Справа № 638/12105/24
Провадження № 2-з/638/67/24
19 липня 2024 року м. Харків
Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Хайкін В.М., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання прав іпотекодержателем,-
16.07.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла оновлена позовна заява Акціонерного товариства «Сенс Банк» в особі представника Ременюк Т.О. до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання прав іпотекодержателя, згідно прохальної частини якої просить суд: визнати за Акціонерним товариством «Сенс Банк» право іпотеки на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , на умовах, передбачених договором іпотеки від 29 травня 2006 року; внести запис до державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та внести запис в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про обтяження вказаного приміщення.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.07.2024 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Разом 08.07.2024 при подачі первісного позову Акціонерним товариством «Сенс Банк» в особі представника Ремеюк Т.О. подано заяву про забезпечення позову, згідно прохальної частини якої просить суд: накласти арешт та заборону реєстраційних дій на відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продаж, перерозподіл часток до статутного капіталу юридичної особи, реконструкцію, виділення, поділ часток, об'єднання часток, зміну площі об'єкту будь-кому і в будь-який спосіб чи вчиняти будь-які дії щодо продажу відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продажу, перерозподілу часток, внесення до статутного капіталу юридичної особи, реконструкцію, виділення, поділу часток, об'єднання часток, зміни площі об'єкту будь-кому і в будь-який спосіб щодо нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний об'єкт нерухомого майна: 25385057), що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . В обґрунтування посилається на наступне.
29.05.2006 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №830/1-27/14-3/06-117, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 99 000,00 доларів США, строком до 10.05.2021 року, зі сплатою процентів за користування кредитом. Кредит надано на фінансування будівництва житла.
17.07.2000 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору кредиту «830/1-27/14-3/06-117, якою сторони погодили зміну строку кредитування до 10.05.2026 року та встановити істотні умови погашення кредиту.
В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 29.05.2006 року, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мохонько Ю.М., відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором №830/1-27/14-3/06-117 від 29.05.2006 року, майнові права на незакінчену будівництвом квартиру АДРЕСА_3 .
17.09.2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору іпотеки, відповідно до умов якої сторони погодили зміну терміну повернення суми кредиту, а також розмір основного зобов'язання.
Правонаступником усього майна, майнових прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» на підставі передавального акту від 15.10.2019 року, в подальшому 01.12.2022 року АТ «Альфа-Банк» було змінено назву на АТ «Сенс Банк».
В подальшому, будинок було введено в експлуатацію та присвоєно адресу: АДРЕСА_4 та ОСОБА_2 було оформлено право власності на квартиру, яка є предметом договору іпотеки.
12.11.2008 року ОСОБА_2 оформив право власності на квартиру, майнові права на яку було передано в іпотеку на підставі свідоцтва про право власності від 12.11.2008 року, виданим Дзержинською районною в м. Харкові Раді та 13.01.2009 року на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2008 року здійснив відчуження спірної квартири відповідачу ОСОБА_1 .
АТ «Сенс Банк» не вбачає можливості внести відповідну суму на депозитний рахунок суду з метою застосування зустрічного забезпечення щодо відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Так як жодних збитків забезпеченням позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, банк не вбачає, оскільки забезпечення позову стосується саме об'єктів нерухомості, а не грошових коштів на рахунках Відповідача, що може призвести до настання реальних збитків спричинених забезпеченням позову.
Наслідком забезпечення позову є лише обмеження прав щодо відчуження Відповідачем спірного майна, що і є метою забезпечення позову шляхом накладення арешту та не може спричинити жодні збитки для останнього.
Тому на підставі вищевказаного, просив суд заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Зміст та форма заяви відповідає вимогам статті 151 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно частини 1 статті 157 Цивільного процесуального кодексу України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і за реєстрова на відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Згідно п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини 3 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
При цьому, накладення арешту на спірне майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідачів на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.
При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.
Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями статті 154 ЦПК України. Зокрема вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.
З матеріалів заяви вбачається, що предметом спору між сторонами є визнання прав іпотекодержателя.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 грудня 2023 року у справі №522/21977/21 зазначив, що загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, так, як в даному випадку між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки існує ризик відчуження майна, яке є об'єктом спірних правовідносин у даній справі.
Суд враховує, що забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно указаного вище майна не вплине на реалізацію його прав теперішнім власником.
При цьому суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених статті 154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову, з урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами, що заявлені та змісту викладених в заяві обставин, слід вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 25385057), оскільки незастосування якого може призвести до утруднення виконання можливого рішення суду.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 152, 153 ЦПК України, суд, -
Заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання прав іпотекодержателем - задовольнити частково.
Заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний об'єкт нерухомого майна: 25385057), що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
В задоволенні інших вимог відмовити.
Відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред'явлення ухвали до виконання в межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» для пред'явлення виконавчого документа.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Інформація про стягувача: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», (правонаступник АТ «Укрсоцбанк»), адреса: 01001. м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.
Копію даної ухвали направити заявнику для пред'явлення до виконання та сторонам для відома.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя: