03.07.2024
Справа № 359/4420/24
Провадження № 1-кп/359/490/2024
3 липня 2024 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , особи відносно якої вирішується клопотання - ОСОБА_4 , його законного представника ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією, в режимі ВКЗ з приміщенням КНП Київської обласної ради «Обласне психіатрично-неврологічне медичне об'єднання», в залі суду клопотання слідчого СВ Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_9 про застосування примусових заходів медичного характеру в кримінальному провадженні №12024111100000641, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2024 року, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бориспіль Київської області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1
за підозрою у вчиненні суспільно-небезпечних діянь, які мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 та ч. 2 ст. 162 КК України,
До Бориспільського міськрайонного суду Київської області звернувся слідчий СВ Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_10 про застосування примусових заходів медичного характеру в даному кримінальному провадженні, за погодженням прокурора Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , з вищезазначеним клопотанням.
На обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що 17.03.2024 року близько 01 год. 10 хв., ОСОБА_4 перебував по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
В цей час, ОСОБА_4 діючи несвідомо взяв невстановлений в ході досудового розслідування предмет, який має колюче-ріжучі властивості, та пішов до помешкання ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_2 .
В подальшому, ОСОБА_4 приблизно о 01 год. 15 хв. постукав у двері квартири АДРЕСА_2 , де проживають ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які є власниками та користувачами вказаного житла. Останні відчинили двері.
Після цього, ОСОБА_4 , не розуміючи протиправність своїх дій та, як результат, не передбачаючи їх наслідки, наніс ОСОБА_8 , який стояв на порозі квартири, кілька ударів рукою в обличчя. Далі, наносячи ОСОБА_8 предметом з колючо-ріжучими властивостями та рукою удари в голову, груди, спину та руки, ОСОБА_4 у порушення вимог ст. 30 Конституції України, яка гарантує право кожного громадянина на недоторканість житла, із застосуванням насильства, незаконно проник до вказаної квартири без дозволу власників, зайшовши через вхідні двері.
Вказаними діями ОСОБА_4 із застосуванням насильства порушив недоторканість вказаного житла ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
Після цього, ОСОБА_4 , перебуваючи без дозволу власників у приміщенні вказаної квартири, підійшов до ОСОБА_7 та наніс їй не менше 7 ударів вказаним предметом у голову та тулуб.
В цей час, ОСОБА_8 з метою захистити ОСОБА_7 почав виштовхувати ОСОБА_4 з квартири. У зв'язку з цим, ОСОБА_4 продовжив наносити ОСОБА_8 удари руками та предметом з колючо-ріжучими властивостями.
Тим часом, ОСОБА_8 вдалося виштовхати ОСОБА_4 з квартири та зачинити вхідні двері і таким чином припинити його суспільно-небезпечне посягання.
Таким чином, ОСОБА_4 не вчинив всі необхідні дії для вчинення умисного вбивства ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , оскільки його дії припинив ОСОБА_8 та обом потерпілим було вчасно надано медичну допомогу та госпіталізовано до реанімаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Загалом ОСОБА_4 наніс ОСОБА_8 не менше 9 ударів рукою та предметом з колючо-ріжучими властивостями, спричинивши наступні тілесні ушкодження:
-проникаюче колото-різане поранення грудної клітки справа, що ускладнилось посттравматичним пневмотораксом, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечне для життя в момент спричинення;
-перелом 4-го ребра праворуч по середній акселярній лінії, що відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень;
-дві рани в області голови, рани правого вуха, рану грудної клітки ліворуч, рану живота, рану спини, рану правого передпліччя, що відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Також, ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у виді:
-трьох колото-різаних ран на обличчі праворуч,
-по одній колото-різаній рані лівого плечового суглоба та по задній поверхні лівого надпліччя з синцем,
-по одній колото-різаній рані в проекції тіла 6 грудного хребця та лівого 10 ребра по паравертебральній лінії.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ознаками наступних суспільно-небезпечних діянь:
-закінчений замах на вбивство, тобто закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинений щодо двох або більше осіб, тобто суспільно-небезпечне діяння, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України;
-незаконне проникнення до житла, вчинене із застосуванням насильства, тобто у суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 162 КК України.
