Справа № 357/12047/23
Провадження № 2/357/3743/24
17 липня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Кононюка П.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,
05.10.2023 представник позивача, за довіреністю у справі - ОСОБА_2 , звернувся до суду з вказаним позовом, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», обґрунтовуючи тим, що 26.12.2021 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №21.12.2021-100004564, шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною даного Договору, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах строковості, платності і поворотності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до умов Договору та Заявки позичальнику надано кредит у розмірі 6 000,00 грн, що підтверджується чеком про електронний переказ коштів від 26.12.2021, строком на 42 дні, для використання позичальником на будь-які цілі, включаючи перекредитування, підприємницьку, незалежну професійну діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду «Економ». Ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім первинного періоду та періоду «Економ». ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі, в свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 05.02.2022, утворилась заборгованість у розмірі 10 380,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 000 грн та по процентах в розмірі 4380 грн. чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Тому, просив у судовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №21.12.2021-100004564 від 26.12.2021 в розмірі 10380,00 грн та судовий збір у розмірі 2147,20 грн.
09.10.2023 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
22.11.2023 судом постановлено ухвалу, про проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
12.02.2024 судом ухвалено заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, яким позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №21.12.2021-100004564 від 26.12.2021 у розмірі 10380,00 грн та судові витрати (судовий збір) у розмірі 2147,20 грн.
09.04.2024 відповідач - ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення із запереченнями проти позову, мотивуючи тим, що заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.02.2024 у справі № 357/12047/23 позов ТОВ «Споживчий центр», задоволено та стягнуто з нього на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №21.12.2021-100004564 від 26.12.2021 у розмірі 10380,00 грн та судовий збір у розмірі 2147,20 грн. Судом, при ухваленні вказаного рішення було встановлено, що 26.12.2021 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №21.12.2021-100004564, шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною даного Договору. Відповідно до умов Договору та Заявки позичальнику надано кредит у розмірі 6 000,00 грн, що підтверджується чеком про електронний переказ коштів від 26.12.2021, строком на 42 дні, для використання позичальником на будь-які цілі, включаючи перекредитування, підприємницьку, незалежну професійну діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду «Економ». Ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім первинного періоду та періоду «Економ». ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим, станом на 05.02.2022, утворилась заборгованість у розмірі 10380,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000 грн та по процентах в розмірі 4380 грн. При цьому позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом обґрунтовуються лише витягами з реєстру боржників до вищезгаданих договорів факторингу та розрахунками заборгованості, у яких насправді розрахунок заборгованості за відсотками відсутній: є лише сума на певну дату (без її розрахунку), яка і є предметом позовних вимог. Всупереч положенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивачем не надано суду первинних документів, які фіксують факт здійснення господарських операцій між банком та мною, як відповідачем, у цій справі, з приводу не виконання яких (господарських операцій чи операції) позивач просить суд стягнути кредитну заборгованість з відповідача у цій справі. Крім цього, згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції. Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту - військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Пунктом 1 Розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби. Згідно із положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В Україні особливий період розпочався 17 березня 2014 року і триває до теперішнього часу. За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення. Разом з цим, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15-ц. НБУ дано роз'яснення стосовно перегляду умов кредитних договорів позичальників-військовослужбовців, а саме роз'яснено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», який набрав чинності з 8 червня 2014 року, внесено доповнення до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких не підлягають нарахуванню штрафні санкції, пені за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами й організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. На даний час і на час звернення позивача до суду він є військовослужбовцем, що стверджується копією військового квитка, в якому знаходиться запис про те, що з 23.02.2022 мобілізований згідно Указу Президента України та довідкою командира військової частини НОМЕР_1 Таким чином, з дня оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 №303/2014 в Україні настав особливий період, який не було скасовано на час подачі позову. Він, ОСОБА_1 , як військовослужбовець, перебуває на військовій службі, в силу положень пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», який набрав чинності з 08.06.2014, не має сплачувати штрафні санкції, пеню за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, проценти за користування кредитом з початку і до закінчення особливого періоду. Він, як військовослужбовець та учасник бойових дій, звільнений від сплати судового збору, а тому навіть у разі задоволення позовних вимог чи часткового їх задоволення судовий збір не стягується.
27.05.2024, після усунення недоліків заяви, судом постановлено ухвалу, якою поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, прийнято до провадження заяву, про перегляд заочного рішення від 12.02.2024, та призначено розгляд заяви на 18.06.2024.
