Справа № 711/2612/24
Номер провадження 1-кп/711/356/24
16 липня 2024 року м.Черкаси
Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024100140000017 від 11.01.2024, стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Могилів-Подільський Вінницької області, громадянина України, українця, який не є особою з інвалідністю, військовослужбовець, начальник четвертої комендантської групи комендантського відділення 15 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), у військовому званні «сержант», учасника бойових дій, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, депутатом не являється, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України,
ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби, проходячи військову службу за контрактом на посаді начальника четвертої комендантської групи комендантського відділення вказаної військової частини, у військовому званні «сержант», в порушення вимог підпунктів «а» та «б» пункту 2.3, підпункту «а» пункту 2.9, пунктів 12.1, 13.1 підпункту «а» пункту 31.4.1 Правил дорожнього руху, 10.01.2024 близько 17 год. 10 хв., керуючи транспортним засобом - автомобілем «BMW 530XI», реєстраційний номер НОМЕР_2 , експлуатація якого була заборонена через невідповідність деталей гальмівної системи вимогам підприємства-виробника, будучи в стані алкогольного та іншого сп'яніння, що підтверджується висновком комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний наркологічний диспансер» № 49 від 10.01.2024, відповідно до якого ОСОБА_7 діагностовано стан сп'яніння внаслідок вживання амфетаміну та алкоголю, актами хіміко-токсикологічного дослідження зазначеного комунального некомерційного підприємства № 48 від 17.01.2024, відповідно до якого, в сечі гр. ОСОБА_7 , виявлено етиловий спирт в концентрації 0,59 г/дм3 (проміле) та № 30 від 11.01.2024, відповідно до якого, в сечі останнього виявлено амфетамін, а також висновку експерта комунальної установи «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 05-3-08/312 від 26.01.2024, відповідно до якого, в зразках сечі ОСОБА_7 виявлено етанол в кількості 0,64 та 0,66 г/дм3 (проміле) та амфетамін, та рухаючись по крайній лівій смузі руху проїзної частини вулиці Надпільної зі сторони вулиці Богдана Хмельницького в напрямку перехресть вулиць Пастерівської та Надпільної в місті Черкаси, під час руху на рівній ділянці автодороги, не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а саме не врахував стан поверхні проїзної частини, тобто, місцями сніговий накат, не дотримався безпечної дистанції, щоб мати можливість запобігти зіткненню з транспортним засобом, що рухається попереду по тій самій смузі руху, у разі його зупинки, без здійснення будь-якого маневру, в результаті чого допустив наїзд на транспортний засіб - автомобіль «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в попутному напрямку руху в крайній лівій смузі руху проїзної частини вулиці Надпільної та зупинився на забороняючий червоний сигнал світлофору, встановленого на зазначеному перехресті, в результаті чого, вказаний автомобіль «Chevrolet Aveo» здійснив наїзд на інший транспортний засіб - автомобіль «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_8 , який також рухався в попутному з ним напрямку руху в крайній лівій смузі руху проїзної частини зазначеної вулиці та зупинився на забороняючий червоний сигнал вказаного світлофору, а автомобіль «BMW 530XI», під керуванням ОСОБА_7 в подальшому здійснив наїзд на транспортний засіб - автомобіль «Opel Zafira», реєстраційний номер НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_9 , який рухався попутному напрямку руху в середній смузі руху проїзної частини вулиці Надпільної та зупинився на забороняючий червоний сигнал зазначеного світлофору.
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді: травми грудної клітки з переломами дев'ятого та десятого ребер справа зі зміщенням уламків, яка, відповідно до висновку експерта комунальної установи «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 02-01/159 від 26.02.2024, відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, а також садно правої гомілки, яке, відповідно до вказаного висновку експерта відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Згідно цього висновку експерта, вказані тілесні ушкодження могли виникнути під час дорожньо-транспортної пригоди 10.01.2024.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «BMW 530XI», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_7 , зокрема вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_4 , що, крім іншого, підтверджується висновком експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/124-24/2693-ІТ від 05.03.2024.
Дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2861 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного та іншого сп'яніння, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
16 липня 2024 року під час судового розгляду кримінального провадження між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_7 у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 471 КПК України укладена угода про примирення.
Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачений повністю визнав себе винуватим в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні та остаточно примирився з потерпілим, сторони досягли відповідних домовленостей: обвинувачений зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, погоджуючись на призначення покарання за ч. 1 ст. 2861 КК України, із застосуванням вимог ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст.473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.
В судовому засіданні обвинувачений винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2861 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб вчинення ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Майнові збитки відшкодовані потерпілому відшкодовані у повному обсязі. У вчиненому - щиро розкаявся. Уклавши відповідну угоду про примирення, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз'яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявляти клопотання, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про примирення та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про примирення укладена ним з потерпілим добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Потерпілий в судовому засіданні пояснив, що він цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення між ним та обвинуваченим, визначені у ст. 473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України, підтримавши надану угоду наполягає на її затвердженні судом. Крім того, потерпілий зазначив, що угода укладена ним з ОСОБА_7 добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Майнова шкода відшкодована в повному обсязі, матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про примирення вказуючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України, КК України, просив суд затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.
Захисники обвинуваченого також вважали можливим затвердити угоду про примирення, зазначивши, що при укладенні угоди між обвинуваченим та потерпілим були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому вищезазначена угода була укладена з потерпілим добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.
