Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
вул. Сосновського,38 м. Коростень Коростенський район Житомирська область Україна 11500
Справа № 279/4122/24
Провадження №1-кп/279/551/24
22.07.2024 року Коростенський міськрайонний суд
Житомирської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
з секретарем ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Коростені кримінальне провадження №12024060490000340 від 08.06.2024 року по обвинуваченню
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Коростень, Житомирської
області, громадянка України, з вищою освітою, не
одружена, не працююча, не інвалід, на утриманні має
неповнолітню дитину, не учасник бойових дій,
державних нагород не має, раніше не судима,
зареєстрованї та фактично проживаючої за адресою:
АДРЕСА_1 , -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, -
Обвинувачена ОСОБА_5 27 травня 2024 року близько 13 год. 00 хв., маючи умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає та вони залишаються непоміченими для сторонніх осіб, всупереч волі законного володільця майна, за відсутності визначених законом підстав, з порушенням встановленого законом порядку, умисно, з корисливих мотивів, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 , скориставшись відсутністю власника автомобіля марки «Ford», моделі «Sierra», д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 49023,80 грн, який належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , виник злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за допомогою свого знайомого ОСОБА_6 , який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_5 щодо незаконного заволодіння транспортним засобом, а саме: автомобілем марки «Ford», моделі «Sierra», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , викликала автомобіль евакуатор «Peugeot Boxer» під керуванням водія ОСОБА_7 , якому також не було відомо про злочинні наміри ОСОБА_5 . В подальшому автомобіль марки «Ford», моделі «Sierra», д.н.з. НОМЕР_1 був завантажений на евакуатор та перевезений до пункту прийому металобрухту за адресою АДРЕСА_3 та зданий на металобрухт за що ОСОБА_5 отримала грошові кошти в сумі 5000 грн, які остання використала на власні потреби.
Таким чином ОСОБА_5 незаконно заволоділа автомобілем марки «Ford», моделі «Sierra» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 , чим спричинила потерпілому матеріальної шкоди на вище вказану суму.
Своїми умисними діями, які виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, ОСОБА_5 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.289 КК України.
Відповідно до ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи ОСОБА_5 , якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, свою вину по обвинуваченню за кримінальним правопорушенням передбаченого ч.1 ст.289 КК України визнала повністю та згідно ст.63 Конституції України відмовилась давати показання. При цьому підтвердила зазначені в обвинувальному акті фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, пояснила, що дійсно в указаний в обвинувальному акті день та час незаконно заволоділа транспортним засобом, зазначила, що вона щиро розкаюється у вчиненому.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив факт вчинення відносно нього кримінального правопрушення за вказаних обставин, щодо призначення обвинуваченій міри покарання зазначив, що на суворому покаранні не наполягає, просив призначити покарання із встановленням іспитового строку.
Враховуючи те, що обвинувачена повністю визнала себе винною у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та на підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності її позиції немає, а також учасникам зрозуміло, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів опитуванням обвинуваченої, допитом потерпілого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої. Інші докази судом не досліджувалися.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Таким чином, суд вважає вину обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення встановленою та доведеною, її дії кваліфікує за ч.1 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.
Призначаючи міру покарання обвинуваченій, суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, є нетяжким злочином, особу обвинуваченої, яка не одружена, раніше не судима, на спеціалізованих обліках не перебуває, задовільно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину.
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченої, відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Верховним Судом у постанові від 20.09.2023 по справі № 944/5954/22 наведено тлумачення прояву щирого каяття обвинуваченого.
Так, у вищевказаній постанові витлумачено, що при встановленні обставини, яка пом'якшує покарання, а саме щирого каяття, необхідно враховувати, що щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль щодо вчиненого та бажання виправити ситуацію, яка склалася. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести відповідальність за вчинене, а також ця обставина повинна знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до вимог ст.65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року №7 (із змінами) «Про практику застосування судами кримінального покарання», суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно ч.2 ст.50 цього Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Так у справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд сказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.
Вищевказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 винесеній за результатами розгляду справи № 135/563/22.
З урахуванням викладеного, суд призначає покарання відповідно до санкції частини статті, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення у виді обмеження волі.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_5 враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, беручи до уваги позицію потерпілого те, що на суворому покаранні він не наполягав, а також щире каяття обвинуваченої у вчиненому, її відношення до скоєного злочину, те, що обвинувачена дає критичну оцінку своїм діям, суд вважає, що виправити ОСОБА_5 і запобігти скоєнню нею нових злочинів можливо без ізоляції її від суспільства, призначивши покарання у виді обмеження волі зі звільненням від нього на підставі ст.75 КК України, якщо протягом встановленого цим вироком іспитового строку вона, ОСОБА_5 не скоїть нових злочинів та виконає обов'язки передбачені ст.76 КК України.
У відповідності до ст.76 КК України суд покладає на обвинувачену ОСОБА_5 певні обов'язки, як на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням. Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Саме таке покарання на думку суду буде достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
На переконання суду, іспитовий строк буде дисциплінувати засуджену, привчати до додержання законів, оскільки вона не виправдана, а проходить випробування, від результатів якого залежить подальша її доля - звільнення від відбування призначеної міри покарання або реальне відбуття покарання, що сприятиме формуванню у неї звички законослухняної поведінки і небажання в майбутньому повторювати дії, які мають наслідком встановлення зазначених обмежень.
У кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено.
Арешт на майно ОСОБА_5 не накладався.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирався. Підстав для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу судом не вбачається.
Відповідно до ст.124 КПК України документально підтверджені процесуальні витрати по кримінальному провадженню підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.349, 368, 370, 373, 374 КПК України,
ОСОБА_5 визнати виннуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України та призначити їй покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком 1 (один) рік.
Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 : 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 2271,84 грн. витрат на залучення експертів для проведення експертизи №СЕ-19/106-24/8849-АВ від 12.06.2024.
До набрання вироком законної сили до ОСОБА_5 запобіжний захід не застосовувати.
Речові докази у провадженні, а саме:
Транспортний засіб марки «Ford», моделі «Sierra», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, 1989 року випуску, номер кузова « НОМЕР_2 » - який віддано під зберігальну розписку ОСОБА_4 залишити у власності ОСОБА_4
- DVD-R-диск з 1 файлом - фрагментів відеозаписів з камери відеоспостереження складської будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за період часу з 13:00 години до 14:00 години 27.05.2024, що зберігається при матеріалах кримінального провадження-залишити в матеріалах кримінального провадження;
- DVD-R диск на якому збережено фрагменти відеозапису проведення слідчого експерименту за участі підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України.
Згідно ч.2 ст.394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
Копія згідно з оригіналом: