зокрема, щодо вартості відповідних об?єктів.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 , в інтересах якого діє ОСОБА_6 , зокрема вказував на те, що накладення арешту на 13 квартир є очевидно неспівмірним із заявленими позовними вимогами. Посилався на те, що згідно з доданою до відзиву інформацією з інтернет ресурсу «ДімРіа» станом на 27.05.2024 середня ринкова вартість одного квадратного метра площі у м. Ужгороді становить 47142 грн, що в судовому засіданні апеляційного суду не заперечувалось представником позивача. Представник відповідача вважає, що заявлена ціна позову в розмірі 1979783,44 грн відповідає вартості однієї квартири площею 42 кв.м.
Апеляційним судом встановлено, що виконання можливого судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
Дослідивши викладені позивачем доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв'язку між заявленим заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідача в межах заявлених позовних вимог і предметом спору, співмірність і адекватність, колегія суддів, з урахуванням збалансованості інтересів сторін, беручи до уваги необхідність фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову, ефективного захисту й поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів відповідача, вважає доцільним накладення арешту на одну квартиру, з достатньою площею, але не менше ніж 42 кв.м.
Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, серед запропонованого позивачем переліку квартира АДРЕСА_10 , серед запропонованих, площа квартири складає 77,02 кв.м. - це квартири АДРЕСА_11 та АДРЕСА_12 . Як встановлено апеляційним судом, станом на 18.07.2024 ці квартири перебувають у власності відповідача (а.с.218-219), тому колегія вважає за необхідне накласти арешт на належну Гулієву Руфату квартиру АДРЕСА_13 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2509013221100, загальною площею 77,02 кв.м.
Апеляційний суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на таке майно, лише тимчасово обмежить права відповідача щодо розпорядження цим майном, яке фактично перебуває у його власності, при цьому такі заходи не перешкоджають здійсненню відповідачем права користування та володіння таким майном, в той час як їх вжиття забезпечує збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Наступне відчуження такої квартири та перехід права власності на неї є достатньо обґрунтованим припущенням того, що таке майно може зникнути на момент виконання рішення, а тому обґрунтованими є доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
При цьому апеляційний суд враховує обґрунтованість позовних вимог, пред'явлення позову до належного відповідача та вважає відсутніми підстави вжиття зустрічного забезпечення.
Стосовно посилань відповідача на те, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам статті 151 ЦПК України, оскільки в ній відсутня пропозиція позивача щодо зустрічного забезпечення - слід зазначити наступне.
Зустрічне забезпечення - по суті це гарантія відшкодування можливих для відповідача збитків та має на меті забезпечити певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути внаслідок застосування судом забезпечувальних заходів. Згідно з частиною першою статті 154 ЦПК України метою цього інституту є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
За приписами ч.6 ст. 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення не є підставою для скасування ухвали суду про забезпечення позову, не позбавляє права обтяженої сторони звернутися з клопотанням про таке зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 21 грудня 2020 року у справі № 487/5726/19, від 30 червня 2021 року у справі № 752/2342/19, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/34352/21, від 02.03.2023 у справі №643/14180/21.
У зв'язку з цим колегія суддів відхиляє доводи відповідача про невідповідність заяви про забезпечення позову вимогам статті 151 ЦПК України, через відсутність у ній пропозиції позивача щодо зустрічного забезпечення.
За встановлених обставин, ухвалу місцевого суду слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву позивача про забезпечення позову задовольнити частково, шляхом накладення арешту на належну АДРЕСА_13 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2509013221100, загальною площею 77,02 кв.м.
Керуючись ст. 149-150, ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Майстренко Наталія Миколаївна - задовольнити частково.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 березня 2024 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Майстренко Наталія Миколаївна, про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти арешт на об'єкт нерухомого майна, що належать Гулієву Руфату: квартиру АДРЕСА_13 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2509013221100, загальною площею 77,02 кв.м.
Стягувач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_14 ).
Боржник: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_15 ).
Копію постанови направити Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 88005, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 липня 2024 року.
Головуюча:
Судді: