Номер провадження 2/754/3317/24 Справа №754/5565/24
Іменем України
22 липня 2024 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Панченко О.М.
при секретарі - Сарнавського М.О.,
за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТОВ "ФК " Фінтраст Україна" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВЕНТУС УКРАЇНА" (далі ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА") та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" було укладено електронний договір №5080979 про надання споживчого кредиту. ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 11 200,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку. В свою чергу відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.
Як зазначає позивач, 18.04.2023 року між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" укладено договір факторингу № 18.04/23-Ф, за яким ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" відступив права грошової вимоги за кредитним договором до відповідача ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна". Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору не сплачена і складає (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог): 11 200,00 грн. - сума кредиту та 21 017,20 грн. - нараховані проценти, а всього - 32 217,20 грн., які позивач за відступлення права вимоги просить стягнути з відповідача на його користь. Також, просить суд стягнути на його користь інфляційні втрати у розмірі 7 184,43 грн. та 3% річних у розмірі 1 985,99 грн., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 23.04.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання та витребувано докази.
21.05.2024 на виконання ухвали суду АТ КБ «Приват Банк» надіслав відповідь на запитувану інформацію, відповідно до якої від 17.11.2021 року на платіжну картку № НОМЕР_1 були зараховані грошові кошти у сумі 11 200,00 грн.
Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином на електронну адресу, а також на номер телефону, про що свідчать довідки про вручення електронних відправлень та доставку смс-повідомлення, причини неявки не повідомила, правом на подання відзиву не скористалася.
За наявності умов, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи, оскільки заперечення позивача проти заочного розгляду справи відсутні.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що 17.11.2021 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Авентус Україна" було укладено електронний договір №5080979 про надання споживчого кредиту в розмірі 11 200,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача строком на 29 днів. Процентна ставка в день становить 1,90%.
Пунктом 1.1. Договору визначено, що укладання цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку, передбаченим Законом України «Про електрону комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки входу до особистого кабінету.
Згідно із п. 5.4 Договору споживач зобов'язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.
Відповідно до п. 6.1 Договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичність внесення, здійснюється згідно Графіку платежів.
Отримання коштів, відповідачем підтверджується наданою відповіддю АТ КБ «Приват Банк» на ухвалу суду, а саме, що платіжна картка № НОМЕР_1 була відкрита на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), на яку 17.11.2021 р. були зараховані грошові кошти у сумі 11 200,00 грн.
Свої зобов'язання за вказаним кредитним Договором відповідач ОСОБА_1 не виконала, в наслідок чого у неї наявна заборгованість в розмірі 32 217,20 грн., з яких: - тіло кредиту 11 200,00грн; - нараховані проценти 21 017,20грн.
Відповідно до кредитного Договору передбачено, що ТОВ "Авентус Україна" має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди позичальника (пп. 3 п. 5.1 Договору).
18.04.2023 між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" укладено Договір факторингу № 18.04/23-Ф, за яким ТОВ "Авентус Україна" відступив права грошової вимоги за кредитним договором до відповідача ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна".
Пунктом 1.1 Договір факторингу визначено, що фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до ст. 55 Цивільного процесуального кодексу України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного пронесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із витягу з реєстру боржників, додатку №1 до договору факторингу № 18.04/23-Ф від 18.04.2023 ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 5080979. Загальний розмір заборгованості становить 32 217,20грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Судом установлено, що відповідно до Кредитного договору ТОВ "Авентус Україна" зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах встановлених договором.
Згідно із Кредитного договору, споживач зобов'язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Авентус Україна" свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі - надав відповідачу кредит в розмірі 11 200,00 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.
Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочкою), то при простроченні повернення чергової частини позикодавець має право зажадати дострокового повернення частини позики, що залишилася, й сплати відсотків, що йому належать.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму та укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Також визнано, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях, крім того підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або банком з використанням електронного цифрового підпису. Усе листування щодо цього договору просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
Отже, підписання договору електронним підписом, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що договір про надання кредиту підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Оскільки, відповідачем порушене зобов'язання з повернення кредитних коштів, що встановлені умовами Договору, та внаслідок неналежного виконання зобов'язань у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитом - 32 217,20 грн., інфляційні витрати - 7 184,43 грн. та 3% річних - 1 985,99 грн.
Вказаний розмір заборгованості здійснений відповідно до умов договору та підтверджений наданими до суду розрахунками.
Однак, відповідачем вказаний розрахунок жодними доказами не спростований, суду не надано своїх розрахунків погашення заборгованості які б свою чергу мали противагу розрахункам позивача. Також відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання вимог договору.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконала у зв'язку з чим утворилась заборгованість по сплаті коштів, тому суд вважає позов про стягнення заборгованості за договорм про нададння споживчого кредиту, інфляційних витрат та 3% річним таким, що підлягає задоволенню.
За правилами ч.1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 28/03-2024 від 28.03.2024 року, звіт від 05.04.2024 року про надання правової допомоги згідно договору № 28/03-2024 від 28.03.2024 року, рахунок на оплату по замовленню № 2751-05/04-2024 від 05.04.2024 року, платіжна інструкція від 10.04.2024 №4482 на суму 10 000 грн.( сплата за послуги з аналізу, складання та подання позовної заяви ОСОБА_1 ), якими підтверджуються витрати позивача за надану правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Враховуючи складність справи, виконані адвокатом роботи, зміст позовної заяви, обсяг доданих документів, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. відповідають засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн., а також понесені позивачем витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна", (код ЄДРПОУ 44559822, адреса: 03150, м.Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф.118/2) заборгованість за кредитним договором № 5080979 від 17.11.2021 року в сумі 32 217,20 грн., інфляційні втрати - 7 184,43 грн., 3% річних - 1 985,99 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2024 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя О.М. Панченко