Справа № 700/16/24
Провадження № 2/700/101/24
10 липня 2024 року Лисянський районний суд Черкаської області в складі головуючого - судді: Пічкура С.Д., за участю секретаря судового засідання: Нетребенко В.О., представника позивачки: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Лисянка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), Лисянської державної нотаріальної контори Черкаської області (місце знаходження: вул. Незалежності, 25, смт. Лисянка, Звенигородського району Черкаської області) про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом,
установив:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Лисянської державної нотаріальної контори про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_4 . Поховання брата та здійснення поминальних обідів здійснювала вона за свій кошт. Після смерті брата залишилось спадкове майно, а саме: земельна ділянка (пай) площею 3,6267 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер7122887600:04:001:0074, що розташована на території Хижинської сільської ради Звенигородського (Лисянського) району Черкаської області. За життя 06.05.2021 року ОСОБА_4 в присутності двох свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 склав заповіт, згідно якого все майно заповів їй. Решту спадкоємців цим заповітом спадщини позбавив. Спадщину після смерті брата вона прийняла шляхом написання заяви про прийняття спадщини 16.09.2021 року у приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Спільняк А.О. Дану заяву рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено до Лисянської державної нотаріальної контори. У зв'язку з тим, що оригінал державного акту знаходився у відповідачки та її хворобою до Лисянської державної нотаріальної контори для видачі свідоцтва вона з'явилась лише у вересні 2022 року, де її пояснили, що виникла помилка і на ім'я ОСОБА_3 , яка є донькою покійного, видано свідоцтво про право на спадщину за законом 05.02.2022 року. Вважає, що дане свідоцтво видане незаконно та підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав і просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідачі та їх представники в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Вислухавши представника позивачки та свідків, розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи та відповідні до них правовідносини, суд виходить з наступного.
Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 28.05.2021 року вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Факт родинних відносин ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підтверджується копією свідоцтва про народження, копією свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_2 та Витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 на праві власності належала земельна ділянка площею 3,6267 га, кадастровий номер 7122887600:04:001:0074 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до заповіту, посвідченого ОСОБА_7 старостою Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області 06.05.2021 року в присутності свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та зареєстрованого в Спадковому реєстрі за № 61640651, ОСОБА_4 усе своє майно заповів своїй сестрі ОСОБА_2 . Решту спадкоємців цим заповітом спадщини позбавляє.
ОСОБА_2 16.09.2021 року звернулась до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О. із заявою про прийняття спадщини.
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Лисянської державної нотаріальної контори 15.02.2022 року, ОСОБА_3 є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_4 , яке складається із земельної ділянки площею 3,6267 га, кадастровий номер 7122887600:04:001:0074 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_7 підтвердили факт вільного волевиявлення під час підписання заповіту ОСОБА_4 . Заповідач не міг сам прочитати заповіт, а лише підписав його. Йому було вголос прочитано заповіт і він підписаний заповідачем, свідками та старостою. Будь-яких підстав сумніватися в дієздатності заповідача не було, його свідомість була чіткою.
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1222 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Ст. 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За ст. 1297 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.
Згідно п. 212 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов'язково вимагаються відповідні документи.
Разом з тим, державний нотаріус своїм листом від 21 січня 2024 року № 67/01-16 підтвердив, що свідоцтво про право на спадщину видано ОСОБА_3 помилково, скільки при перевірці інформації щодо заповітів по реєстру, помилково було введено не вірне прізвище: « ОСОБА_8 » замість « ОСОБА_9 ».
Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Як роз'яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Відповідно п. 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, нотаріусами України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
П. 1.2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вказує, що при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Згідно з п. 4.14 вказаного Порядку, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Під час розгляду справи було встановлено, що державним нотаріусом Лисянської державної нотаріальної контори 15.02.2022 року видано свідоцтво про права на спадщину за законом ОСОБА_3 , однак нотаріусом не було перевірено наявності інших осіб, які мають право на спадкування.
Суд ураховує, що особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину як спеціального способу захисту спадкових прав судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, яке за своєю правовою природою не є правочином.
Як наголошено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 року № 916/780/18 свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов'язки, тобто не є правочином. Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.
За таких обставин, враховуючи, що позивачкою доведено належними та допустимими доказами те, що видачею оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 були порушені її права, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 5, 12, 13, 71, 74, 81, 142, 211, 258, 259, 263, 265, 273, ЦПК України, суд,
вирішив:
Задовольнити повністю позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Лисянської державної нотаріальної контори Черкаської області, про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане Лисянською державною нотаріальною конторою від 05 лютого 2022 року, зареєстрованого в реєстрі за № 271 на земельну ділянку площею 3,6267 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7122887600:04:001:0074, що розташована в межах Лисянської селищної ради колишньої Хижинської сільської ради Звенигородського, раніше Лисянського, району Черкаської області, що належала померлому ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 142647 виданого 13 липня 2004 року за №340 та зареєстрованого 22 вересня 2004 року в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 496 та зареєстрованого в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 771449871228, номер запису про право власності 11966357 від 09 листопада 2015 року.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 18 липня 2024 року.
Суддя С. Д. Пічкур