Справа № 357/3219/24
Провадження № 2/357/2237/24
іменем України
16 липня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О.І.,
за участі секретаря - Вальчук М.В.,
представника позивача - Виноградова Ю.Е. ,
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В лютому 2024 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи наступним.
24.06.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (Далі - Позивач, ТОВ «БізПозика) та ОСОБА_2 (Далі - Позичальник, Відповідач) укладено Договір № 460921-КС-003 про надання кредиту (Далі - Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «БізПозика» 24.06.2023 року направлено ОСОБА_2 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 460921-КС-003 про надання кредиту.
24.06.2023 року ОСОБА_2 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договіру № 460921-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «БізПозика» направлено ОСОБА_2 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор НОМЕР_5, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 24.06.2023 року між ТОВ «БізПозика» та ОСОБА_2 було укладено Договір № 460921-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БізПозика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом - Договір).
Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1.14874498 процентів за кожен день користування Кредитом.
Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
ТОВ «Бізпозика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
До теперішнього часу Боржник свої зобов'язання за Кредитним договором № 460921-КС-003 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 460921-КС-003 Позичальника ОСОБА_2 , чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 460921-КС-003 Позичальника ОСОБА_2 , Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 460921-КС-003 на загальну суму 8 660,00 грн.
Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Відповідно до п. 5.1. Правил, які у відповідності до пункту 10 Кредитного договору є його невід'ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту Позичальнику до закінчення терміну дії Договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування.
Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_2 , належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 12.02.2024 року утворилась заборгованість за Договором № 460921-КС-003 про надання кредиту, в розмірі 73 427,50 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 20 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 52 424,75 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1 002,75 грн.
Просили суд позовні вимоги позивача задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №460921-КС-003 про надання кредиту від 24.06.2023 року, що становить 73 427,50 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 20 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 52 424,75 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1 002,75 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. ( а. с. 1-13 том 1 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2024 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 98 том 1) та матеріали передані для розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру ( ч. 8 ст. 187 ЦПК України ).
Згідно відповіді № 467804 від 28.02.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованого за запитом судді, за вказаними параметрами особу ОСОБА_2 не знайдено ( а. с. 102 том 1).
28 лютого 2024 року судом здійснено запит довідділу обліку та моніторингу інформацію про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача (а. с. 103 том 1).
25 березня 2024 року за вх. № 16290 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформацію про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача (а. с. 104 том 1).
Згідно отриманої інформації, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але знятий з реєстрації 18.08.2022 року.
Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) ( ч. 9 ст. 28 ЦПК України ).
Тому, дана справа підсудна Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.
Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача ( ч. 1 ст. 187 ЦПК України ).
Ухвалою судді від 27 березня 2024 року постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі.Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін. Призначено судове засідання у справі на 17.05.2024 року ( а. с. 105-106 том 1 ).
06 травня 2024 року за вх. № 25103 судом отримано відзив на позовну заяву, в якій відповідач просив у позові позивачу відмовити в повному обсязі ( а. с. 113-116 том 1 ).
Відзив обґрунтований тим, що відповідач не погоджується з тим, що в даному випадку було укладено належним чином сформований та підписаний договір, оскільки позивач під час укладання договору ввів відповідача в оману, оскільки відповідач не укладав договір із ТОВ «Бізнес Позика», в даному випадку особистий електронний кабінет з реєстрацією відповідача і сам договір укладався із фінансовою установою «Твоя Позика». Зазначає, що вказана у доданому до позову договорі, відсоткова ставка 2,00000000, фіксована на добу, є незрозумілою та такою що навіть приблизно не дає змоги відповідачу зрозуміти скільки коштів він має заплатити за користування кредитом. Таким чином зазначена відсоткова ставка явно перевищує граничні відсоткові ставки допущені НБУ та є не розумною і суперечить інтересам відповідача. А отже відповідач жодним чином не погоджується із умовами такого кредитного договору. Крім того, звертає увагу на те, що позивачем не було враховано оплачені ним 8660 гривень, оскільки в позові сума прострочених платежів по тілу кредиту сягає 20 000 гривень. Звертає увагу на розмір неустойки (штрафу, пені) за договором мікрокредиту, сукупна сума неустойки за мікрокредитом не може перевищувати розмір подвійної суми, одержаної боржником, та не може бути збільшена за домовленістю сторін. Така позиція, зокрема, наведена в абз. 1 ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування». Очевидно, якщо неустойка більша за подвійний розмір отриманого кредиту, боржник має право вимагати її зменшення до відповідних розмірів, встановлених Законом України «Про споживче кредитування». Також зазначає, подані у справі разом із позовною заявою докази не є належними та допустимими оскільки дані докази не завірені належним чином у законний спосіб.
13 травня 2024 року за вх. № 26324 судом отримано відповідь на відзив ( а. с. 122-160 том 1 ).
28 травня 2024 року за вх. № 29237 судом отримано з боку відповідача заперечення відповіді на відзив ( а. с. 236-239 том 1 ).
В судовому засіданні 17.06.2024 року під час розгляду справи, відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги позивача визнав частково, підтвердив, що брав кредит та отримав кошти в розмірі 20 000 грн. Наголошував, що ним було здійснено погашення кредиту двічі, в розмірі 8 660 грн., однак йому не зрозуміло, чому вказані кошти пішли саме на погашення відсотків. Визнав, що має погасити тіло кредиту в розмірі 20 000 грн. та комісію в сумі 1 002,75 грн. Водночас, не визнав вимоги позивача в частині стягнення з нього відсотків в розмірі 52 424,75 грн.
Ухвалою суду від 17.06.2024 року визнано обов'язковою явку в судове засідання позивача ТОВ «Бізнес Позика» ( а. с. 245-246 том 1 ).
Ухвалою суду від 09.07.2024 року задоволено клопотання представника позивача Вингорадова Юрія Ернстовича по участь в судовому м засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів ( а. с. 8-9 том 2 ).
09 липня 2024 року за вх. № 36940 судом з боку представника позивача отримано додаткові пояснення по справі ( а. с. 10-18 том 2 ).
В судовому засіданні 16.07.2024 року представник позивача Виноградов Ю.Е. підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі, при цьому, в частині якої відповідач не визнає вимоги, а саме нарахованих відсотків, наголошував на тому, що такі відсотки передбачені умова договору, підписуючи його, відповідач погодився з усіма його умовами, в тому числі, з відсотками. Водночас, з боку відповідача не спростовано суму нарахованих відсотків, не надано свого контррозрахунку. Окрім того, посилався на практику апеляційних судів в аналогічних справах щодо стягнення відсотків за кредитними договорами, де суди визнали правомірним їх стягнення.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні 16.07.2024 року підтримав свою позицію, озвучену раніше в судовому засіданні 17.06.2024 року.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
В судовому засіданні встановлено, що 24.06.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 укладено Договір № 460921-КС-003 про надання кредиту ( Споживчий кредит. Електронна форма ) ( а. с. 16-24 том 1 ).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 24.06.2023 року направлено ОСОБА_2 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 460921-КС-003 про надання кредиту ( Споживчий кредит. Електронна форма ) ( а. с. 25-33 том 1 ).
24 червня 2023 року ОСОБА_2 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 460921-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою ( а. с. 34-42 том 1 ).
Отже, ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_2 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор НОМЕР_5, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 24.06.2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 було укладено Договір № 460921-КС-003 про надання кредиту, який був підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 2.1. Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Відповідно до п. 2.2., 2.3., 2.4. умов Договору, Тип кредиту: кредит. Строк, на який надається кредит: 24 тижнів. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: вдень 1.14874498, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку ( терміну ) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.
Комісія за надання кредиту: 3000 грн. Розмір комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку ( терміну ) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку ( п. 2.5 Договору ).
Загальний розмір надано Кредиту: 20 000 грн. Термін дії Договору: до 09.12.2023 року. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 51 960 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9127,54 грн. ( п. 2.6., 2.7., 2.8., 2.9 Договору ).
Відповідно до п. 2.10., 2.11 Договору, Дата видачі кредиту 24.06.2023 року, дата повернення Кредиту 09.12.2023 року.
Пунктом 3.2.3. Кредитного договору, Сторони на момент укладання Договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Так, згідно вказаного графіку, загальний платіж, який повинен сплачувати відповідач складає 4 330 грн.
Додано до позовної заяви з боку позивача Візуальна форма послідовності дій Клієнта щодо укладення електронного Договору ( а. с. 43-45 том 1 ), Анкета Клієнта ( а. с. 46 том 1 ), Інформаційна довідка ( а. с. 47 том1 ) та Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» ( а. с. 48-67 том 1 ).
Так, ОСОБА_2 , через веб-сайт Кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшов до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку.
Відповідно до п.п. 3.1.1. Правил Після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор.
У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу (п.п. 3.1.2, 3.1.3 Правил).
Як зазначено вище, ТОВ «Бізнес Позика» 24.06.2023 року направило ОСОБА_2 пропозицію (оферту) укласти Договір № 460921-КС-003 про надання кредиту.
Відповідь Заявника/Позичальника, якому адресована пропозиція укласти Договір пронадання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення Кредитодавцю.
24.06.2023 року ОСОБА_2 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 460921-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора НОМЕР_5, (направленого Позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 вказаного Позичальником в Заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення.
Згідно з п.п. 4.4.4. Правил Позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок НОМЕР_2 належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
Відповідно до п.п. 5.1. Правил, які у відповідності до пункту 10 Кредитного договору є його невід'ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту Позичальнику до закінчення терміну дії Договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування.
Отже, ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується доданою до позовної заяви Інформаційною Довідкою, сформована технологічним оператором платіжних послуг ТОВ «Платежі Онлайн» ( а. с. 47 том 1 ), а також Випискою по картці відповідача ( а. с. 240-241 том 1 ).
Отже, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20, провадження № 61-17825св21.
Крім того, як встановлено в судовому засіданні зазначене не було спростовано і з боку відповідача, навпаки підтверджено останнім отримання кредиту в розмірі 20 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
До того ж, як встановлено в судовому засіданні та не спростовано з боку відповідача, останнім на виконання умов вказаного Договору було дійсно два платежі на загальну суму 8 660 грн., тобто по 4 330 грн., що встановлено Графіком, передбаченим умовами договору ( п. 3.2.3. Договору ).
Тобто, частковими оплатами згідно договору, відповідач визнав наявність у нього зобов'язання з повернення наданого кредиту.
Верховний суд у постанові по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019 зробив такі висновки: до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку може належати зокрема часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.
Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначив, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Крім того, в Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Також, відповідно до пункту 6.38. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року по справі № 227/3760/19-ц, в якому було визначено, що у разі якщо договір виконувався обома сторонами то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним.
Отже, як встановлено, до теперішнього часу відповідач ( боржник) свої зобов'язання за Кредитним договором № 460921-КС-003 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 460921-КС-003 Позичальника ОСОБА_2 , чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 460921-КС-003 Позичальника ОСОБА_2 , Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 460921-КС-003 на загальну суму 8 660,00 грн.
Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_2 , належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, у останнього станом на 12.02.2024 року утворилась заборгованість за Договором № 460921-КС-003 про надання кредиту, в розмірі 73 427,50 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 20 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 52 424,75 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1 002,75 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком ( а. с. 80-83 том 1 ), яку позивач просив стягнути з останнього в судовому порядку.
Всі платежі відповідача за Кредитним договором були враховані урозрахунку заборгованості за Кредитним договором. Сума заборгованості відповідача за Кредитним договором відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором підрахована з урахуванням всіх платежів відповідача.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений уписьмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількохдокументах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялисясторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційноїсистеми, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, щовчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦКУ використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вищевказаних норм матеріального права вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, укладення якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Дослідивши наявні у матеріалів справи докази, суд дійшов обґрунтованого висновку, який не спростовано з боку відповідача, що кредитний договір № 460921-КС-003 від 24 червня 2023 року підписано відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами кредитного договору.