18.06.2024 судом постановлено ухвалу, якою скасовано заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.02.2024, а справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи на 17 липня 2024 року о 11 год. 30 хв.
Представник позивача, за довіреністю у справі - ОСОБА_2 , у судове засідання не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, у позовній заяві просив справу розглянути за відсутності представника позивача.
Відповідач - ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви з процесуальних питань до суду не подав.
Суд, в порядку п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача, оскільки останній повідомлений належним чином про розгляд справи, подав до суду письмові заперечення проти позову, а наявні у справі матеріали та подані сторонами докази, дають підстави суду ухвалити рішення у справі.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків ( ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).
Судом встановлено, що 26.12.2021 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №21.12.2021-100004564, шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) (а.с. 24-28, 29-33. 38-39), відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до умов Договору та Заявки позичальнику надано кредит у розмірі 6 000,00 грн., строком на 42 дні. Ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду «Економ». Ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім первинного періоду та періоду «Економ».
Пунктом 1.2 Договору встановлено, що кредит надається для придбання товарів для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно п. 1.3 Договору протягом 3 робочих днів з дня прийняття пропозиції позичальником кредитодавець надає позичальнику кредит, зокрема, фінансовий кредит, на умовах, визначених у заявці.
Згідно п. 2.1 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності.
Згідно п. 2.3 Договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.
Згідно п. 2.4. Договору днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу день зарахування коштів на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.
Згідно п. 2.6. Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 75979%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 11040,00 грн.
Також, встановлено, що 26.12.2021 ОСОБА_1 підписав анкету позивальника та паспорт споживчого кредиту, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 34-37, 38-39).
Відповідно до п. 4.1. Договору позичальник зобов'язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: повернення кредиту, сплата процентів - до дати, вказаній у Заявці, якає невід?ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором, негайно, з моменту пред'явлення кредитодавцем вимоги про нарахування таких санкцій.
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором Z975 у заявці приєднався до Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), визнає та погоджується на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.
Отже, підписання кредитного договору №21.12.2021-100004564 від 26.12.2021 свідчить про те, що ОСОБА_1 усі умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вищевказаний кредитний договір №21.12.2021-100004564 від 26.12.2021 підписаний відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19).
Отже, вказаний кредитний договір №21.12.2021-100004564 від 26.12.2021 укладений між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 26.12.2021 між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
Також, встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за електронним договором позики №21.12.2021-100004564 від 26.12.2021 виконав у повному обсязі надавши позичальнику кредитні кошти в розмірі 6000,00 грн, що підтверджується чеком про електронний переказ коштів від 26.12.2021 (а.с. 54).
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Так, з розрахунку заборгованості за кредитним договором №21.12.2021-100004564 від 26.12.2021 та довідки про стан заборгованості за кредитним договором №21.12.2021-100004564 від 26.12.2021 (а.с. 11-12, 13), вбачається, що заборгованість відповідача станом на 05.02.2022 становить 10380,00 грн. , яка складається із: заборгованості по тілу кредиту - 6000,00 грн та заборгованості по відсоткам - 4380,00 грн.
Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, зазначає, що всупереч положенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивачем не надано суду первинних документів, які фіксують факт здійснення господарських операцій між банком та мною, як відповідачем, у цій справі. Крім цього, згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції. Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту - військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Пунктом 1 Розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби. Згідно із положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В Україні особливий період розпочався 17 березня 2014 року і триває до теперішнього часу. На даний час і на час звернення позивача до суду він є військовослужбовцем, що стверджується копією військового квитка, в якому знаходиться запис про те, що з 23.02.2022 мобілізований згідно Указу Президента України та довідкою командира військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, з дня оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 №303/2014 в Україні настав особливий період, який не було скасовано на час подачі позову. Він, ОСОБА_1 , як військовослужбовець, перебуває на військовій службі, в силу положень пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», який набрав чинності з 08.06.2014, не має сплачувати штрафні санкції, пеню за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, проценти за користування кредитом з початку і до закінчення особливого періоду.
Суд частково враховує дані твердження відповідача виходячи з наступного.
Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15ц).
На підставу вимог щодо стягнення заборгованості з відповідача позивачем, було надано, розрахунок заборгованості за кредитним договором №21.12.2021-100004564 від 26.12.2021 та довідку про стан заборгованості за кредитним договором №21.12.2021-100004564 від 26.12.2021, виконану ТОВ «Споживчий центр».
Суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості та довідка про стан заборгованості є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості, враховуючи, що позивачем надані докази отримання кредитних коштів, а відповідач заперечуючи заявлений позивачем розмір заборгованості, свого розрахунку, який би спростовував доводи позивача щодо суми боргу за кредитним договором №21.12.2021-100004564 від 26.12.2021, до суду не надав та не спростував факт отримання кредиту.
Судом також встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 , з 23.08.2022 призваний на військову службу у Збройні Сили України на підставі Указу Президента України «574/2022 від 12.08.2022 про мобілізацію, з 24.04.2023 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та є учасником бойових дій, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 , копією військового квитка (а.с .75, 76, 109, 110, 128, 129, 165, 166, 204, НОМЕР_2 ).
Відповідач - ОСОБА_1 має посвідчення учасника бойових дій, видане 13 жовтня 2023 року (а.с. 77, 111, 124, 130, 161, 206), і таким чином має право на пільги, що надаються учасникам бойових дій.
Відповідно до ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом в.о. Президента України від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII «Про часткову мобілізацію в Україні» в Україні оголошена мобілізація, у зв'язку з чим з 18.03.2014 настав особливий період.
Також, Указом Президента України №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан, який діє і на даний час.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач - ОСОБА_1 , як учасник бойових дій, користуючись пільгами на підставі відповідного посвідчення, із початку особливого періоду 18,03.2014, а також із введенням 24.02.2022 воєнного стану має право на звільнення від сплати пені, штрафних санкцій і процентів за користування кредитом, отриманим за кредитним договором, а товариство зобов'язане було припинити їх нарахування.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №21.12.2021-100004564 від 26.12.2021 та довідки про стан заборгованості за кредитним договором №21.12.2021-100004564 від 26.12.2021, вбачається, що 07.01.2022 ОСОБА_1 здійснив погашення процентів на суму 1560,00 грн, що визнається позивачем.
Тому, враховуючи, що відповідач звільнений від сплати процентів, суд вважає за можливе врахувати вказану суму на погашення тіла кредиту (6000,00 грн - 1560,00 грн = 4440,00 грн).
Отже, встановлено, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав договір №21.12.2021-100004564 від 26.12.2021, однак порушив умови договору, щодо повернення тіла кредиту в розмірі 4440,00 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення ним зобов'язання щодо їх повернення, тому, заборгованість за кредитним договором у розмірі 4440,00 грн, є доведеною та обґрунтованою.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, позов підлягає до часткового задоволення.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати складаються з судового збору, який позивач сплатив при подачі позову до суду.
Відповідач, заперечуючи проти стягнення з нього судового збору, зазначає, що він звільнений від його сплати як учасник бойових дій.
Однак, суд критично оцінює зазначене твердження, виходячи з наступного.
Пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Однак, даним пунктом звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус учасника бойових дій, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими ОСОБА_3 звернувся у цій справі.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Подібна правова позиція щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладено в ухвалі Великої Палати Верховного суду від 06.05.2020 у справі №9901/70/20, в ухвалі Верховного суду від 22.04.2021 у справі №700/301/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №545/1149/17 та від 09.10.2019 року у справі №9901/311/19, у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №490/8128/17, від 22.12.2021 у справі №521/17186/20, від 12.01.2022 у справі №365/159/20, від 09.11.2022 у справі №709/118/21 та від 12.12.2023 у справі № 600/1927/23-а.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З наданої ОСОБА_1 копії посвідчення серії НОМЕР_3 виданого 13.10.2023, вбачається, що він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.
Разом з тим, ОСОБА_1 є відповідачем у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка не пов'язана з порядком надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, а отже, з підстав визначених у п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідача не звільнено від сплати судового збору, а наявності інших підстав визначених Законом України «Про судовий збір» для звільнення відповідача від сплати судового збору, не зазначається.
Тому, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 918,46 грн.
Керуючись ст. 11, 205, 207, 526, 598, 599, 610, 612, 625-629, 634, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,ст. 4, 12, 76 - 81, 141, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032) до ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 / адреса проживання: селище Врадівка, Миколаївська область), про стягнення заборгованості, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №21.12.2021-100004564 від 26.12.2021 у розмірі 4440,00 грн (чотири тисячі чотириста сорок гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 918,46 грн.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 22.07.2024.
Суддя О. В. Бондаренко