2/754/4305/24
Справа № 754/8689/24
Іменем України
18 липня 2024 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, визнання майна спільною сумісною власністю,
До Деснянського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, визнання майна спільною сумісною власністю.
Ухвалою суду від 18 червня 2024 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позову, у зв'язку з невиконання позивачем при звернення до суду вимог п.3 ч.1 ст. 175 ЦПК України та ч. 4 ст. 177 ЦПК України.
На виконання вимог ухвали суду 26.06.2024 року позивачем зазначено ціну позову - 1259058,71 грн. та заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору. Клопотання обґрунтовано тим, що позивач є пенсіонеркою та отримує середньомісячний дохід в розмірі 3362,18 гривень, а розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її щорічного доходу.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01 липня 2024 року в задоволенні клопотання позивача про звільнення її від сплати судового збору було відмовлено та повторно надано строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Копія ухвали суду була отримана позивачем 01.07.2024 року, однак станом на 22 липня 2024 року недоліки позовної заяви усунуті не були, з іншими клопотаннями, заявами в межах даного судового провадження позивач до суду не зверталась.
Відповідно до вимог ст.. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави (рішення у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, рішення у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
У відповідності до ч.3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно з ч.7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
У зв'язку з тим, що позивач не усунув вказані в ухвалі суду недоліки у встановлений строк, вважаю, що позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, визнання майна спільною сумісною власністю - вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Головуючий: