Справа № 464/2484/23 Головуючий у 1 інстанції: Теслюк Д.Ю.
Провадження № 22-ц/811/591/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
13 червня 2024 року м.Львів
Справа № 464/2484/23
Провадження № 22ц/811/591/24
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1
розглянув апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - авдоката ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 4 вересня 2023 року у складі судді Теслюка Д.Ю., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,-
встановив:
20 квітня 2023 року ТзОВ «Бест Лізинг» звернулося з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди. Просить стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду в розмірі 184 870, 92 грн. та судові витрати в розмірі 11 773,06 грн., які складаються з судового збору, витрат на професійну правничу допомогу адвоката та вартості проведення автотоварознавчого дослідження. В обґрунтування позову посилається на те, що 26 липня 2022 року сталася ДТП за участі транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу марки «Fiat Ducato», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ТзОВ «Бест Лізинг», під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали технічні пошкодження. Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 10 серпня 2022 року визначено, що ДТП відбулось внаслідок порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2 , відтак його діями позивачу спричинено майнову шкоду. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» згідно із полісом №АР/2619816. Вказаною страховою компанією здійснено виплату позивачу страхового відшкодування у розмірі 130 000 грн., що становить частину повної вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Відповідно до Експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та ринкової вартості КТЗ №129 від 17 серпня 2022 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Fiat Ducato», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з врахуванням зносу, становить 314 870,92 грн. Таким чином, ПрАТ СК «ПЗУ Україна» здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 130 000 грн., натомість розмір фактичної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження транспортного засобу позивача в результаті ДТП, становить 314 870,92 грн. Вважає, що решта суми фактично заподіяної позивачу шкоди у розмірі 184 870,92 грн. повинна бути відшкодована відповідачем. Просить позов задовольнити.
Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 4 вересня 2023 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Бест Лізинг» 184 870,92 грн майнової шкоди; судові витрати, а саме: судовий збір - 2 773,06 грн. та 4 000 грн. витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, всього: 6 773,06 грн.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує, що судові повістки надсилалися відповідачу за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 . Зазначає, що кореспонденція з Сихівського районного суду м. Львова відповідачу не надходила та ним не отримана. Працівниками відділу поштового зв'язку жодного разу не вручалися відповідачу повідомлення про наявність рекомендованого листа або судової повістки. З огляду на вказане, відповідач не був повідомленим про розгляд справи судом першої інстанції, що призвело до неможливості подання ним своїх заперечень на позовну заяву. Зазначає, що у своєму рішенні суд першої інстанції посилається на висновок експерта № 128 від 17 серпня 2022 року, який не відповідає вимогам чинного законодавства. Таким висновком експерта не встановлено значення коефіцієнту фізичного зносу, у зв'язку з чим висновок експерта є неповним. З висновку експерта також вбачається, що судовий експерт ОСОБА_5 не був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. Відповідно до п. 4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 8 жовтня 1998 року №53/5, у вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України або за відмову від надання висновку за ст. 385 КК України. Вказаний висновок не відповідає п. 4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково - методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 8 жовтня 1998 року № 53/5, що ставить під сумнів відповідність результатів експертизи дійсності. Відповідач не був повідомлений про проведення цього експертного дослідження, у зв'язку з чим не мав можливості бути присутнім при огляді транспортного засобу експертом та висловлювати свої зауваження. Відповідач вважав за доцільне призначити по справі повторну судову експертизу для встановлення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, однак суд першої інстанції не прийняв такі заперечення до уваги, залишивши без задоволення заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Судом першої інстанції не враховано, що відповідач на момент ДТП працював у ТзОВ «Алатир-Логістик Захід» на посаді водія-експедитора, що стверджується довідкою № 220224 від 22 лютого 2024 року. Відповідач на момент ДТП виконував свої трудові обов'язки, однак вказані пояснення не було враховані, що унеможливило залучення у справу таких осіб.Відповідно до ст. 1172 ЦК України саме роботодавець ОСОБА_2 - ТзОВ «Алатир - Логістик Захід» був зобов'язаний відшкодувати позивачу шкоду, завдану відповідачем внаслідок ДТП. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 4 вересня 2023 року у справі № 464/2484/23 набрало законної сили, судом першої інстанції на його підставі видано виконавчий документ. Вказаний виконавчий документ був пред'явлений до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Маковецькому З.В., який постановою від 13 листопада 2023 року відкрив виконавче провадження № 73317229. В межах цього провадження приватний виконавець Маковецький З.В. 13 листопада 2023 року виніс постанову про арешт коштів боржника, якою наклав арешт на кошти ОСОБА_2 . У зв'язку з наведеною обставиною, відповідач не має можливості розпоряджатися наявними на його банківських рахунках грошовими коштами.
З аслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що 26 липня 2022 року сталася ДТП за участі транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу марки «Fiat Ducato», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого транспортним засобам завдано технічних пошкоджень.
Власником автомобіля марки «Fiat Ducato» є ТзОВ «Бест Лізинг».
Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 10 серпня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме у порушенні Правил дорожнього руху, що спричинило ДТП; та накладено адміністративне стягнення.
Згідно із висновком експерта ОСОБА_5 В№129 Експертного автотоварознавчого дослідження від 17 серпня 2022 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Fiat Ducato», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту експлуатаційного зносу, становить 314 870,92 грн.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Mercedes-Benz», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» згідно із полісом №АР/2619816.
Згідно із платіжною інструкцією №00088145 від 13 січня 2023 року ПрАТ СК «ПЗУ Україна» здійснило страхове відшкодування, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТВ «Бест Лізинг» у розмірі 130 000 грн. (в межах ліміту відповідальності), що є частковим відшкодуванням завданих збитків.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про його під ставність та стягнення із відповідача в користь позивача різниці між фактичним розміром завданої позивачу шкоди і страховою виплатою, що становить 184 870,92 грн. (314 870,92 - 130 000), оскільки ДТП сталася з вини ОСОБА_2 .
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ст.1187 ЦК України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 6 цього Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
З листа директора ТзОВ ТзОВ «Алатир-Логістик Захід» № 220224 від 22 лютого 2024 року вбачається, що ОСОБА_2 працює в структурному підрозділі товариства з 3 січня 2022 року (наказ №30122021-1/вк від 30 грудня 2021 року) до часу надання довідки на посаді водія автотранспортних засобів.
На час ДТП працював у ТзОВ «Алатир-Логістик Захід» на посаді водія-експедитора. ДТП сталася під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Згідно із постановою Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, на відповідний правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №910/20622/17 під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела. Покласти відповідальність на особу, яка заподіяла шкоду внаслідок користування джерелом підвищеної небезпеки підприємства, з яким перебувала у трудових відносинах на підставі трудового договору (договору підряду), можливо лише в тому разі, якщо буде доведено, що ця особа заволоділа транспортним засобом неправомірно (ч.ч.3,4 ст. 1187 ЦК України).
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який розглядає справу.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 1, ч.3 ст. 13 ЦПК України).
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Під неналежним відповідачем розуміють такого відповідача, щодо якого судом під час розгляду справи встановлено, що він не є зобов'язаною за вимогою особою.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
У даному випадку позивач мав визначитися щодо належного відповідача.
Питання залучення співвідповідача або заміни первісного відповідача належним відповідачем на час звернення з позовом і розгляду справи судом першої інстанції регулювалося статтею 51 ЦПК України у відповідній редакції. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача або не надав згоди на це, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача.
Заміна на належного відповідача або залучення співвідповідача у справі не проведена.
Процесуальним законом визначено, що вирішення питання щодо заміни належного відповідача, залучення до участі у справі співвідповідача здійснюється лише під час розгляду справи в суді першої інстанції до початку розгляду справи по суті.
Частина 2 ст. 61 Конституції України гарантує, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При встановленні, що позов подано до неналежного відповідача, суд відмовляє у його задоволенні (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц).
З урахуванням встановленого колегія суддів прийшла до висновку, що позов, який пред'явлено до неналежного відповідача, до задоволення не підлягає. У зв'язку з цим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись: ст. 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - авдоката ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 4 вересня 2023 року скасувати та прийняти нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» майнової шкоди в розмірі 184 870, 92 грн. та судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та за загальним правилом оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України (якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
При наявності передбачених законом підстав для касаційного оскарження, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 18 червня 2024 року.
Головуючий_-_____________________Т.І.Приколота
Судді: ___________ Ю.Р. Мікуш _______________ Р.В. Савуляк