вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" липня 2024 р. Справа № 910/14259/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Владимиренко С.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 (повний текст рішення складений та підписаний 18.01.2024) (суддя Борисенко І.І.)
у справі № 910/14259/23 Господарського суду міста Києва
за позовом Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр"
до Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації
про стягнення 54 645,90 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (далі - КП "ГІОЦ", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Управління освіти, відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 244-20 на закупівлю ДК 021:2015 код 72310000-1 "Послуги з обробки даних" (надання та супроводження програмного забезпечення) від 17.03.2020 (далі - Договір), яка складає 98 786,74 грн, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 476,34 грн та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 32,48 грн, а всього 99 295,56 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем умов Договору в частині здійснення оплати вартості наданих позивачем у вересні-жовтні 2020 року послуг.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/14259/23 позовні вимоги КП "ГІОЦ" задоволено частково. Стягнуто з Управління освіти на користь КП "ГІОЦ" основний борг у сумі 98 786,74 грн, 3 % річних у сумі 32,48 грн, судовий збір у сумі 2 671,12 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з Управління освіти заборгованості в сумі 98 786,74 грн, місцевий господарський суд виходив із того, що строк виконання зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг на вказану суму станом на час вирішення даної справи є таким, що настав, належних доказів оплати наданих у вересні-жовтні 2020 року послуг відповідач не надав, доводів позивача не спростував.
Також, за результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення 3 % річних суд першої інстанції дійшов висновків, що їх розмір відповідає вимогам норм цивільного законодавства і є арифметично правильним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 32,48 грн 3 % річних підлягають задоволенню в сумі, заявленій позивачем.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 476,34 грн, нарахованої за період з 22.08.2023 по 25.08.2023 за прострочення виконання зобов'язання, суд першої інстанції виходив із того, що Договір припинив свою дію 31.12.2020, а тому припинилась і дія умови про стягнення пені, яку позивач нарахував за період із 22.08.2023 по 25.08.2023, тобто після закінчення дії Договору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/14259/23, Управління освіти звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказане рішення повністю, а позовні вимоги КП "ГІОЦ" залишити без задоволення.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує на те, що:
- судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, викладені в оскаржуваному рішенні висновки не відповідають обставинам справи, а також було неправильно застосовано норми матеріального права;
- через неповне дослідження обставин справи суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що спірні відносини сторін не регулюються бюджетним законодавством та є виключно господарсько-правовими. Також, місцевим господарським судом не була надана правова оцінка виконанню самим позивачем свого обов'язку зі своєчасного надання відповідачу спірних актів для виникнення зобов'язання з оплати;
- місцевий господарський суд хибно не застосував положення ст. 7, ч. 1, 6 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 7, 42 ч. 6 ст. 2, п. 3 ч. 2 ст. 22, ч. 12 ст. 23, ч. 1 ст. 43, ч. 5 ст. 48, ч. 1 ст. 49, п. 21 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), а також п. 1.1, 1.4, 2.2, 2.8, 2.9, 2.10, 2.14 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління освіти на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/14259/23; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 05.04.2024.
Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, планові та екстрені відключення електроенергії по місту Києву, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.
Позиції учасників справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги відповідача заперечує і просить суд відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
17.03.2020 між КП "ГІОЦ" (виконавець) та Управлінням освіти (замовник) був укладений договір № 244-20 на закупівлю ДК 021:2015 код 72310000-1 "Послуги з обробки даних" (надання та супроводження програмного забезпечення) (Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надати замовникові послуги, зазначені в п. 1.2 Договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 1.2 Договору найменування послуг: ДК 021:2015 код 72310000-1 "Послуги з обробки даних" (надання та супроводження програмного забезпечення).
Згідно з п. 3.2 Договору в межах предмета цього Договору виконавець надає наступні послуги: супроводження програмно-апаратного комплексу "Комплексна інформаційно-аналітична система управління фінансово-господарською діяльністю в м. Києві" (КІАС "УФГД" або Система.
Термін надання послуг - до 31 грудня 2020 року. Місце надання послуг: вул. Йорданська, буд. 11-А, м. Київ, 04211 (п. 3.1 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору ціна Договору становить 1 216 123,20 грн.
У пункті 4.3 Договору сторони погодили, що розрахунки замовника з виконавцем за надані послуги здійснюються наступним чином: шляхом безготівкового перерахування замовником коштів на поточний рахунок виконавця на підставі узгоджених та підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, у термін до останнього банківського дня місяця, наступного за розрахунковим, за умови отримання замовником відповідного бюджетного фінансування на свій рахунок. У разі затримки бюджетного фінансування замовника, розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування на свій рахунок, при цьому штрафні санкції до замовника при затримці оплати не застосовуються.
За результатами наданих послуг виконавець до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим оформляє та передає на підписання замовнику акти приймання-передачі наданих послуг. Разом з актами приймання-передачі наданих послуг виконавець надає замовнику податкові накладні. Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України виконавець зобов'язується зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 4.4 Договору).