Заслухавши пояснення обвинуваченого та потерпілого, думку прокурора, захисників, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про примирення, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про примирення, характеру висунутого обвинувачення, виду його розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про примирення, з'ясувавши у потерпілого розуміння наслідків затвердження угоди, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 474 КПК України якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про примирення.
На підставі ч. 1ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).
На підставі ч. 3, 5 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, і може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 2861 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного та іншого сп'яніння, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 2861 КК України, відноситься до нетяжких злочинів.
На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Також судом з'ясовано, що потерпілий цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України.
Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим в зазначеному кримінальному провадженні відповідає вимогам ст. 469, ст. 471 КПК України. Під час досудового розслідування та судового розгляду обвинуваченим та потерпілим скарги не подавались.
Також судом встановлено, що за умовами даної угоди міра покарання визначена відповідно до вимог ст. 69 КК України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Вказана норма Закону передбачає, що у кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1ст. 69 КК України.
Суд при вирішенні питання про можливість призначення покарання, узгодженого сторонами угоди, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, особу обвинуваченого, який за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, має грамоти за сумлінне виконання військових обов'язків, нагороджений відомою заохочувальною відзнакою - нагрудним знаком «ЗА ДОБЛЕСНУ СЛУЖБУ», учасник бойових дій (посвідчення серія НОМЕР_6 ), на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий, обставини, що пом'якшують покарання, зокрема щире каяття, добровільне відшкодування потерпілому завданих збитків, та відсутність обставин, які б обтяжували покарання, а тому за наявності вищевказаних обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення-злочину, вважає, за можливе застосувати ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.1 ст.286-1 КК України у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки, виходячи з того, що саме таке покарання буде відповідати вчиненому обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення і буде достатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових злочинів, а також вказане покарання обумовлене укладеною сторонами кримінального провадження угодою про примирення.
Правила призначення покарання встановлені Кримінальним кодексом України, зокрема, Розділом XI його Загальної частини. Відповідно до ч.5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Отже, закон дозволяє зазначеним вище суб'єктам кримінального провадження самостійно визначити вид покарання яке понесе винна особа.
Зі змісту Закону України №1231-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» вбачається, що внесені ним зміни до Кримінального кодексу України не передбачали заборони застосування ст.69 КК України у справах щодо порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Також, санкція ч.1 ст.286-1 КК України визначена Законом №1231-ІХ в такому розмірі, який згідно ст.12 КК відносить її до категорії нетяжких злочинів. При цьому, вказаний Закон не вніс зміни і не передбачив жодних обмежень щодо можливості укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні за ч.1 ст.286-1 КК України.
Крім того, Законом №1231-ІХ не було змінено положення ст.475 КПК України і не передбачено повноваження суду призначати інше покарання ніж узгоджене сторонами угоди.
За змістом ст.1 КПК України та ст.75 Конституції України Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами України, а єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Оскільки законодавець при прийнятті Закону №1231-ІХ не передбачив жодних заборон чи обмежень на застосування ст.69 КК України та укладення угод у кримінальних провадженнях за ч.1 ст.286-1 КК України, то умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 2861 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченого ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань - не вбачається.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.
В рамках даного кримінального провадження стосовно обвинуваченого запобіжний захід не обирався. Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав відповідно до положень ст. 177, 178 КПК України для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.
Згідно ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.01.2024 накладений арешт на: - автомобіль марки BMW 530XI, р.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 , та постановою слідчого визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, та переданий на зберігання власнику, обвинуваченому ОСОБА_7 ..
Із змісту ухвали встановлено, що цей захід забезпечення кримінального провадження застосовано з метою збереження речових доказів. Мета вказаного заходу досягнута, арешт з метою забезпечення цивільного позову не накладався і таке клопотання до суду не надходило, тому є всі підстави для скасування арешту на майно.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Питання речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України. Долю процесуальних витрат, суд вирішує на підставі ст.ст.118-124 КПК України, які підлягають стягненню з обвинуваченого у дохід держави, оскільки витрачені на доведення його вини.
Керуючись ст.100, 118-124, 331, ч.2 ст. 373, ст.ст. 368, 370, 374, 474,475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про примирення, укладену 16 липня 2024 року між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_7 , укладену у кримінальному провадженні, внесеному 11.01.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024100140000017, стосовно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286-1 КК України.
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286-1 КК України і призначити йому узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 25 (двадцять п'ять) тисяч 500 (п'ятсот) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_7 , до набрання вироком законної сили, не обирати.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 22.01.2024 на: - автомобіль марки BMW 530XI, р.н. НОМЕР_2 .
Речові докази по кримінальному провадженню:
- автомобіль марки BMW 530XI, р.н. НОМЕР_2 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , залишити власнику ОСОБА_7 ;
- автомобіль марки Chevrolet Aveo, р.н. НОМЕР_3 , який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_4 , залишити власнику ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням експертиз, а саме: за проведення судової авто-технічної експертизи № СЕ-19/124-24/607-ІТ від 12.02.2024, у розмірі 6 058 гривень 24 копійки; за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/124-24/606-ІТ від 08.02.2024, у розмірі 6 058 гривень 24 копійки; за проведення судової авто-технічної експертизи № СЕ-19/124-24/2693-ІТ від 05.03.2024, у розмірі 3 029 гривень 12 копійок. Загальна сума витрат на залучення експертів складає 15 145 гривень 60 копійок.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду області через Придніпровський районний суд Черкаської області.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1