Справа № 127/22539/24
Провадження №11-сс/801/544/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
15 липня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання: ОСОБА_5
за участю учасників провадження:
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
та його захисника ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06.07.2024 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020010001181 від 05.07.2024,
якою задоволено клопотання слідчого СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 02.09.2024 включно, із визначенням розміру застави відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м. Сміла Черкаської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, одружений, не працює, військовослужбовець, раніше не судимий,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 309 КК України.
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло вищевказане клопотання слідчого слідчого відділу Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницької області майора поліції ОСОБА_9 , яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 ..
Клопотання мотивовано тим, що слідчим провадиться досудове розслідування кримінального провадження № 12024020010001181 від 05.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_7 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що 09.05.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 , призначено стрільцем-помічником гранотометника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України, окрім іншого, передбачено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.
Солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем, згідно до до ст. ст. 11, 16, 49, 102-1, 102-2, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників).
Статтями 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, окрім іншого, що військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до вимог п. 21 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», окрім іншого, поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням фізичними особами спеціальних правил та порядку зберігання й використання боєприпасів.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України солдат ОСОБА_7 , учинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», у невстановленому органом досудового розслідування місці, дату та час, знайшов пачку від цигарок «Собраніє» в середині якого знаходилося двадцять прозорих полімерних пакетів із кристалічною речовиною, а також дев'ятнадцять згортків із клейкої стрічки чорного кольору в середині яких полімерні прозорі пакети із кристалічною речовиною, та в подальшому зберігав при собі, а саме в кишені шортів та сумочці.
В подальшому, 05 липня 2024 близько 12 год. 30 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи на відкритій місцевості біля будинку АДРЕСА_2 , був зупинений працівниками ВКП Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, на запитання яких про наявність заборонених речовин, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що його дії, спрямовані на зберігання психотропних речовин, будуть викриті, повідомив, що у нього при собі наявна особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP, яка знаходиться при ньому в лівій кишені штанів шортів, а також психотропна речовина, обіг якої заборонено - метадон, яка знаходиться при ньому у сумочці.
Того ж дня, в ході обшуку затриманого, підозрюваного у вчиненні злочину о 15 год. 35 хв. 05.07.2024 біля будинку АДРЕСА_2 , в ОСОБА_7 із лівої кишені шортів вилучено двадцять прозорих полімерних пакетів із кристалічною речовиною, яка являється психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP в особливо великих розмірах, та із сумочки вилучено дев'ятнадцять згортків із клейкої стрічки чорного кольору в середині яких полімерні прозорі пакети із кристалічною речовиною, яка являється психотропною речовиною, обіг якої заборонено - метадон, в особливо великих розмірах.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, Таблиця І, Список № 2) PVP, віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.
Згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000 року, вага особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої обмежено - PVP відноситься до особливо великих розмірів (від 15,0 г і більше).
Згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000 року, вага особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої обмежено - метадон відноситься до особливо великих розмірів (від 20,0 г і більше).
Таким чином, солдат ОСОБА_7 підозрюється в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту, в особливо великих розмірах.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Сміла Черкаської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, раніше не судимий, якого о 12:30 год. 05.07.2024 фактично затримано за підозрою у вчинені злочину, в порядку ст. 208 КПК України.
Вина ОСОБА_7 , у вчиненні ним вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину 05.07.2024; протоколом проведення обшуку від 05.07.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 05.07.2024, протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 05.07.2024, висновком експерта, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
У діях ОСОБА_7 , вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту, в особливо великих розмірах, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином.
ОСОБА_7 , одружений і має на утримані малолітню доньку, проте цей факт не слугував останньому як стримуючий. Також, ОСОБА_7 , схильний до вчинення кримінальних правопорушень.
Підставою застосування вказаного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
вчинити інше кримінальне правопорушення подібного характеру, оскільки згідно з матеріалами кримінального провадження, підозрюваний є особою, яка раніше засуджувалася;
переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_7 , усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні, а саме позбавлення волі на тривалий строк;
незаконного впливу підозрюваного на свідків, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі ОСОБА_7 , матиме можливість незаконно впливати на свідків з метою створення сприятливих для себе умов. Крім цього, на даному етапі досудового розслідування не встановлено повне коло осіб (анкетні дані), які є свідками вчинення кримінального правопорушення, однак, вони відомі підозрюваному.
Застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:
особисте зобов'язання, є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу підозрюваного, його репутацію та соціальні зв'язки;
особиста порука, оскільки в ОСОБА_7 , відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останню до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу;
домашній арешт, оскільки антисоціальна поведінка ОСОБА_7 , свідчить про те, що він, перебуваючи на волі, може продовжити свою кримінально протиправну діяльність, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також матиме можливість незаконно впливати на свідків з метою створення сприятливих для себе умов.
Усі вищевказані обставини, у своїх сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_7 , в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам.
У зв'язку із цим, існує необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 , забіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи неможливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, слідчому судді пояснив, що по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, тому може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання слідчого, просили слідчого суддю застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі у виді домашнього арешту, а також зменшити розмір застави.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06 липня 2024 року задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницької області майора поліції ОСОБА_9 .
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту затримання ОСОБА_7 , тобто до 12 години 30 хвилин 02 вересня 2024 року.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено до 02 вересня 2024 року.
Визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Розяснено, що у разі внесення застави на ОСОБА_7 будуть покладені наступні обов'язки:
прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
носити електронний засіб контролю.
Якщо ОСОБА_7 не виконає покладені на нього обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
У разі внесення застави та покладення обов'язків на підозрюваного ОСОБА_7 - визначено термін їх дії відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, тобто в межах строку досудового розслідування на час покладення обов'язків.
В обґрунтування прийнятого рішення, слідчий суддя зазначив, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України - обґрунтована.
Також зазначив про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 поклався на необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Водночас слідчим суддею було враховано вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення. Зокрема слідчий суддя врахував те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину. Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважав обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06.07.2024 року та постановити нову ухвалу про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, вважає, що сторона обвинувачення не довела наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.309 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Також звернув увагу суду на те, що підозрюваний раніше не судимий, не переховувався від органу досудового розслідування чи суду, ніяким чином не перешкоджав кримінальному провадженню, а також йому не було повідомлено про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення. на утриманні має дворічну доньку, дружина перебуває на дев'ятому місяці вагітності, проживає разом зі своєю сім'єю та неповнолітнім братом в АДРЕСА_1 , що спростовує висновок слідчого судді про відсутність стійких соціальних зв'язків.
Позиції учасників судового розгляду.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_8 та підозрюваний ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримали та наполягали на її задоволенні з підстав викладених у ній.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника та просив ухвалу слідчого судді залишити без задоволення.
Мотиви і висновки суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані до клопотання слідчого матеріали, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 2 частиною 3 та частиною 5 статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Пунктами 1 та 3 частини 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані в повному обсязі, а доводи захисників підозрюваного, викладені як в апеляційній скарзі та в судовому засіданні щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.
Так, згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якої підозрюється особа.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів зважає на те, що, в контексті практики Європейського суду з прав людини наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин (рішення від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства»).
На думку колегії суддів апеляційного суду відомості та докази, що містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, у їх сукупності дають підстави вважати, що підозра про причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні слідчого обставин, є обґрунтованою, відтак висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри відповідає закону та фактичним обставинам кримінального провадження.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що на даному етапі провадження суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, вирішувати питання щодо перекваліфікації злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. А тому, з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді суду першої інстанції були всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного ОСОБА_7 з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року.
За таких обставин колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного та обґрунтованого висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.309 КК України, яке відповідно ст.12 КК України віднесено до тяжкого злочину.
