Справа № 545/2869/24
Провадження № 2/545/1686/24
15.07.2024 року суддя Полтавського районного суду Полтавської області Путря О.Г. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна боржника
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна боржника, в якому просив суд скасувати арешт на належне йому майно, накладений постановою про арешт майна боржника від 20.04.2018 року за виконавчим провадженням №52253550, а саме на усе рухоме та нерухоме майно, в тому числі на квартиру АДРЕСА_1 .
Дослідивши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку про відмову у відкритті провадження у справі, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право саме в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах це особлива форма правосуддя, діяльність суду пов'язана із реалізацією судових актів у цивільних справах, яка здійснюється у формі «контрольного санкціонування» вчинення деяких процесуальних дій у виконавчому провадженні при розгляді цивільних справ, безпосереднього розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавців, як важливої гарантії захисту права особи у судовому цивільному процесі та розгляді різних позовів, які стосується заходів примусового виконання рішень.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених під час виконання судового рішення, ухваленого у цивільній справі, визначений у Розділі VІI Судовий контроль за виконанням судових рішень ЦПК України, який передбачає, що скарги сторони виконавчого провадження щодо виконання судових рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства, підлягають розгляду судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим судом, що видав виконавчий документ.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» зазначено, що відповідно до статті 383 ЦПК, частини першої статті 12, частини четвертої статті 82 Закону про виконавче провадження право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи. При цьому вони набувають процесуального статусу заявника. На підставі статті 8 Закону про виконавче провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Зі змісту поданої позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивач є боржником за виконавчим провадженням №52253550 з примусового виконання виконавчого листа №552/5317/15-ц, виданого 15.10.2015 року Київським районним судом м.Полтави про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.09.2015 року до досягнення дитиною повноліття, яке перебуває на виконанні у Полтавському районному відділі державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), в межах якого було накладено арешт на все його рухоме та нерухоме майно.
У правових висновках, які містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 №904/51/19, у постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі №607/3894/17, від 23.12.2020 у справі №554/7908/17-ц, від 24.05.2021 у справі №712/12136/18, від 24.06.2021 у справі №127/11276/20, від 08.09.2021 у справі №369/3757/20, від 01.12.2021 у справі № 201/6486/20 та від 19.01.2022 у справі №577/4541/20, зазначено, якщо позивач є боржником у виконавчому провадженні, то він не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом передбачений ефективний та належний спосіб захисту порушеного права та інтересу особи боржника у виконавчому провадженні, внаслідок наявності обтяжень, накладених державним виконавцем на його майно в межах виконавчого провадження, шляхом оскарження боржником рішення, дії чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати ВС від 02.10.2019 №904/51/19,а також у постановах ВС від 19.01.2022 у справі №577/454/20, від 01.02.2023 року у справі №206/2832/21.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна боржника, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, а підлягає розгляду в порядку передбаченом у розділом VII ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст.186,270,272,353,447 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна боржника.
Роз'яснити позивачу право на оскарження рішення, дій та бездіяльності державного (приватного) виконавця в порядку передбаченому розділом VІІ ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду або через Полтавський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя О.Г.Путря