Відповідно до п. 4.5 Договору замовник протягом 5-ти робочих днів з моменту одержання від виконавця актів приймання-передачі наданих послуг підписує і направляє виконавцю його примірники зазначених актів або надсилає мотивовану відмову в прийманні наданих послуг, що містить перелік недоліків та зауважень.
Виконавець протягом 5-ти робочих днів з дня одержання відмови замовника від приймання наданих послуг, що містить перелік недоліків та зауважень, складає і направляє замовникові два примірника двостороннього акта з переліком недоліків і термінів їх усунення, підписаний зі своєї сторони (п. 4.6 Договору).
Відповідно до п. 4.7 Договору у випадку непідписання замовником акта(-ів) приймання-передачі наданих послуг у встановлені строки та відсутності мотивованої відмови замовника в прийманні наданих послуг, вважається, що послуги виконавця прийняті без зауважень.
Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані виконавцем послуги (підп. 5.2.1 п. 5.2 Договору).
Відповідно до п. 6.3 Договору замовник за несвоєчасну оплату наданих послуг сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент затримки, від простроченої суми за кожний день затримання платежу до дати погашення боргу.
Договір набирає чинності з дня укладання Договору та діє до 31 грудня 2020 року, а в частині розрахунків за даним Договором до повного їх виконання сторонами (п. 9.1 Договору).
Також у додатку № 1 до Договору сторони погодили загальну вартість послуг, яка склала 1 216 123,20 грн.
Як встановлено місцевим господарськими судом і свідчать матеріали справи, у вересні та жовтні 2020 року позивач надав відповідачу послуги із розрахунку банківської плати в дошкільних закладах (супроводження програмного забезпечення та друк рахунку на сплату за харчування дитини), доставки інформації та доставки рахунків до Управління освіти, супроводження програмно-апаратного комплексу КІАС "УФГД" на загальну суму 98 786,74 грн, на підтвердження чого надано копії актів приймання-передачі наданих послуг № 344-17864 від 08.10.2020, № 343-17867 від 19.10.2020 та податкових накладних № 874 від 08.10.2020, № 1015 від 19.10.2020, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вказані акти приймання-передачі наданих послуг разом із вимогою № 303-3195 від 10.08.2023 про виконання грошового зобов'язання на суму 98 786,74 грн були направлені позивачем на адресу відповідача та отримані останнім 14.08.2023, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями фіскальних чеків поштової установи, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та роздруківки трекінгу відправлення.
У вказаній вимозі КП "ГІОЦ", серед іншого, повідомило, що Управління освіти оплачувало надані позивачем послуги за період січень-вересень, жовтень-грудень 2020 року на підставі виставлених актів приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 1 080 529,68 грн, і протягом надання зазначених послуг у період дії Договору позивач не отримував від відповідача претензій та листів відносно неналежної та неякісної роботи програмно-апаратного комплексу "Комплексна інформаційно-аналітична система управління фінансово-господарською діяльністю в м. Києві" (КІАС "УФГД"). У зв'язку із цим, в Управління освіти відсутні підстави для відмови від підписання та оплати вищезазначених актів приймання-передачі наданих послуг за період вересень-жовтень 2020 року. Керуючись нормами законодавства та умовами Договору, позивач просив відповідача підписати зазначені акти, повернути примірники відповідних актів позивачу та сплатити вартість наданих послуг у розмірі 98 786,74 грн у семиденний строк від дня пред'явлення цієї вимоги.
У відповідь на вказану вимогу відповідач у листі № 10418-2067 від 23.08.2023, з посиланням на ст. 48 БК України, зазначив, що ненадання позивачем актів приймання-передачі наданих послуг у бюджетному періоді, в якому було надано вказані послуги (2020 рік), позбавляє правових підстав Управління освіти проводити оплату за вказаними актами в іншому бюджетному періоді (2023 рік).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм ст. 901-907 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною другою статті 901 ЦК України встановлено, що положення Глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до положень ст. 599 ЦК України та ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
У силу положень п. 4.5 Договору замовник протягом 5-ти робочих днів з моменту одержання від виконавця актів приймання-передачі наданих послуг підписує і направляє виконавцю його примірники зазначених актів або надсилає мотивовану відмову в прийманні наданих послуг, що містить перелік недоліків та зауважень.
Як встановлено вище, акти приймання-передачі наданих послуг № 344-17864 від 08.10.2020 та № 343-17867 від 19.10.2020 отримані відповідачем від позивача рекомендованим листом 14.08.2023.
Відтак, з урахуванням положень п. 4.5 Договору, відповідач до 21.08.2023 включно мав підписати і направити позивачу примірники зазначених актів або надіслати мотивовану відмову в прийманні наданих послуг, що містить перелік недоліків та зауважень.
У строк, встановлений п. 4.5 Договору, а саме до 21.08.2023 включно, відповідач не підписав і не направив позивачу його примірники актів приймання-передачі наданих послуг, як і не надіслав мотивованої відмови в прийманні наданих послуг, що містить перелік недоліків та зауважень.
Відтак, відповідно до п. 4.7 Договору вважається, що послуги виконавця, зазначені в актах приймання-передачі наданих послуг № 344-17864 від 08.10.2020 та № 343-17867 від 19.10.2020, прийняті без зауважень.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що в нього не має ані правових підстав для здійснення оплати за спірними актами через порушення самим позивачем узгодженого в Договорі порядку надання таких актів, ані фізичної можливості через відсутність грошових коштів для витрат на проведення оплати спірних актів у зв'язку із закінченням бюджетного періоду, в якому існували бюджетні фінансові зобов'язання відповідача за Договором; сам по собі факт надання послуг не звільняє позивача від обов'язку своєчасно оформити їх результати та передати відповідачу, як того вимагають умови Договору.
Відхиляючи наведені доводи, місцевий господарський суд слушно врахував таке.
За приписами ч. 3 ст. 48 БК України розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.
Згідно з положеннями п. 20 ч. 1 ст. 116 БК України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, визнається порушенням бюджетного законодавства.
Разом із тим, БК України, на який посилається відповідач, регулюються відносини, що виникають виключно у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, питання відповідальності за його порушення, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Кодексу).
Водночас, спеціальні норми вказаного Кодексу не регулюють господарські відносини, які виникають між юридичними особами при укладенні господарських договорів та їх виконанні.
Так, згідно із ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У свою чергу, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 2 БК України бюджетним зобов'язанням є будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Тобто, чинне законодавство розрізняє поняття "бюджетне зобов'язання" та "господарське зобов'язання".
Між сторонами у справі на підставі Договору виникли не бюджетні, а майнові відносини, які відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦК України засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, що регулюються актами цивільного законодавства України, а тому з огляду на положення ч. 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання за Договором. Наведене відповідає висновку Європейського суду з прав людини, викладеному в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України".
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 у справі № 908/489/17.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням розпорядником бюджетних коштів відповідача та відсутністю в нього коштів, не звільняють Управління освіти від виконання ним свого обов'язку за Договором належним чином та сплати позивачу вартості наданих останнім у вересні-жовтні 2020 року послуг.
З урахуванням викладеного, місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено доводи відповідача про відсутність у нього правових підстав та обов'язку щодо здійснення оплати спірних актів приймання-передачі наданих послуг.
Доводи відповідача з посиланням на несвоєчасне надання йому спірних актів приймання-передачі наданих послуг колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються, позаяк зазначена обставина не звільняє відповідача від обов'язку оплатити надані позивачем послуги за Договором.
Судом першої інстанції враховано, що у вимозі від 10.08.2023 № 303-3195 про виконання грошового зобов'язання на суму 98 786,74 грн позивач просив відповідача сплатити вартість наданих за Договором у вересні-жовтні 2020 року послуг у розмірі 98 786,74 грн у семиденний строк від дня пред'явлення цієї вимоги. Вказана вимога була отримана відповідачем 14.08.2023.
З урахуванням встановлених у даній справі обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк виконання зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг на вказану суму станом на час вирішення спору є таким, що настав.
Оскільки належних доказів оплати наданих у вересні-жовтні 2020 року послуг відповідач не надав, доводів позивача не спростував, колегією суддів апеляційної інстанції визнається правильним висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 98 786,74 грн.
Крім суми заборгованості, позивач також просив стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 32,48 грн, нарахованих за період з 22.08.2023 по 25.08.2023 у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції слушно враховано, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних (в порядку статті 625 ЦК України) є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши нарахування позивачем заявлених до стягнення 3 % річних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично правильним.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 32,48 грн 3 % річних у сумі, заявленій позивачем.
Також позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 476,34 грн, нараховану за період з 22.08.2023 по 25.08.2023 за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Частиною першою статті 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
У п. 6.3 Договору сторони дійшли згоди, що за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент затримки, від простроченої суми за кожний день затримання платежу до дати погашення боргу.
Разом із тим, відповідно до п. 9.1 Договору він набирає чинності з дня укладення Договору та діє до 31 грудня 2020 року.
Отже, з урахуванням положень п. 9.1 Договору, з огляду на те, що заявлена до стягнення пеня нарахована позивачем поза межами строку дії Договору за прострочення виконання зобов'язання, яке мало місце після закінчення дії Договору, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 476,34 грн.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.05.2018 у справі № 927/333/17.
За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно задовольнив частково позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 98 786,74 грн і 3 % річних у сумі 32,48 грн та відмовивши в решті позовних вимог.
У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами, доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не знайшли свого підтвердження.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/14259/23 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
І.П. Ходаківська