Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/357/24
Провадження № 2/376/421/2024
"25" червня 2024 р. Сквирський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Батовріної І.Г.
за участю секретаря судових засідань Борисевич Д.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною завою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем, що зареєстрований 28.12.1999 р. виконавчим комітетом Малолисовецької сільської ради Сквирського району Київської області, актовий запис № 4 та звільнити її від сплати судового збору як інваліда другої групи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На початку подружнього життя стосунки між сторонами були хорошими, проте з плином часу поступово погіршувались, в результаті чого на протязі шести років разом не проживають, подружніх стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть. Шлюб існує лише формально, тому збереження сім'ї є неможлимим та суперечить її інтересам.
Позивач в судове засідання не з'явилася, звернулася до суду із заявою про підтримання позовних вимог та розгляд справи за її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причин неявки відповідач суду не повідомив, відзиву на позов не подав.
Згідно ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, не подано відзиву на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.12.1999 р. виконавчим комітетом Малолисовецької сільської ради Сквирського району Київської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що складено відповідний актовий запис № 4.
Від спільного проживання сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Суд дійшов до висновку про необхідність розірвання шлюбу, виходячи з наступного.
Шлюб це сімейний добровільний та рівноправний союз жінки та чоловіка, їх спільність, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану та спрямований на створення сім'ї. Добровільність шлюбу одна з основних його засад.
Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.
Однією з причин припинення шлюбу є його розірвання. Оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, розірвання шлюбу може відбутися за їхньою спільною заявою або за заявою когось з них.
У ході розгляду справи, судом встановлено наявність підстав для розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини і чоловіка, примус до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Із змісту ст. 112 СК України вбачається, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 114 СК України передбачено, що у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.
Враховуючи що подружні стосунки між сторонами не підтримуються, подальше сумісне проживання суперечить інтересам позивача, тому позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
З довідки МСЕК № 1073873 вбачається, що позивач ОСОБА_1 має другу групу інвалідності.
Згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суд дійшов до висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», оскільки вона є інвалідом другої групи.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір в сумі 1211,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 77, 81, 141, 206, 211, 263-265, 280-283,352, 354 ЦПК України, ст.ст. 110, 112,114,113,115 СК України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28.12.1999 р. виконавчим комітетом Малолисовецької сільської ради Сквирського району Київської області, актовий запис № 4 - розірвати.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Стягнути з ОСОБА_2 користь держави 1211,20 грн. судового збору.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Г. Батовріна