Справа № 569/9420/24
1-кп/569/1583/24
18 липня 2024 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні залі судових засідань Рівненського міського суду Рівненської області клопотання прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого у кримінальному провадженні №12024181010000228 від 28.01.2024, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, ОСОБА_4 , -
Рівненським міським судом здійснюється розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні 12024181010000228 від 28.01.2024, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме, що він, 27.01.2024, близько 21, будучи в стані алкогольного сп'яніння, на кухні загального користування блоку квартир АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин, що раптово виникли під час словесного конфлікту, умисно завдав ОСОБА_6 , один удар клинком ножа, в область грудної клітки, чим спричинив тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент заподіяння.
Прокурор ОСОБА_3 подав до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 .
В судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, з викладених у ньому підстав, просив його задовольнити, вказав, що заявлені раніше ризики передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України не перестали існувати, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 усвідомлюючи відповідальність за вчинене ним тяжке кримінальне правопорушення, може переховуватись від органів досудового розслідування, так як є внутрішньо переміщеною особою, покинувши своє місце проживання на довгий період часу та перебувати у будь-якому іншому місці, задля уникнення відповідальності; може незаконно впливати на потерпілого та свідків, щоб останні змінили, перекручували або взагалі відмовились від своїх показань; може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 не працює, раніше неодноразово судимий, востаннє 22.08.2011 Деснянським районним судом м. Чернігів за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 70 КК України до 13 років позбавлення волі, та звільнившись з місць позбавлення волі на шлях виправлення і перевиховання не став, та знову вчинив умисне кримінальне правопорушення проти життя і здоров'я особи. Отже, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 просив суд врахувати, що ОСОБА_4 має інвалідність, а ризики про якій вказує прокурор є необґрунтованими, просив застосувати щодо останнього домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За положенням ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
У відповідності до положення ст. 178 КПК України (ч.1), при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має обґрунтувати свій висновок про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , його тяжкість та суспільну небезпеку, що останній будучи раніше судимий, востаннє 22.08.2011 Деснянським районним судом м. Чернігів за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 70 КК України до 13 років позбавлення волі, повторно обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи; відсутність доказів про наявність міцних соціальних зв'язків та стримуючих факторів, що на думку суду спонукатиме обвинуваченого переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, здійснювати вплив на свідків у кримінальному провадженні, а також, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Отже, існують ризики передбачені п.п. 1, 3, 5, ч.1 ст. 177 КПК України, а тому слід продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід тримання під вартою.
ЄСПЛ визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».
Враховуючи вищевикладене, що ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України не перестали існувати; обставини вчинення кримінального правопорушення та його суспільну небезпечність у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 ; що останній раніше судимий, обвинувачується повторно у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи; відсутність доказів про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, у своїй сукупності вказує що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та зможуть запобігти вищевказаним ризикам.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд не визначає обвинуваченому розмір застави.
Керуючись ст.ст. 177,178,181, 194 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого у кримінальному провадженні №12024181010000228 від 28.01.2024, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України ОСОБА_4 , задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігів, українця, громадянина України, з освітою професійно-технічною, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованого як внутрішньо переміщена особа та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше неодноразово судимого, запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 15.09.2024.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утримувати в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом п'яти з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1