Так, у п. 8 договорі № 460921-КС-003 від 24 червня 2023 року вказано, зокрема: Клієнт ПІБ: ОСОБА_2 , ідентифікаційний код, паспортні дані, номер телефону, електронний підпис НОМЕР_6.
Доказів на спростування відповідності анкетних даних в зазначеному договорі матеріали справи не містять.
Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).
Отже, відповідач підписуючи вищевказаний Договір, прийняв та погодився з його умовами.
Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20) від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 17 січня 2022 року в справі № 234/7723/20, провадження № 61-6379св21.
Отже, як зазначено та встановлено вище, дійсно між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 460921-КС-003 від 24 червня 2023 року, який підписано електронним підписом за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 20 000 грн.
«Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 усправі №524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа наадресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайттовариства за допомогою логіна особистого кабінеті пароля особистого кабінетукредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
В свою чергу, відповідач в судовому засіданні 17.06.2024 року ( а. с. 242-244 том 1 ) визнав позовні вимоги позивача в частині стягнення з нього заборгованості за Договором № 460921-КС-003 про надання кредиту від 24 червня 2023 року в розмірі 20 000 грн. за тілом кредиту та 1 002,75 грн. за прострочення платежів за комісією та не спростував укладання між ним та позивачем кредитного договору.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників ( ч. 1 ст. 82 ЦПК України ).
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки судом не було становлено під час розгляду справи, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 460921-КС-003 про надання кредиту від 24 червня 2023 року в розмірі 20 000 грн. за тілом кредиту та 1 002,75 грн. за прострочення платежів за комісією є такими, що підлягають задоволенню.
В частині позовних вимог позивача, які не визнав відповідача в часині стягнення з нього суму прострочених платежів по процентам в розмірі 52 424,75 грн., то суд з цього приводу зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона(позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові коштиабо інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернутипозикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речейтого ж роду та такої ж якості.
Згідно з ст. 1048 ЦКУ позикодавець має право на одержання від позичальникапроцентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщодоговором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівніоблікової ставки Національного банку України.
Згідно з ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа(кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові урозмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язуєтьсяповернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договоромзастосовуються положення параграфа1 цієї глави, якщо інше не встановлено цимпараграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 10561 ЦКУ процентна ставка за кредитом може бутифіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначаєтьсякредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їхсплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитногоризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитномуринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів надату укладення договору.
Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору стандартна процентна ставка за Кредитом:в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,14874498, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.
Згідно з п. 3.2. Кредитного договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються заставкою вказаною у п. 2.4 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору і розраховується в порядку описаному нижче.
Згідно з п. 3.2.1. Кредитного договору у разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов'язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. Договору.
Згідно з п. 3.2.2. Кредитного договору сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів закористування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, та до закінчення терміну дії Договору.
Відповідно до п. 3.2.3. Кредитного договору сторони на момент укладення Договору встановили графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка. Встановлений цим пунктом Кредитного договору графік платежів який передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту.
Отже, процентна ставка нараховується за кожен день користування Кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного у цьому Договорі, плата за користування Кредитом нараховується на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування Кредитом, із урахуваннямдня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту.
Кредитним договором встановлюється орієнтований графік платежів за Кредитним договором. Тобто, якщо Позичальник сплачує заборгованість за Кредитним договором згідно встановленого графіку платежів без порушень, йому дійсно потрібно було б сплатити за Кредитним договором суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у Кредитному договорі.
При цьому, порушення Позичальником графіку платежів закономірно призвело до збільшення вартості кредиту, тому що процентна ставка нараховується за кожен день користування Кредитом на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування Кредитом, із урахуваннямдня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту.
Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання позичальником умов кредитного договору. Отже, нарахування відсотків позивачем правомірно здійснювалось відповідно до п. 2.4. договору, за змістом якого плата за користування кредитом за цим договором є фіксованою та становить 1,14874498 % за кожен день користування кредитом, а якщо виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, 2,00000000 за кожен день користування кредитом.
