Справа № 144/1280/23
Провадження № 22-з/801/86/24
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції
Доповідач:Медвецький С. К.
22 липня 2024 рокуСправа № 144/1280/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач),
суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
за участю секретаря судового засідання - Литвина С. С.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 144/1280/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У вересні Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 01 квітня 2024 року про виправлення описки, позов задоволено.
Додатковим рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 18 квітня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» 23 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року залишено без задоволення.
Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року залишено без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на додаткове рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 18 квітня 2024 року задоволено частково.
Додаткове рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 18 квітня 2024 року змінено.
Зменшено розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» судових витрат на професійну правничу допомогу з 23 500 грн до 18 500 грн.
Вирішено питання про розподіл судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
21 червня 2024 року ТОВ «Порше Мобіліті» подало заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Заява мотивована тим, що у відзиві на апеляційну скаргу товариством указано орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та під час апеляційного розгляду справи до закінчення судових дебатів заявлено про подання доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Факт надання правничої допомоги, розмір та оплата її вартості підтверджується договором про надання професійної правничої допомоги від 24 травня 2021 року, заявкою на надання професійної правничої допомоги № 47-1 від 13 травня 2024 року, актами про надані послуги № 47-1-1 від 12 травня 2024 року та № 47-1-2 від 17 червня 2024 року, платіжними інструкціями № 0051005867 від 16 травня 2024 року, № 0051005907 від 18 червня 2024 року.
У заяві ТОВ «Порше Мобіліті» просило суд стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 500 грн.
22 липня 2024 року від представника відповідача - адвоката Касьяненка Д. Л., надійшло заперечення на заяву про розподіл судових витрат, у якому останній заперечив проти задоволення заяви ТОВ «Порше Мобіліті», указавши на неспівмірність заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу та те, що долучений до заяви про ухвалення додаткового рішення ордер адвоката Ізвєкова В. В. не містить підпису керівника адвокатського об'єднання, відтак оформлений з порушенням вимог чинного законодавства та не може бути доказом підтвердження повноважень на представництво прав та інтересів позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення у тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» указано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом дев'ятим частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим, цивільне процесуальне законодавство окреслило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зроблено висновок, що:
«саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони».
ОСОБА_1 та його представником не доведено неспівмірності витрат ТОВ «Порше Мобіліті» на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Верховний Суд у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17 (провадження № 61-11991св20) та від 26 січня 2022 року у справі № 127/1415/20 (провадження № 61-878св21) дійшов висновків, що:
«втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України».
Згідно з вимогами статей 137, 141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження заявлених витрати на професійну правничу допомогу позивачем подано до суду апеляційної інстанції:
ордер серії ВО № 1076983 від 14 травня 2024 року про надання правничої (правової) допомоги ТОВ «Порше Мобіліті»;
договір про надання правової допомоги від 24 травня 2021 року укладений між адвокатським об'єднанням «ЕЙСКВАЙРС» та ТОВ «Порше Мобіліті»;
заявку про надання професійної правничої допомоги № 47-1 від 13 травня 2024 року;
акти приймання-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги від 24 травня 2021 року № 47-1-1 від 13 травня 2024 року та № 47-1-2 від 17 червня 2024 року, згідно з якими загальна вартість витрат на правничу допомогу складає 18 500 грн;
платіжні інструкції № 0051005867 від 16 травня 2024 року та № 0051005907 від 18 червня 2024 року, згідно яких ТОВ «Порше Мобіліті» сплатило адвокатському об'єднанню «ЕЙСКВАЙРС» 18 500 грн за надання правової допомоги у справі № 144/1280/23.
Розподіляючи понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу за розгляд апеляційних скарг в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що надані позивачем докази підтверджують витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката та є обґрунтованою підставою для стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу з іншої сторони за розгляд апеляційних скарг в суді апеляційної інстанції, адже ці витрати доведено документально, а їх розмір відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Доводи апеляційної скарги про те, що долучений до заяви про ухвалення додаткового рішення ордер адвоката Ізвєкова В. В. не містить підпису керівника адвокатського об'єднання, відтак оформлений з порушенням вимог чинного законодавства та не може бути доказом підтвердження повноважень на представництво прав та інтересів позивача не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються, зокрема ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з пунктом 10 Положення про ордер про надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів НААУ № 41 від 12 квітня 2019 року, ордер, що видається адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням, обов'язково має містити підпис адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об'єднання і скріплений печаткою юридичної особи.
Під час дії воєнного стану на території України дозволяється видача адвокатським бюро/адвокатським об'єднанням ордеру без скріплення його печаткою юридичної особи та без підпису керівника адвокатського об'єднання, адвокатського бюро. Правовідносини між адвокатом, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера та адвокатським об'єднанням, адвокатським бюро врегульовуються внутрішніми документами цих організаційно правових форм здійснення адвокатської діяльності.
Представництво інтересів ТОВ «Порше Мобіліті» у цій справі доручено адвокату Ізвєкову В. В., який здійснює представництво інтересів позивача на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 24 травня 2021 року, що підтверджується ордером про надання правничої (правової) допомоги від 14 травня 2024 року.
Відтак відсутні підстави вважати, що заяву про ухвалення додаткового рішення підписано неповноважною особою.
Доводи адвоката Касьяненка Д. Л. про відсутність детального опису робіт (наданих послуг), у зв'язку з чим неможливо встановити витрачений час на виконання робіт, є безпідставними, оскільки п. 2.3 договору про надання правової допомоги від 24 травня 2021 року узгоджено фіксований розмір гонорару за ведення справи в суді апеляційної інстанції, відтак обсяг послуг та витрачений адвокатом час не впливає на суму гонорару.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що:
«формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару)».
Ураховуючи викладене, результат розгляду цієї справи, заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та відсутність аргументованих заперечень сторони відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 18 500 грн.
Керуючись ст. ст. 137, 270, 381 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» 18 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту додаткової постанови.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», ЄДРПОУ 36422974, адреса: 02152, м. Київ, пр-т Павла Тичини, буд. 1-В.
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ
судді: Людмила ГОЛОТА
Віктор РИБЧИНСЬКИЙ