Справа № 486/1196/24
Провадження № 1-кс/486/183/2024
22 липня 2024 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
власника майна - ОСОБА_4 ,
розглянувши клопотання прокурора Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12024153120000085, внесеному 18.07.2024 року до ЄРДР, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, про арешт майна,
19.07.2024 року до суду надійшло клопотання прокурора Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12024153120000085, внесеному 18.07.2024 року до ЄРДР, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, про арешт майна.
Клопотання мотивоване тим, що 18.07.2024 року до ЧЧ ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшло телефонне повідомлення поліцейського СРПП ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 про те, що близько 10:27 год. 18.07.2024 під час несення служби в складі наряду ГРПП на 106 км автодороги Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв», а саме на блок-посту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було зупинено автомобіль марки «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер: НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка при перевірці документів, надала співробітнику поліції посвідчення водія на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 5141 від 21.02.2022 року, із ознаками його підробки в частині відсутності на ньому відповідних голограмних знаків.
18.07.2024 року проведено огляд місця події: ділянки місцевості на 106 км автодороги Н-24, сполученням «Благовіщенське-Миколаїв», що біля блокпосту «Експрес» в межах Южноукраїнської ТГ Вознесенського району, де у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлено належне їй посвідчення водія серії НОМЕР_3 із відсутніми голограмними знаками, яке опечатано до паперового пакету №1 та вилучено до ВП №3 ВРУП ГУНП в Миколаївській області.
Водій транспортного засобу марки «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер: НОМЕР_4 , ОСОБА_4 пояснила, що приблизно на початку 2022 року вона через мережу «Інтернет», на одному із сайтів знайшла оголошення про надання платних послуг по виготовленні посвідчення водія, яким вирішила скористатися та у подальшому за грошову винагороду у розмірі 10 000 грн. замовила у невідомої особи посвідчення водія на своє ім?я, серії НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 5141 від 21.02.2022 року, категорії «В», яке отримала послугами ТОВ «Нова Пошта» та, розуміючи, що отримане нею посвідчення водія є підробленим, користувалася ним під час керування власним транспортним засобом марки «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер: НОМЕР_4 , зокрема 18.07.2024 року.
На підставі викладеного, враховуючи, що зазначене вище тимчасово вилучене майно: посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане ТСЦ 5141 від 21.02.2022 року на ім?я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке перебувало у володінні останньої, має значення речового доказу, то з метою забезпечення його збереження як речового доказу, необхідно накласти на нього арешт.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив про його задоволення.
Власник майна ОСОБА_7 не заперечувала проти клопотання прокурора.
Дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, заслухавши учасників справи, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
У відповідності до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, тобто є речовим доказом. Так, ч.1 ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що надані прокурором матеріали містять достатньо розумних підстав і підозр вважати, що вилучені в ході огляду речі можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на їх відповідність критеріям ст. 98 КПК України, а відтак вважає, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що вказане майно має ознаки речових доказів. Незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
У силу ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України повинно вилучатися, арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
У даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вищевказане майно відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КПК України (тобто є речовими доказами), а тому арешт на це майно слідчим суддею накладається обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.
Арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд із забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
При цьому слід зауважити, що до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та, які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12024153120000085, внесеному 18.07.2024 року до ЄРДР, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, про арешт майна, задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні №12024153120000085 на вилучене 18.07.2024 року в ході огляду місця події майно посвідчення водія НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 5141 від 21.02.2022 року на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборонивши відчуження, користування та розпорядження даним майном.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню прокурором.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Южноукраїнського міського суду ОСОБА_1