17 липня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 682/3067/23
Провадження № 22-ц/4820/928/24
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
секретар судового засідання Демчук В. М.,
з участю: позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки ОСОБА_2 ,
представника Держави Україна Дмитришиної В. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2024 року (суддя Матвєєва Н. В., повне судове рішення складено 29.02.2024) у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України та держави російська федерація в особі посольства російської федерації в республіці Польща про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначала, що з 2014 року російська федерація здійснює збройну агресію проти України, а з 24 лютого 2022 року триває повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на суверенну територію України. Указом Президента України від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан. Такі дії російської федерації, окупація частини території України та очевидна бездіяльність Держави Україна, яка допустила військовий конфлікт, призвели до порушення її права на мир, на безпеку, на суверенітет і цілісність території. Крім того, внаслідок незаконної окупації території України втрачено 63% покладів вугілля, 11% родовищ нафти, 20% родовищ природного газу та 42% родовищ металів, які є об'єктами права власності українського народу. Російська федерація взяла під контроль родовища корисних копалин вартістю 12,4 трильйона доларів США. Споглядання зруйнованих об'єктів інфраструктури приносить моральний дискомфорт. Втратила спокійний сон, здригається від виття сирен повітряної тривоги. Зазнала душевних страждань і приниження, перенесла стреси, побоюється за свою безпеку і рідних, були порушені нормальні життєві зв'язки, вживає додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушених прав. Почувається психологічно роздавленою у зв'язку зі смертю брата. Внаслідок дій відповідачів їй заподіяна моральна шкода.
Тому позивачка просила стягнути на відшкодування моральної шкоди з російської федерації 25259300 грн, з Держави Україна - 1 грн, на відшкодування майнової шкоди з російської федерації - 24583718 грн.
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500000 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в позові, в апеляційній скарзі просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на незаконність судового рішення, яке базується на припущеннях, та ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права. Суд зобов'язаний забезпечити належне відшкодування за порушені права та захистити їх. Вважає, що суд з власної ініціативи став на захист інтересів держави російська федерація. Звернення до суду з позовом є єдиним способом захисту порушеного права. Обов'язок доказування неспівмірності завданої шкоди покладається на відповідачів. При ухваленні рішення не врахована судова практика у зазначеній категорії справ.
Кабінет Міністрів України у відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення з огляду на безпідставність її доводів. Вважає, що позивачка не надала належних та допустимих доказів протиправності дій держави Україна, які спричинили заподіяння їй шкоди.
У засіданні апеляційного суду позивачка та її представник апеляційну скаргу підтримали. Представник Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України апеляційну скаргу не визнала.
Інші учасники судового процесу не з'явилися, про розгляд справи повідомлені відповідно до вимог ЦПК України.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмову в позові суд мотивував недоведеністю позовних вимог.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Суд першої інстанції правильно установив, що ОСОБА_1 є громадянкою України. Зареєстрованим місцем її проживання є будинок по АДРЕСА_1 .
З 2014 року російська федерація здійснює збройну агресію проти України. 24 лютого 2022 року розпочалося та триває повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на суверенну територію України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з положеннями частини 1, 3, 5 та пункту 2 частини 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1 і 2 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода задана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
На підставі частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Частиною 1 статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
За змістом статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти цивільного права.
Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина 1 статті 167 і стаття 170 ЦК України).
Під компетенцією розуміють сукупність предметів віддання, завдань, повноважень, прав та обов'язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством.
Згідно з частиною 2 статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина 4 статті 58 ЦПК України).
Тому у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц).
Змагальність сторін є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 4 частини 3 статті 2 ЦПК України).
За змістом частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частини 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
У деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
Саме на позивача у деліктних правовідносинах покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.
Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з послідуючими змінами розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20).
ОСОБА_1 не надала доказів заподіяння їй моральної шкоди державою Україна, доказів бездіяльності держави Україна, що призвели до військового конфлікту, та наявності причинного зв'язку між такою бездіяльністю і заподіяною шкодою.
Також позивачка не надала жодного доказу на підтвердження розміру майнової шкоди.
Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходив з установлених обставин справи, характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнала ОСОБА_1 , із засад розумності, виваженості та справедливості.
У матеріалах справи відсутні докази, які б давали підстави для висновку про задоволення тієї частини позову про стягнення майнової шкоди та моральної шкоди, в задоволенні якої суд першої інстанції відмовив.
За таких обставин суд зробив обґрунтований висновок про відмову в частині незадоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного вище не заслуговує на увагу посилання в апеляційній скарзі на неправильність визначення розміру морального відшкодування.
Безпідставним є посилання на судову практику в аналогічній категорії справ, оскільки для доведення позову про відшкодування шкоди позивач має довести наявність складових цивільно-правової відповідальності. У конкретній справі процес доказування, а відповідно й правозастосування, може бути різним.
Порушення норм процесуального права, які б були підставою для скасування рішення, суд не допустив.
Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають і його висновок не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2024 року в частині відмови в позові залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 липня 2024 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді А. П. Корніюк
І. В. П'єнта