Справа № 606/2445/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Малярчук В.В.
Провадження № 22-ц/817/653/24 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
11 липня 2024 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючої - Храпак Н.М.
Суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
за участі секретаря - Панькевич Т.І.
та представника ОСОБА_1 -
адвоката Левчик С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 606/2445/14-ц, в режимі відеоконференції, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Левик Соломія Андріївна та ОСОБА_2 на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 квітня 2024 року, постановлену суддею Малярчуком В.В. за заявою приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, -
у квітні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолій Іванович звернувся у суд із поданням, в якому просить суд звернути стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку та надати дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу Тернопільської області Мелиху Анатолію Івановичу на звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яке не було зареєстроване у встановленому законом порядку, а саме - частку будинку по АДРЕСА_1 .
Подання мотивоване тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича перебуває виконавче провадження АСВП № 67649059 з примусового виконання виконавчого листа Теребовлянського районного суду Тернопільської області № 606/2445/14-ц від 14.06.2018 року про: «Стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 заборгованість за договорами позики у розмірі 17000 доларів СІІІА, 17000 Євро, що в гривневому еквіваленті становить 790500 грн. 00 кой., 25014 грн. 45 коп. - 3 проценти річних від заборгованої суми та прострочення виконання зобов'язання».
В ході виконання виконавчого провадження перевірено майновий стан боржника ОСОБА_1 , приватним виконавцем не виявлено майна боржника для звернення стягнення з метою виконання рішення суду.
Постановою Тернопільського апеляційного суду № 606/2445/14-ц (провадження 22-ц/817/916/23) від 21.11.2023, подання приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А.І. про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у майні, яким вона володіє спільно з іншими особами задоволено. Визначено частку майна боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в 1/2 частині будинку по АДРЕСА_1 , якою вона володіє спільно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), в розмірі 1/4 частки вказаного нерухомого майна.
Проте, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 373401739 від 09.04.2024, сформованої за параметрами пошуку права власності боржника ОСОБА_1 , та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно № 373402309 від 09.04.2024, сформованої за параметрами пошуку адреси нерухомою майна: АДРЕСА_1 , вбачається про відсутність належним чином зареєстрованого запису про право власності па нерухоме майно, яке повинно було бути зареєстрованим згідно постанови Тернопільського апеляційного суду № 606/2445/14-ц (провадження 22-ц/817/916/23) від 21.11.2023 за боржником ОСОБА_1 , а саме: 1/4 частку будинку по АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 , як частка у спільній сумісній власності 1/2 частини будинку по АДРЕСА_1 (якою вона володіє спільно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), що унеможливлює звернення стягнення на таке майно боржника для погашення заборгованості перед стягувачем (іпотекодержателем) за виконавчим провадженням № 67649059 з примусового виконання виконавчого листа Теребовлянського районного суду Тернопільської області № 606/2445/14-ц від 14.06.2018 року про: «Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 заборгованість за договорами позики у розмірі 17000 доларів США, 17000 Євро, що в гривневому еквіваленті становить 790500 грн. 00 коп., 25014 грн. 45 коп. - 3 проценти річних від заборгованої суми та прострочення виконання зобов'язання».
Боржник рішення суду самостійно не виконав та не виконує, право власності на вищезазначений об'єкт нерухомості в установленому законом порядку не зареєстрував, що унеможливлює звернення стягнення на таке майно для погашення заборгованості перед стягувачем
Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 квітня 2024 року заяву (подання) приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, задоволено.
Звернуто стягнення на нерухоме майно боржника право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку та надано дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу Тернопільської області Мелиху Анатолію Івановичу на звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яке не було зареєстроване у встановленому законом порядку, а саме - частку будинку по АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Левик С.А. просить скасувати ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30.04.2024 у справі №606/2445/ 14-ц та у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому Законом порядку, відмовити.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича на його користь судові витрати у розмірі 605, 60 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що приватний виконавець не долучив до подання достатньо доказів вжиття всіх необхідних заходів для встановлення інформації наявності чи відсутності у боржника коштів, достатніх для задоволення вимог стягувана.
Суд не взяв до уваги факту відсутності у матеріалах справи оцінки вартості нерухомого майна та не надав йому належної правової оцінки, хоча відповідно до частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Тобто, у випадку, якщо % частка будинку за адресою: АДРЕСА_1 перевищуватиме розмір та обсяг, необхідні для виконання рішення суду за виконавчим документом, права ОСОБА_1 будуть порушені.