В той же час, відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №226 від 22.04.2024, ОСОБА_4 страждав під час скоєння інкримінованих йому дій на хронічне психічне захворювання: шизофренію параноїдну, безперервний перебіг. Під час скоєння інкримінованих йому дій не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На час проведення експертизи ОСОБА_4 страждає на хронічне психічне захворювання: шизофренію параноїдну, безперервний перебіг. ОСОБА_4 не здатний в даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними, потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Таким чином, в результаті нездатності ОСОБА_4 усвідомлювати характер своїх дій та як наслідок ними керувати, останнім вчинено суспільно-небезпечне діяння, яке має ознаки кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст. 15 п.1 ч.2 ст. 115 та ч.2 ст. 162 КК України.
Розмір завданої шкоди завданої кримінальним правопорушенням (злочином), шкоди відповідно до заявленого позову становила потерпілому ОСОБА_8 8974 грн. 85 коп. завданих матеріальних збитків та 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди, яку він просив стягнути з батька ОСОБА_4 - ОСОБА_5 .
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив суд застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психічної допомоги із суворим наглядом.
Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не заперечував проти задоволення клопотання, а також просили задовольнити заявлений цивільний позов. Крім того, судом здійснено допит потерпілих під час судового розгляду.
Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання не заперечував, поклався на розсуд суду.
У судовому засіданні ОСОБА_4 зазначив про можливість його лікування від психічних розладів та підтримав позицію свого захисника.
Законний представник особи відносно якої розглядається клопотання - ОСОБА_5 підтримав позицію прокурора та захисту, зазначив про необхідність лікування його сина, та неможливість стягнення завданих збитків з нього, як батька, оскільки він не є опікуном ОСОБА_4 .
Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, подані матеріали кримінального провадження, покази потерпілих, пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , вважає клопотання обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час допиту у судовому засіданні ОСОБА_4 підтвердив факт вчинення ним суспільно-небезпечного діяння та визнав свою причетність до інкримінованого йому діяння.
При цьому ОСОБА_4 зазначив, що він виконував вказівки, що надавались йому голосом у голові останнього.
Допитані в судовому засіданні потерпілі повідомили суду, що вони перебували у себе вдома в нічний час, коли до них подзвонив чи постукав сусід ОСОБА_4 , а коли ОСОБА_8 відчинив вхідні двері, то останній накинувся на нього та почав наносити удари руками із застосуванням ножа, також тілесні ушкодження отримала ОСОБА_7 , яка намагалась допомогти чоловікові. При цьому ОСОБА_4 говорив про необхідність убити ОСОБА_8 та зайшов до приміщення їхньої квартири без відповідного дозволу на це. Раніше вони знали ОСОБА_4 , як сусіда, ще з дитинства, нажаль він захворів на психічну хворобу. Однак проживання з ним в одному будинку є небезпечним, з цього приводу мешканці будинку звертались з колективними заявами щодо ізоляції ОСОБА_4 від оточуючих.
Тому відповідне клопотання потерпілі підтримують і вважають, що ОСОБА_4 потребує суттєвого професійного лікування від психічного захворювання.
Крім показань потерпілої сторони, пояснень самого винуватця, причетність ОСОБА_4 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння також підтверджується:
- протоколом про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення (або таке що готується) від 16.04.2024 року;
- постановами від 17.03.2024 року про визнання речовими доказами, речей, що були вилучені при огляді місця події в квартирі АДРЕСА_3 , в якій проживали потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та при проведенні обшуку квартирі АДРЕСА_4 по цій же адресі за місцем проживання ОСОБА_4 ;
- висновком експерта №30-Д від 08.04.2024 року судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_7 , згідно якого у останньої виявлено легкі тілесні ушкодження, які могли утворитись за обставин, викладених під час слідчого експерименту від 20.03.2024 року за її участі;
- висновком експерта №38-Д від 11.04.2024 року судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_8 , згідно якого у останньої виявлено тяжкі, середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження, які могли утворитись за обставин та у спосіб, вказаних ОСОБА_8 під час проведення слідчого експерименту від 03.04.2024 року за його участі;
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 17.03.2024 року, а саме ОСОБА_4 , як особи, що безпосередньо після вчинення злочину, очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одяг чи місці події, вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин, тощо.
Також в судовому засіданні судом були дослідженні докази, що свідчать про особу ОСОБА_11 .
Указані матеріали досудового розслідування були відкриті сторонам кримінального провадження, відповідно до ст. 290 КПК України, про що свідчить відповідні протоколи та не заперечувалось ними в судовому засіданні. Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, а сукупність зібраних доказів - достатніми та взаємозв'язаними між собою, тому суд покладає їх в основу судового рішення.
Таким чином, вивчивши та дослідивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 своїми неусвідомленими діями, які виразились у закінченому замаху на вбивство, вчинений щодо двох або більше осіб, скоїв суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України; та незаконному проникненні до житла, вчинене із застосуванням насильства, тобто скоїв суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 162 КК України.
В той же час, згідно висновку судово-психіатричного експерта КЗ КОР «ОПНМО» №226 від 22.04.2024 року, ОСОБА_4 страждав під час скоєння інкримінованих йому дій на хронічне психічне захворювання: шизофренію параноїдну, безперервний перебіг. Під час скоєння інкримінованих йому дій не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На час проведення експертизи ОСОБА_4 страждає на хронічне психічне захворювання: шизофренію параноїдну, безперервний перебіг (за МКХ 10 - F20.00); ОСОБА_4 не здатний в даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними, потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Зазначене вище свідчить про те, що ОСОБА_4 вчинив інкриміновані йому суспільно-небезпечні діяння у стані неосудності та на даний час є неосудною особою внаслідок тяжкого психічного захворювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 503 КПК України передбачено, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.
Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 503 КПК України кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусових заходів медичного характеру. Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.
Відповідно до ч. 2 ст. 513 КПК України визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 вчинив суспільно-небезпечні діяння, що підпадають під ознаки злочинів, передбачені ч. 2 ст. 15 п.1 ч.2 ст. 115 та ч.2 ст. 162 КК України.
Однак, ОСОБА_4 не підлягає кримінальній відповідальності, так як під час вчинення суспільно-небезпечних діянь, він страждав і страждає в даний час на хронічне психічне захворювання - шизофренію, параноїдну, безперервний перебіг (за МКХ 10 - F20.00), внаслідок чого перебував в стані неосудності, тобто не міг усвідомлювати свої дії та керуватися ними, у зв'язку з чим до нього необхідно застосувати примусові заходи медичного характеру.
Визначаючи вид примусових заходів медичного характеру, суд враховує обставини вчинення і тяжкість вчиненого діяння, характер і тяжкість захворювання ОСОБА_4 , а також ступінь небезпечності останнього для інших осіб.
Разом з тим, характер і тяжкість захворювання неосудної особи можуть бути визначені комісією лікарів при проведенні відповідної судової експертизи. Наявність у провадженні такого висновку для вирішення судом питання про застосування примусових заходів медичного характеру є обов'язковим.
У відповідності до даних висновку судово-психіатричного експерта КЗ КОР «ОПНМО» №226 від 22.04.2024 у якому зазначено, що ОСОБА_4 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Враховуючи вищевикладене та небезпечність ОСОБА_4 , внаслідок його психічного стану для самого себе та інших осіб, а також те, що можливість спричинення іншої істотної шкоди такою особою є очевидною, та враховуючи висновок експертів, відносно нього необхідно застосувати примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом, яким є КНП Клінічна лікарня « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (Київська область, Фастівський район, смт. Глеваха, вул. Павлова, 7).
Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід ОСОБА_4 обирався у вигляді поміщення до закладу з наданням психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну діяльність та утримувався в КНП Київської обласної ради «Обласне психіатрично-неврологічне медичне об'єднання» (Київська область, Фастівський район, смт. Глеваха, вул. Вокзальна, 8). З урахуванням суспільної небезпечності ОСОБА_4 для себе та оточуючих, такий запобіжний захід слід продовжити до набрання ухвалою суду законної сили.
При завершенні судового розгляду даного кримінального провадження суду слід також вирішити питання запроваджених заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арештів на речові докази та майно.
Крім того, суду слід вирішити питання заявленого потерпілим ОСОБА_8 цивільного позову, що пред'явлений в порядку ст. 128 КПК України.
Так, при його розгляді, суд враховує, що ОСОБА_4 вчиняв свої суспільно-небезпечні дії не усвідомлюючи їх значення та наслідки останніх.
Однак, такими несвідомими діями спричинені тілесні ушкодження в тому числі і тяжкі тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
До суду звернувся лише потерпілий ОСОБА_8 , який отримав внаслідок таких дій, з якими є прямий причинний зв'язок, тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.
У цьому зв'язку, суд вважає, що розмір матеріальної шкоди є доведеним на суму 8974 грн. 85 коп. завданих матеріальних збитків та 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди, з урахуванням тяжкості ушкоджень, отриманих травм, періоду реабілітації, погіршення стану самопочуття та віку потерпілої сторони.
В той же час, суд не має законних підстав для стягнення завданих збитків з самого ОСОБА_4 , скільки останній вчинив дії в стані неосудності, та з його батька ОСОБА_5 , який не є офіційним опікуном свого сина.
З цього приводу, суд вважає за необхідне застосувати норми прямої дії Конституції України та у цьому зв'язку положення ст.1177 ЦК України.
Так, у відповідності до ст. 1177 ЦК України (Відшкодування (компенсація) шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення), шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.
Зважаючи на те, що немає можливості задовольнити позов про відшкодування завданих матеріальних збитків та моральної шкоди за рахунок винуватця вчиненого суспільно-небезпечного діяння, його опікунів чи установ, де б він утримувався на офіційній підставі, суд вважає за доцільне, з метою захисту інтересів потерпілого, та з метою ефективного задоволення його потреб у відновленні як потерпілого від вчиненого діяння, яке має ознаки особливо тяжкого злочину, визначені розміри матеріальних збитків та моральної шкоди компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
З цих підстав позов потерпілого ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ч. 9 ст. 100, ст. 349, ч. 2 ст. 369, ст. 370, ч. 3 ст. 371, ст. ст. 372, 376, 395, 503, 507, 512, 513, 516 КПК України, ст. 15, 19, ст. ст. 92-94, п.1 ч. 2 ст. 115, 162 КК України, ст. 1177ЦК України, суд
Клопотання слідчого СВ Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_12 задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом до КНП Клінічна лікарня « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (Київська область, Фастівський район, смт. Глеваха, вул. Павлова, 7).
До набрання ухвалою суду законної сили, продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з наданням психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну діяльність в КНП Київської обласної ради «Обласне психіатрично-неврологічне медичне об'єднання» (Київська область, Фастівський район, смт. Глеваха, вул. Вокзальна, 8)
Речові докази, після набрання ухвалою суду законної сили, а саме: змиви речовини бурого кольору, фрагмент скатертини з плямами речовини бурого кольору, сорочку синього кольору з плямами речовини бурого кольору, джинси та штани сірого кольору, штани темно-синього кольору, кухонний ніж з чорною ручкою - знищити; викрутки різного розміру та мобільний телефон «Самсунг» чорного кольору, - повернути ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Арешти на речові докази, що запроваджені на підставі ухвал слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.03.2024 року (справа №359/2783/24), після набрання ухвалою суду законної сили, - скасувати.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задовольнити частково.
Відшкодувати завдану ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матеріальну шкоду в розмірі 8974 грн. 85 коп. та моральну шкоду в розмірі 15 000 грн., а всього на суму 23974 (двадцять три тисячі дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 85 коп. за рахунок Держави України в порядку ст. 1177 ЦК України.
У задоволенні позову ОСОБА_8 , заявленого до ОСОБА_5 , про відшкодування завданих матеріальних збитків та моральної шкоди, - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали. Копія ухвали негайно після її проголошення вручається учасникам судового процесу.
Оголошення повного тексту ухвали суду здійснено 05.07.2024 року.
Головуючий: ОСОБА_1