Справа № 1-108/07Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/241/24 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ухвалу суду
17 липня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючої - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
з участю:
прокурора - ОСОБА_6
заявника - ОСОБА_7
представника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 травня 2024 року, -
Встановила:
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_7 про скасування арешту майна.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить вказану ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити її заяву.
Вказані вимоги мотивує тим, що суд встановивши, що її заява підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства мав передати її іншому судді, а не відмовляти у її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, заявницю та її захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просять її задовольнити, прокурора, що вважає ухвалу суду законною і обґрунтованою, проаналізувавши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, ОСОБА_7 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою про скасування арешту, накладеного на майно ОСОБА_9 слідчим 17.10.2006 у кримінальній справі 1-108/07 про обвинувачення ОСОБА_9 , на квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 . .
Відмовляючи у задоволенні клопотання суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 не була учасником кримінальної справи, а вказана заява повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Так, 17.10.2006 постановою слідчого СВ ТМВ УМВСЦ в Тернопільській області накладено арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого ОСОБА_9 та 20.10.2006 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 12.02.1997, що зафіксовано у протоколі про накладення арешту на майно.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.10.2007 ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 129 КК України на підставі п. «є» ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 та кримінальну справу закрито.
Питання щодо скасування арешту майна, а саме з квартири АДРЕСА_2 , вказаною постановою вирішено не було.
Згідно зі ст. 126 КПК України 1960 року забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б це майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.
У пункті 9 Перехідних положень КПК України 2012 року вказано, що запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Так, Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію в постанові у справі №727/2878/19 від 30.06.2020 згідно якої спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб'єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.
При цьому спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області прийнята заява ОСОБА_7 про скасування арешту, накладеного на майно ОСОБА_9 і заведена справа в автоматизованій системі документообігу суду за єдиним унікальним номером судової справи 1-108/07 номер провадження 1-в-607/115/2024 року, що підлягає до розгляду, як заява, що пов'язана з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, тобто в порядку ст.539 КПК України.
З матеріалів провадження, а саме журналів судового засідання, вбачається, що зазначена заява була предметом судового розгляду за участю заявниці та її захисника. При цьому, у матеріалах провадження відсутній звукозапис цих судових засідань.
Однак встановивши в ході судового розгляду провадження, що вказане клопотання подано з порушенням правил предметної юрисдикції та особою статус якої як власника чи володільця такого майна у вказаному провадженні неможливо встановити, місцевий суд безпідставно не закрив провадження у справі, а відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_7 по суті, при цьому без дослідження обставин справи, не роз'яснив ОСОБА_7 її право на звернення до суду за належністю в порядку цивільного судочинства, шляхом звернення до суду з позовною заявою. При цьому, таке рішення місцевого суду, яким він відмовив у задоволенні клопотання по суті, є перешкодою для повторного звернення ОСОБА_7 до суду за захистом своїх прав.
Тому, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, як таку, що відповідно до ч.1 ст. 412 КПК України ухвалена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а матеріали провадження повернути до суду першої інстанції, чим частково задовольнити апеляційну скаргу.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 травня 2024 року - скасувати, а матеріали провадження повернути до суду першої інстанції.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді