Справа № 359/6424/24
Провадження № 1-кп/359/558/2024
5 липня 2024 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12024111100001242, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.06.2024 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Бахмут Донецької області, громадянина України, українця, не одруженого, маючого середню освіту, офіційно не працюючого, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, за таких обставин.
Так, 19.06.2024 року приблизно о 18 годині 25 хвилин, ОСОБА_4 перебував у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченка, 4, де побачив на прилавку мобільний телефон марки Xiomi, моделі Redmi Note 12 Ice Blue, 4 Gb, блакитного кольору, IMEІ1: НОМЕР_2 , IMEІ2: НОМЕР_3 , належний ОСОБА_5 .
Того ж дня, о 18 годині 27 хвилин, ОСОБА_4 , керуючись раптово виниклим наміром на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав мобільний телефон марки Xiomi, моделі Redmi Note 12 Ice Blue, 4 Gb, блакитного кольору, IMEІ1: НОМЕР_2 , IMEІ2: НОМЕР_3 , належний ОСОБА_5 , вартість якого становить 6177 гривень 60 копійок.
Заволодівши вищевказаним майном, ОСОБА_4 поклав його в кишеню рюкзака, та пішов з місця скоєння злочину, розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_5 майнової шкоди на загальну суму 6177 гривень 60 копійок.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Доказами вчинення указаного кримінального правопорушення, є особисті показання ОСОБА_4 , надані ним в судовому засіданні.
З урахуванням позиції обвинуваченого, та думки прокурора, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_4 , інкримінованого кримінального правопорушення, крім допиту обвинуваченого та дослідження документів, що характеризують його особу, зважаючи на те, що учасниками судового провадження обставини кримінального правопорушення не оспорювались (відповідна заява подана також потерпілою ОСОБА_5 ). При цьому судом було роз'яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні, інкримінованого кримінального правопорушення, визнав повністю, щиро розкаявся, фактичні обставини не оспорював та у судовому засіданні показав обставини вчинення кримінального правопорушення, які відповідали зазначеним в обвинувальному акті та пред'явленому обвинуваченні.
Так, ОСОБА_4 повністю підтвердив обставини, вчиненого злочину, відповідно до викладеного в обвинувальному акті, та показав, що він дійсно перебуваючи в приміщенні аптеки в м. Борисполі, побачив на прилавку мобільний телефон, та зрозумівши що за ним ніхто не спостерігає забрав його та поклав собі в рюкзак і вийшов з приміщення аптеки. Кому належав телефон йому не відомо. Зазначений телефон того ж дня він здав в ломбард, отримавши за нього близько двох тисяч гривень. Вчинив такі дії зважаючи на відсутність на той момент грошових коштів, зараз про це жалкує.
Також обвинувачений зазначив, що у скоєному він щиро розкаюється та завіряв суд, що більше не порушуватиме закон в майбутньому. Він зробив відповідні висновки, а тому просив суд суворо його не карати та надати йому можливість виправитись.
У суду не викликає сумнівів добровільність та істинність позиції обвинуваченого ОСОБА_4 щодо дачі ним показань з приводу обвинувачення, оскільки його показання достовірні і послідовні, та знаходять своє відображення в рамках пред'явленого йому обвинувачення.
Також судом досліджено докази обвинувачення, що характеризують особу обвинуваченого, процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні.
Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.
При встановлених обставинах, аналізуючи в сукупності надані прокурором та перевірені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення у судовому засіданні доведена повністю і досліджених доказів достатньо для визнання ОСОБА_4 винним, зважаючи на надані ним покази в ході судового розгляду.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану.
Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.
Так, майно, яким заволодів обвинувачений, було для нього чужим, адже не перебувало в його власності чи законному володінні. ОСОБА_4 не мав на нього жодного права, цим майном він заволодів у спосіб, який заборонений законом. Це означає, що заволодіння майном відбулось протиправно. Викрадення майна здійснювалось обвинуваченим у відсутності потерпілої та інших осіб. За цією ознакою воно є таємним та визначається як крадіжка. ОСОБА_4 досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за вчинення крадіжки. Його дії характеризуються умислом та корисливою метою. Зокрема, обвинувачений усвідомлював, що майно, яким він протиправно заволодів, було для нього чужим, і він не мав права на нього. Викрадання цього майна здійснювалось всупереч волі потерпілої, але незважаючи на це, ОСОБА_4 бажав ним заволодіти. Корисливий мотив обвинуваченого полягав у тому, що при вчиненні кримінального правопорушення він прагнув обернути чуже майно на свою користь. В результаті цих діянь він одержав фактичну можливість володіти, користуватись та розпоряджатись викраденим майном, тоді як потерпіла такої можливості була позбавлена. Таким чином, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення є закінченим.
Кримінально-правова кваліфікація дій ОСОБА_4 із інкримінуванням ознаки, що кваліфікує злочин, - "в умовах воєнного стану", є правильною, враховуючи, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2402-IX) у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції РНБО, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, ЗУ "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022 на 30 діб. Надалі цей строк був неодноразово продовжений Законами України й продовжує діяти станом на час ухвалення цього вироку.
Тому суд вважає, що ОСОБА_4 повинен бути засудженим:
- за ч. 4 ст. 185 КК України, за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненого в умовах воєнного стану.
Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, у межах санкцій визначених ч. 4 ст. 185 КК України.
Судом враховується те, що ОСОБА_4 вчинив один злочин, який згідно ст. 12 КК відносяться до категорії тяжких злочинів. Також суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є умисним та посягає на право власності.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують відповідно ст. 67 КК України покарання при проведенні досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.
Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 вказує на те, що він раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, має місце реєстрації та місце постійного проживання, з середньою освітою, не одружений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, є переселенцем, офіційно не працевлаштований, характеризується посередньо.
Зазначені обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.
Обвинувачений не є інвалідом та не досяг пенсійного віку.
З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, визначений в санкції ч. 4 ст. 185 КК України.
Дана міра покарання щодо обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та його особу.
Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.
Разом з тим, виходячи із фактичної тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення, суми завданого збитку потерпілому (який є незначним), повернення викраденого майна, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, та що безпосередньо пов'язані із вчиненням кримінального правопорушення, характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема: його вік, його матеріальний та сімейний стан, спосіб та умов його життя, а саме те, що він має міцні соціальні зв'язки, наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а також відсутності обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, що на думку суду істотно знижує фактичну ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_4 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає, за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в один рік з визначенням відповідних обов'язків судом.
Суд, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, його тяжкість, обставин за яких він вчинений, та особу обвинуваченого, а також застосовуючи принцип індивідуалізації та співмірності покарання, переконаний, що саме дане покарання, без ізоляції від суспільства ОСОБА_4 , але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , та саме за таких обставин буде досягнута мета покарання, яка полягає не тільки у покаранні, а й виправленні засуджених, а також запобіганні вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України. Процесуальні витрати в кримінальному провадженні становлять 320 грн. 00 коп. за залучення експерта, які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь Державного бюджету України.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обраний, підстав для його обрання судом не встановлено.
На підставі викладеного та ст. 50, 65-67, 75, 76, ч. 4 ст. 185 КК України, та керуючись ст. ст. 100, 124, 318, ч. 3 ст. 349, ст. 342-351, 358, 363-368, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком терміном в 1 (один) рік з покладенням на нього, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.
Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку судом, тобто 05.07.2024 року.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), - на користь держави України (рахунок отримувача: НОМЕР_4 ; отримувач коштів: ГУК у Київській області; код за ЄДРПОУ: 37955989; банк отримувач: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів: 24060300, назва платежу: за проведення експертизи по кримінальному провадженні № 12024111100001242 від 19.06.2024 року, справа №359/6924/24), - 320 гривень 00 копійок, процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів у цьому кримінальному провадженні.
Речові докази після набрання вироком суду законної сили, а саме: диски з записамим подій правопорушення з камер спостереження аптеки та приміщення ломбарду, договір від 19.06.2024 року між ОСОБА_4 та ПТ «Ломбард Парус», - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження №12024111100001242; мобільний телефон марки Xiomi, моделі Redmi Note 12 Ice Blue, 4 Gb, блакитного кольору, IMEІ1: НОМЕР_2 , IMEІ2: НОМЕР_3 , - залишити в користуванні потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
Копія вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та надіслати потерпілій.
Суддя ОСОБА_1