Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 665/641/21
Провадження № 2-в/650/34/24
Іменем України
15 липня 2024 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області
в складі: головуючого - судді Сікори О.О.,
за участю секретаря - Завістовської Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Велика Олександрівка матеріали за заявою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про відновлення втраченого судового провадження,
Заявник звернувся до суду з вказаною заявою в якій просить відновити втрачене судове провадження Чаплинського районного суду Херсонської області у справі № 665/641/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог заяви зазначає, що відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя № 566/0/15-23 від 30 травня 2023 року, роботу Великоолександрівського районного суду Херсонської області було відновлено з 12 червня 2023 року та змінено територіальну підсудність судових справ Бериславського районного суду Херсонської області до Великоолександрівського районного суду Херсонської області.
Метою відновлення вказаного втраченого судового провадження є необхідність виконання рішення суду.
На судове засідання представник заявника, не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягав на відновленні втраченого судового провадження.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за № № 665/641/21 та інформації, яка внесена до обліково-статистичної картки на цивільну справу суд встановив, що 30.08.2021 року Чаплинським районним судом Херсонської області було ухвалено рішення по вказаній цивільній справі.
За відомостями канцелярії Великоолександрівського районного суду Херсонської області матеріали вказаної цивільної справи даному суду, згідно з рішенням Вищої ради правосуддя «Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області» від 30 травня 2023 року № 566/0/15-23, передані не були.
Таким чином, на даний час вказані матеріали у належного судового органу відсутні, а особа, яка є заявником позбавлена можливості реалізувати свої права пов'язані із виконанням вказаного рішення, у зв'язку з чим слід визнати, що втрачене судове провадження по справі належить відновити.
Разом з тим, вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження здійснюється з урахуванням вимог статті 493 ЦПК України, відповідно до якої суд як самостійно збирає відповідні матеріали, перевіряючи наявність в суді або в електронних базах чи реєстрах відповідних документів та відомостей, так і отримує їх від заявника або іншого учасника справи, який надає їх на власний розсуд.
Так, перевіркою відомостей та даних, які внесені до обліково-статистичної картки на вказану цивільну справу суд встановив, що в ній містяться процесуальні документи, які ухвалювалися судом та які також опубліковані в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та в ній відсутні будь-які інші документи, які надавалися сторонами у відсканованому виді.
Зазначене свідчить про неможливість відновлення втраченого судового провадження повністю, однак про можливість його відновлення в частині, яка охоплює остаточне судове рішення, яке міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
На підставі наведеного, керуючись вищенаведеними положеннями ЦПК України, суддя,-
Відновити втрачене судове провадження у цивільній справі 665/641/21, в частині відновлення змісту рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 30.08.2021 року:
Справа № 665/641/21
Державний герб України
30 серпня 2021 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:
головуючої судді: Пилипенко І.О.,
за участю секретаря судового засідання: Ткаченко Л.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка Херсонської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просив суд: стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №32/18/-07-А від 28.11.2007 року у розмірі 103637 грн. 76 коп. та судові витрати у розмірі 2270, як складаються з судового збору в розмірі 2270 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 20000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.11.2007 р. між відповідачем та ВАТ «Кредитпромбанк» було укладено кредитний договір №32/18/-07-А за умовами якого останній надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 58678 грн. 70 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.4 річних.
20.05.2013 р. між ПАТ «Кредитпромбанк»» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав вимоги, за яким ПАТ «Дельта Банк» набуло права вимоги до відповідача за Договором кредиту №32/18/-07/-А від 28.11.2007 року. В подальшому між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за договором №32/18/-07/-А від 28.11.2007 р., втому числі й щодо боржника ОСОБА_1 .
Як вказує позивач, ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов'язання з повернення кредиту, кошти, які були отримані за договором №32/18/-07/-А від 28.11.2007 р. Через порушення відповідачем умов договору, кредитор у 2010 році звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості з відповідача.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29.03.2010 року №2-1582/10 позовні вимоги ВАТ «Кредитпромбанк» було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 43241.36 грн. за кредитом від 28.11.2007 року.
Вказує, що винесення рішення Печерським районним судом м. Києва від 29.03.2010 року не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.
На даний час, вказане рішення не виконано боржником. Відповідач за період з 29.03.2010 року по 13.04.2021 року має заборгованість у розмірі 103637.76 грн., яка складається з: 89311.25 грн. - індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання; 14326.51 грн. - 3% річних від простроченої суми, які позивач просить стягнути на свою користь, а також вирішити питання про відшкодування судових витрат.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подавши під час звернення до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, не повідомивши суд про причини неявки; відзиву на позов не подав. Зі згоди позивача, висловленої під час звернення до суду, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так судом встановлено, що 28 листопада 2007 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 32/18/-07-А.
За умовами договору № 32/18/-07-А, Банком був виданий відповідачеві кредит у сумі 58678.70 гривень під 12.4 % річних, терміном на 60 місяці, на купівлю транспортного засобу, а відповідач зобов'язався робити щомісячні платежі до погашення суми кредиту.
Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту та сплату нарахованих процентів щомісячно до 10 числа включно, шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом готівкових перерахувань. Останній платіж та сплата процентів за користування Кредитом здійснюється не пізніше 27.11.2012 року.
Внаслідок порушення умов договору та несвоєчасного внесення коштів в рахунок оплати договору кредиту та його складових, ВАТ "Кредитпромбанк" у 2010 році звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості з відповідача.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29.03.2010 року №2-1582/10 позовні вимоги ВАТ "Кредитпромбанк" було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ВАТ "Кредитпромбанк" 43241.36 грн. заборгованості за кредитним договором від 28.11.2007 року та судові витрати.
На даний час, вказане рішення не виконано боржником.
Відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги від 20.05.2013 року, ПАТ «Кредитпромбанк» відступило ПАТ «ДельтаБанк» право вимоги за кредитними договорами в тому числі й за договором від 28.11.2007 року №32/18/-07-А, а останнє у свою чергу набуло прав вимоги до ОСОБА_1 за даним договором.
У свою чергу 09.11.2018 року між ПАТ «ДельтаБанк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №949/К, за яким останнє набуло права вимоги за кредитним договором №32/18/-07/-А від 28.11.2007, що укладений між ОСОБА_1 та ВАТ "Кредитпромбанк", що вбачається з Додатку №1 до Договору №949/К від 09.11.2018 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідач за період з 29.03.2010 року по 13.04.2021 року має заборгованість у загальному розмірі 103637 грн. 76 коп., яка складається з наступного: 89311 грн. 25 коп. - індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання; 14326 грн. 51 коп.. - 3% річних від простроченої суми.
Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.
Так, статті 526, 527, 530 ЦК України передбачають, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін.
У відповідності до положень ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) дійшла правового висновку про те, що звернення з позовом про стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У такому випадку право банку нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після пред'явлення до позичальника вимоги про дострокове погашення заборгованості згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Зазначена правова позиція була сформульована і в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) Великої Палати Верховного Суду, яка розглянувши спір про стягнення заборгованості за кредитним договором (у тому числі й процентів за кредитом, нарахованих після спливу визначеного договором строку кредитування), дійшла висновків, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.
В цій постанові Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється:
- після спливу визначеного договором строку кредитування;
- у разі пред'явлення до позичальника вимоги дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, у частині п'ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Судом встановлено, що первісний кредитор скористався правом звернення з вимогою про дострокове повернення кредиту, звернувшись у 2010 році до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, вимоги якого задоволено рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29.03.2010.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що таке зобов'язання зводиться до сплати грошей, отже, є грошовим зобов'язанням між ТОВ «Вердикт капітал» та ОСОБА_1 , яке останній належним чином не виконує, що дає підстави для стягнення на користь позивача інфляційних витрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов'язання, оскільки боржник зобов'язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми.
З матеріалів позову вбачається, що позивачем заявлено вимоги про стягнення коштів саме на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України
Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини першої ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2270 грн.. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору у повному розмірі в сумі 2270 грн.
Крім того, пунктом 1 частини третьої ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - шостої ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг)
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В ході судового розгляду відповідачем не було подано заперечення, щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи за позовом ТОВ «Вердикт Капітал», тому вартість наданих та оплачених послуг адвоката суд вважає обґрунтованою.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір. У ст.137 ЦПК України встановлено, що в разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення несумірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Надання адвокатом позивачу адвокатських послуг у суді при розгляді справи підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю; ордером на надання правової допомоги; договором про надання правової допомоги; розрахунком про надання послуг до договору (в якому зазначено про надання адвокатом позивачу відповідних послуг та підтверджено їх розмір. Суд погоджується з наданим розрахунком та вважає, що понесені позивачем витрати на правову допомогу відповідають тяжкості справи, тобто є спів мірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим часом на надання таких послуг та відповідає критерію реальності витрат, розумності їх розміру.
При цьому відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, то витрати на правову допомогу на користь ТОВ «Вердикт Капітал» також підлягають задоволенню.
На підставі ст.ст. 4, 5, 12, 13, 89, 141, 197, 259, 263-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Чаплинським РВ УМВС України в Херсонській області 21.05.2001 року, ід. номер - НОМЕР_2 , проживаючого по АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ЄДРПОУ 36799749, суму заборгованості за договором №32/18/-07/-А від 28.11.2007 року, яка складається з наступного: 89311.25 грн. - індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання; 14326.51 грн. - 3% річних від простроченої суми, що в загальному розмірі становить 103637/сто три тисячі шістсот тридцять сім/ гривень 76 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Чаплинським РВ УМВС України в Херсонській області 21.05.2001 року, ід. номер - НОМЕР_2 , проживаючого по АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ЄДРПОУ 36799749 судові витрати, які складають з витрат по сплаті судового збору в розмірі 2270 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 20 тис. грн.., а всього 2270 /двадцять дві тисячі сімдесят/ гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, строк на подання заяви про його перегляд може бути поновлено, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом до Херсонського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Чаплинський районний суд Херсонської області
Суддя: І.О. Пилипенко
Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів від дня її оголошення.
Суддя: О.О. Сікора