Також, приватний виконавець не провів належним чином перевірку майнового стану боржника, зокрема щодо наявності у боржника рахунків в банках та не довів у суді першої інстанції факт того, що у боржника на час звернення до суду, недостатньо грошових коштів, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача, що в свою чергу підлягає обов'язковому доведенню, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» передбачено черговість звернення стягнення на майно боржника, відповідно до якої стягнення на нерухоме майно звертається в останню чергу.
Крім цього, вважає, що приватний виконавець не довів факту набуття права власності боржника на вказану частку будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також не врахував, що вказаний будинок розташований на земельних ділянках, які належать на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Звертає увагу суду, що звернення стягнення на житловий будинок є виключним заходом та може бути застосоване в останню чергу, що визначено частиною першою статті 50 ЗУ «Про виконавче провадження», з метою уникнення обмеження конституційних прав громадянина.
Таким чином, звернення приватного виконавця з поданням про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, є передчасним.
Від ОСОБА_2 також надійшла апеляційна скарга ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30.04.2024 у справі №606/2445/ 14-ц, в якій просить скасувати ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30.04.2024 та відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності, на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу, порушив норми процесуального права, оскільки його не було залучено до участі у справі.
Вважає, що незалучення його до участі у вказаній справі та неповідомлення про постановлену ухвалу є порушенням його основних прав, гарантованих Конституцією та Законами України, а саме на участь у судовому процесі, а також на висловлення своєї думки, надання суду пояснень, наведення своїх доводів, міркувань щодо питань, які виникають під час судового розгляду.
З урахуванням конкретних обставин справи, Теребовлянський районний суд Тернопільської області мав би розглянути подання у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та інших заінтересованих осіб, оскільки питання звернення стягнення на нерухоме майно стосується втручання в право приватної власності за рішенням суду, і відсутні будь-які законні підстави для виправдання обмеження цих осіб доступу до суду при розгляді цього питання. Навпаки, саме за умови такого повідомлення гарантується конституційне право кожного на судовий захист (у даному випадку заінтересованої особи, яка вважає себе власником майна), а також забезпечуються верховенство права, гласність судового процесу, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та інші основні засади судочинства.
Також, зазначає, що відповідно до частини першої статті 73 СК України за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Станом на сьогодні ОСОБА_1 частка в 1/2 частині будинку АДРЕСА_1 в натурі не виділена. Питання щодо виділення 1/4 частки ОСОБА_1 в натурі може бути вирішене лише судом. Однак, станом на сьогодні рішення суду за результатами розгляду такого спору немає.
Також, він не є ні боржником, ні членом сім'ї боржника, а тому звернення стягнення на 1/4 частки ОСОБА_1 у майні є порушенням його прав та беззаперечно призведе до звуження його прав на житло.
Отже, звернення стягнення на 1/4 частку ОСОБА_1 у майні, як це визначено оскаржуваною ухвалою, призведе до грубого порушення його прав, оскільки у випадку звернення стягнення на майно та після його реалізації він не зможе володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому на праві власності майном.
Відзив у визначений судом термін на апеляційні скарги не надійшов.
Приватний виконавець Мелих А.І. в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету, однак надіслав заяву про розгляд справи без його участі, з приводу розгляду апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просить відмовити в їх задоволенні.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення № 0600937398040, яке повернулося у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною ним адресою.
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника представника ОСОБА_1 - адвоката Левик С.А., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення відповідає, з огляду на таке.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича перебуває виконавче провадження ВП № 67649059 з примусового виконання виконавчого листа Теребовлянського районного суду Тернопільської області № 606/2445/14-ц від 14.06.2018 року про: «Стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 заборгованість за договорами позики у розмірі 17000 доларів США, 17000 Євро, що в гривневому еквіваленті становить 790500 грн. 00 коп., 25014 грн. 45 коп. - 3 проценти річних від заборгованої суми та прострочення виконання зобов'язання.»
24 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67649059 про стягнення на підставі вказаного виконавчого листа відповідних сум.
Копію постанови рекомендованим листом направлено сторонам виконавчого провадження, зокрема, ОСОБА_1 , що підтверджується супровідним листом від 24.11.2021 року №7514, квитанцією ПН 215600426655 АТ “Укрпошта” від 24.11.2021 року про відправлення рекомендованого листа ОСОБА_1 .