Це узгоджується також із нормою п.4 ч.2 ст.183 КПК України, за змістом якої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
За змістом ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками слідчого судді суду першої інстанції, що розглядаючи клопотання слідчого, як того вимагає закон було встановлено наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує слідчий існують та підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
На думку колегії суддів у даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає в необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства. При цьому належить враховувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а також незаконно впливати на свідків з метою створення сприятливих для себе умов, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
У відповідності до п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги захисника щодо застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, так як при розгляді питання щодо обрання вказаного запобіжного заходу слід враховувати також і тяжкість звинувачення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Статтями 19, 68 Конституції України чітко визначено, що громадяни зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. ст.17, 65 Конституції України, ст.ст.1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, останній під час проходження військової служби повинен був свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бездоганно і неухильно додержуватись порядку правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, зобов'язаний завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому.
Маючи статус військовослужбовця, ОСОБА_7 своїми діями показав зневагу до існуючих правил і норм поведінки, вчиняючи інкриміноване йому кримінальне правопорушення, пов'язане з порушенням Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» розуміючи суспільну небезпеку злочину, пов'язаного з метою придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, проявив самовпевненість у безкарності за свій вчинок.
Колегія суддів вважає, що фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 тяжкого злочину, свідчить про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, вказують на обґрунтованість продовження судом саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому наявність постійного місця проживання в м. Вінниці, дружини та малолітньої дитини, відсутність судимостей, не є безумовними підставами ні для скасування, ні для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку підозрюваного, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики. Також згода захисника та самого підозрюваного на залишення йому певної форми арешту, все ж таки підтверджує існування процесуальних ризиків у вказаному провадженні.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлені в ході апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі захисником обставини існували і на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці останнього.
На думку колегії суддів наведені доводи захисника щодо відсутності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного не є переконливими, оскільки належні докази, які б свідчили про достатні стримуючі фактори в матеріалах провадження відсутні.
Слідчий суддя суду першої інстанції враховуючи вимоги ст.29 Конституції України, ст.5 Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, в повній мірі дослідив і дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання підозрюваного, а також інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою та в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що вказаний запобіжний захід є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у даному кримінальному провадженні на даний час, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права в даному випадку підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
За таких обставин, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, оцінивши в сукупності встановлені судом обставини у контексті конкретних фактичних обставин, зокрема вчинення останнім тяжкого злочину, введення воєнного стану в Україні, апеляційний суд вважає, що на даний час буде достатнім та обґрунтованим застосування до ОСОБА_7 саме виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що також дає підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та забезпечити належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Зі змісту ст.181 КПК України слідує, що домашній арешт, як вид запобіжного заходу, може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду. У зв'язку з чим, апеляційний суд звертає увагу на те, що на даний час в матеріалах судового провадження відсутні відомості щодо власника житла в якому проживав до затримання підозрюваний, і чи він не буде заперечувати щодо того, щоб ОСОБА_7 у разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, зокрема цілодобового домашнього арешту, перебував у цьому житлі та на умовах визначених КПК України.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя розглядаючи клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, всебічно з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, вірно оцінив у сукупності наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим, а також існування викладених вище ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з урахуванням даних про особу підозрюваного, необхідність проведення слідчих (розшукових) заходів спрямованих на виявлення та фіксацію доказів, що можуть мати доказове значення під час досудового розслідування та судового розгляду,встановив наявність підстав для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, навівши в ухвалі мотиви необхідності задоволення клопотання слідчого, що на переконання колегії суддів апеляційного суду в повній мірі відповідає вимогам закону.
Інші доводи захисника викладені нею в апеляційній скарзі є безпідставними та не заслуговують на увагу суду.
Виходячи з положень п.3 ч.2 ст.183 КПК України, а також практики Європейського суду з прав людини, при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»).
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині наявності обґрунтованих підстав для визначення останньому розміру застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Також колегія суддів зважає і на те, що на даний час в Україні введено воєнний стан, що також є відповідним ризиком, який з врахуванням даних про особу підозрюваного, характером злочину в якому він підозрюється свідчить про правильність висновків суду першої інстанції, оскільки в зазначених умовах здійснення контролю за підозрюваним правоохоронними органами у разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, є ускладненим.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а доводи апеляційної скарги захисника викладених в ній висновків суду не спростовують.
Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для її скасування, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст.ст.336, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06.07.2024 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4