Протягом строку кредитування, визначеного в цьому договорі, плата закористування кредитом нараховувалась на залишок заборгованості покредиту, що, з огляду на неналежність виконання відповідачем зобов'язань, бувінакшим (більшим), ніж викладено у графіку платежів.
Водночас, окрім заперечення в частині стягнення суми прострочених платежів по процентам в розмірі 52 424,75 грн., відповідач не обґрунтував такі заперечення належним чином, як і не спростував доводи сторони позивача стосовно нарахування таких процентів та відповідно нарахованої суми.
В свою чергу, з боку відповідача не було надано суду і свого розрахунку ( контррозрахунку ).
У відповідності до постанови Верховного Суду від 11.07.2018 р. по справі №753/7883/15 доводи сторони пронеобґрунтованість розрахунку заборгованості є безпідставними, якщо найого спростування сторона не надала власного розрахунку.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
До того ж, в правових позиція Верховного Суду зазначено про відсутність підстав для визнання договорів недійсними, зокрема, пунктів договору щодо нарахування процентів за користування кредитом та відсутність порушень зі сторони кредитодавця вимог ЗУ «Про захист прав споживачів», які укладені відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», що відображено в постановах від 12.01.2022р. у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 р. у справі № 127/33824/19, від 09.09.2020 р.у справі № 732/670/19, від 28.04.2021 р. у справі № 234/7160/20, від 10.06.2021 р. у справі № 234/7159/20, від 18.06.2021 р. у справі № 234/8079/20.
Волевиявлення сторони щодо підписання договору свідчить, що особа, яка погоджується укласти договір, отримала всі необхідні відомості для прийняття рішення про погодження умов договору.
Згідно ч. 1, 2 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори з споживачем умови, які є несправедливими. Однак, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Відповідач розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, що ним під сумнів не ставиться.
Крім того, відповідач не звертався за захистом своїх прав у порядку ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо визнання несправедливими умов договору, де йдеться про нарахування процентів за користування кредитом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».
З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним.
Отже, з наданого позивачем розрахунку заборгованості ( а. с. 80-83 том 1 ) вбачається, що нарахування відсотків за користування кредитом відбувалося у межах визначеного сторонами строку кредитування, зокрема, з 24.06.2023 року по 09.12.2023 року. Загальна сума нарахованих відсотків становить 52 424,75 грн., і зазначена сума після закінчення строку дії договору (09 грудня 2023 року) не змінювалася.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Таким чином, враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості є такими, що підлягають задоволенню з урахуванням вищенаведеного.
Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).
Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкціє № 1237 від 22 лютого 2024 року ( а. с. 14 том 1 ).
Зазначена сума судового збору була сплачена враховуючи те, що позовна заява позивачем була подана до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», то у відповідності до ЗУ «Про судовий збір», застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8, що узгоджується з правовою позицією, висловлену Верховним Судом в ухвалах від 14.12.2021р. у справі № 9901/454/21, від 31.01.2022р. у справі № 316/356/20, від 03.02.2022р. у справі № 300/1617/21, від 14.02.2022р. у справі № 560/4216/21, від 15.02.2022р. у справі № 560/8629/21.
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача і судові витрати понесені останнім при зверненні до суду у вищевказаному розмірі.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 11, 16, 205, 207, 526, 530, 536, 549, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 19, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 131, 141, 187, 211, 263-265, 273, 274, 353-355 ЦПК України, Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про судовий збір», суд,-
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на корить товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 460921-КС-003 про надання кредиту від 24.06.2023 року у загальному розмірі 73 427,50 гривень та судовий збір в сумі 2 422,40 гривень, загалом 75 849,90 гривень ( сімдесят п'ять тисяч вісімсот сорок дев'ять гривень дев'яносто копійок ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» ( адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ЄДРПОУ: 41084239 );
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Міським відділом № 2 Білоцерківського МУГУ МВС України у Київській області 18.12.2020 року, РНОКПП: НОМЕР_4 ).
Повний текст судового рішення складено 22 липня 2024 року.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя О. І. Орєхов