Справа № 364/476/24
Провадження № 3/364/192/24
22.07.2024 року, суддя Володарського районного суду Київської області Ткаченко О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративні правопорушення серії ААД № 562920 від 19.06.2024, громадянин ОСОБА_1 19.06.2024 року, близько 08 години 42 хвилин, керуючи транспортним засобом марки HONDA SH, без державного номерного знака, по вул. 30-років Перемоги, 20, в селищі Володарка, Білоцерківського району, Київської області не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку подано за допомогою проблискових маячків червоного та синього кольору та звукового пристрою. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.4 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Прокурор, залучений до справи з огляду на рішення Європейського суду з прав людини від 08.03.2018 року у справі «Михайлов проти України», від 06.10.2022 року у справі «Бантиш проти України», від 06.10.2022 року у справі «Пушкарьов проти України», щодо визнання порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині неупередженості суду через відсутність сторони звинувачення у справі про адміністративне правопорушення, а також з огляду на повноваження прокурора, визначені статтею 250 КУпАП, не з'явився.
Возний в судовому засіданні вказав, що рухаючись керуючи моторолером в дзеркало він бачив, що за ним їде поліцейська машина, він не відразу зрозумів, що поліцейські надають йому вказівку зупинитися за допомогою зукового сигналу, якого він не чув та за допомогою проблискогових маячків.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , приходжу до наступного висновку.
Частиною 2 статті 251 КУпАП встановлено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Особа, яка керує транспортним засобом, може бути притягнута до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, у тому числі за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом та в подальшому невиконання ним вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 562920 від 19.06.2024 року відносно ОСОБА_1 не є доказом вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, а будь яких інших належних та допустимих доказів, які б підтвердили його вину в матеріалах справи відсутні.
Суд не може прийняти відеозапис доданий до протоколу, оскільки з переглянутого відеозапису не видно хто саме керує транспортним засобом, та не зупинився на вимогу працівника поліції.
Суддя, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов такого висновку.
Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП). Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їхньої компетенції відповідно до закону.
Згідно з вимогами статті 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.
У відповідності з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися безспірними, безсумнівними та достатніми доказами у даній справі, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, відповідно до статті 251 КУпАП, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Згідно з положеннями статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Жодних об'єктивних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122-2 КУпАП, до матеріалів справи не долучено, в матеріалах справи міститься лише протокол про адміністративне правопорушення, рапорт поліцейського та відео з нагрудної камери поліцейського з якого не можливо встановити, що саме ОСОБА_1 не виконав вимогу поліцейського про зупинку та чи взагалі така вимога була.
Отже, приймаючи наведені обставини, вважаю, що матеріали справи не містять прямих, безспірних, безсумнівних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 вчинялися протиправні дії в розумінні об'єктивної сторони частини 1 статті 122-2 КУпАП, в ході розгляду справи не здобуто.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 року, заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 року, заява №3 6673/04).
Згідно з положеннями статті 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь.
Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, у відповідності до положень статті 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, що у даному, конкретному випадку не доведено подія та склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 1 статті 122-2 КУпАП, оскільки вину обґрунтовано на недостатніх доказах, що є неприйнятим та суперечить, як нормам національного і міжнародного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122-2 КУпАП, тому справа підлягає закриттю на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 245, 247, 279, 280, 283-285 КУпАП, суддя, -
постановив:
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП закрити на підставі ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Після набрання постановою законної сили начальнику батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України, вилучене посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повернути власнику.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, встановленого для її оскарження.
Суддя О. В. Ткаченко
Постанова набрала законної сили з "_____" __________20__ року.
Строк предявлення постанови до виконання три місяці.