В ході виконання виконавчого провадження перевірено майновий стан боржника ОСОБА_1 , приватним виконавцем не виявлено майна боржника для звернення стягнення з метою виконання рішення суду.
Так, згідно відповіді Державної фіскальної служби України про наявні рахунки боржника - інформація відсутня (боржник за вказаним у запиті податковим номером або серією (за наявності) та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває).
З відповіді Державної фіскальної служби України про наявні доходи боржника вбачається, що інформація щодо джерел отримання доходів в ДРФО відсутня.
З відповіді МВС України видно, що в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби ( транспортні засоби не значаться).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що за боржником відсутнє зареєстроване нерухоме майно.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00040556189, сформованого 17.07.2023, ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , актовий запис про шлюб № 16 від 04.06.1988 року, складений Лютянською сільською радою Великоберезнянського району Закарпатської області. 18.01.2019 року внесено запис про розірвання шлюбу на підставі рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області № 606/2446/18 від 13.11.2018 року.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, сформованої 17.07.2023 №339354216 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві власності належить 1/2 частка садибного (індивідуального) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про власності, виданого реєстраційною службою Теребовлянського районного управління юстиції Тернопільської області за № 33074186 від 03.02.2015 року, виданого на підставі договору купівлі-продажу від 03.12.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Тернопільської області за № 2774 .
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 21.11.2023 у справі № 606/2445/14-ц, подання приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А.І. про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у майні, яким вона володіє спільно з іншими особами задоволено. Визначено частку майна боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в 1/2 частині будинку по АДРЕСА_1 , якою вона володіє спільно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), в розмірі 1/4 частки вказаного нерухомого майна.
Проте, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 373401739 від 09.04.2024, сформованої за параметрами пошуку права власності боржника ОСОБА_1 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 373402309 від 09.04.2024, сформованої за параметрами пошуку адреси нерухомою майна: АДРЕСА_1 , видно, що відсутній належним чином зареєстрований запис про право власності на нерухоме майно - предмету іпотеки, за боржником ОСОБА_1 .
Як вбачається із витягу № 12-11/1427 Центру надання адміністративних послуг Теребовлянської міської ради від 06.12.2021 неповнолітні особи за адресою належної частки нерухомого майна боржника ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 - не зареєстровані.
Задовольняючи подання приватного виконавця Мелиха Анатолія Івановича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, суд першої інстанції виходив із того, що в рамках виконавчого провадження приватним виконавцем для забезпечення виконання судового рішення було вчинено ряд необхідних та можливих виконавчих дій. У результаті вжитих заходів встановлено, що ОСОБА_1 , належить 1/4 частку будинку по АДРЕСА_1 , як частка у спільній сумісній власності 1/2 частини будинку по АДРЕСА_1 , якою вона володіє спільно з ОСОБА_2 , що підтверджено постановою Тернопільського апеляційного суду від 21.11.2023, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку. Зважаючи на те, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, яке набрало законної сили, жодних дій щодо реєстрації права власності на вказане нерухоме майно не вчинила, у приватного виконавця відсутня можливість звернення стягнення на таке майно для погашення заборгованості перед стягувачем. А тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення подання приватного виконавця Мелиха А.І. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 цього Закону).
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно з частиною п'ятою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості, про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
У разі, якщо право власності на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, це відсутність державної реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку.
Застосування судом положень частини десятої статті 440 ЦПК України та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» є крайнім заходом виконання судового рішення, який може бути застосований лише в тому випадку, коли виконавцем вичерпано всі можливі заходи, які передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 2-592/09 (провадження
№ 61-8383св18), від 23 січня 2019 року у справі № 522/6400/15-ц (провадження
№ 61-19786св18), від 26 травня 2021 року у справі № 947/22930/19 (провадження № 61-9215св20).
Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване в установленому законом порядку, вирішується судом в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною десятою статті 440 ЦПК України та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.
При розгляді справ указаної категорії необхідно враховувати, що однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов'язковість судового рішення. Немає сенсу в правосудді, якщо рішення судів не виконуються, а невиконання судових рішень є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі, яка переглядається, судом встановлено, що ОСОБА_1 у добровільному порядку рішення Теребовлянського районного суду від 21.03.2018 про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 заборгованість за договорами позики у розмірі 17000 доларів США, 17000 Євро, що в гривневому еквіваленті становить 790500 грн. 00 коп., 25014 грн. 45 коп. - 3 проценти річних від заборгованої суми та прострочення виконання зобов'язання, не виконала, борг не повернутий.
З листопада 2021 приватний виконавець здійснює заходи щодо пошуку майна боржника, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги стягувача та встановив, що боржник не має грошових коштів та іншого майна, на яке виконавцем може бути звернуто стягнення з метою виконання рішення суду. Виявлено лише належність боржнику на праві власності 1/4 частки будинку по АДРЕСА_1 , яка не зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приватний виконавець обґрунтовано звернувся до суду з вказаним поданням, оскільки відсутність державної реєстрації права власності за боржником ОСОБА_1 на будинок, 1/4 частки якої належить боржнику, однак нею не зареєстрована, утруднює подальшу примусову реалізацію цього майна, а отже, і виконання судового рішення.
Судом встановлено, що приватним виконавцем вживалися визначені Законом України «Про виконавче провадження» заходи для виконання рішення суду, а саме: винесена постанова про арешт майна боржника. Кошти на рахунках боржника відсутні. Відсутні транспортні засоби. Виконавчий документ залишається без виконання.
У силу положень частини п'ятої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» боржник не запропонував види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу з метою виконання судового рішення про стягнення боргу.
Приватний виконавець, також надав докази того, що боржнику вручена постанова про відкриття виконавчого провадження, що свідчить про обізнаність боржника про це виконавче провадження та створення можливостей для забезпечення реалізації прав боржника у виконавчому провадженні.
Оцінюючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги заявника про передчасність звернення приватного виконавця з поданням про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.
Із урахуванням встановлених у цій справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приватним виконавцем було вичерпано всі можливі заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», для належного виконання судового рішення за рахунок іншого майна боржника, ніж 1/4 частки будинку по АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 , однак ці заходи не призвели до виконання судового рішення.
Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що приватний виконавець не довів обґрунтованості подання та наявності передбачених законом підстав для звернення стягнення на вказану в поданні частку будинку, а, тому відсутні підстави для задоволення подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, є безпідставні, оскільки ОСОБА_1 не виконала добровільно рішення суду, не подала виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким вона володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні їй від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України, у боржника відсутнє майно та кошти на рахунках у банку, на яке б можливо було б здійснити стягнення.
Відомості про набуття речових прав на нерухоме майно повинні бути внесені у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, однак такий Реєстр не містить інформації про зареєстроване право власності за ОСОБА_1 на 1/4 частку будинку по АДРЕСА_1 , а тому у виконавця було відсутнє підтвердження належності боржнику на праві власності зазначеної частки будинку та відсутня можливість звернення стягнення на цю частку без звернення до суду із цією заявою у порядку статті 440 ЦПК України та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про незалучення його до участі у вказаній справі, що є порушенням його основних прав.
Відповідно до частини одинадцятої статті 440 ЦПК України суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
Тобто, норма частини одинадцятої статті 440 ЦПК України не передбачає повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб судом при розгляді подання приватного виконавця. А, тому суд не зобов'язаний повідомляти заінтересованих осіб про розгляд подання, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Крім цього, колегія суддів зауважує, що ОСОБА_2 був залучений Теребовлянським районним судом до участі у справі при розгляді подання приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А.І. про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у майні, яким вона володіє спільно з іншими особами, що свідчить про забезпечення реалізації його прав.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що звернення на частку ОСОБА_1 у майні мало б слухатися після виділу такої частки в натурі на підставі рішення суду, колегія вважає надуманими, оскільки постановою Тернопільського апеляційного суду від 21.11.2023 визначено частку майна боржника ОСОБА_1 і цього достатньо, щоб відповідно до п.10 ст.440 ЦПК України судом за поданням приватного виконавця було вирішено питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.
Отже, сама по собі незгода іншого співвласника на виділення у спільному майні частки боржника не може бути підставою відмови у задоволенні таких вимог виконавця.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Левик Соломія Андріївна та ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 квітня 2024 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
У відповідності до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції необхідно покласти на заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах понесених ними сум.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Левик Соломія Андріївна та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 квітня 2024 року - залишити без змін.
Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах понесених ними сум.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст судового рішення виготовлений 17 липня 2024 року.
Головуюча: Н. М. Храпак
Судді: Б. О. Гірський
О. З. Костів