Справа № 484/3981/24
Провадження № 1-КС/484/691/24
Кримінальне провадження № 12024152110000726
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
20 липня 2024 року м. Первомайськ
Слідчий суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 , старшого слідчого СВ Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 , а також підозрюваного ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянув винесене у кримінальному провадженні № 12024152110000726 старшим слідчим СВ Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Первомайської окружної прокуратури ОСОБА_3 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайська Миколаївської області, громадянина України, неодруженого, працюючого в ТЦ «Магніт» на посаді охоронця з іспитовим строком, освіта середня спеціальна, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, а саме у незакінченому замаху на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, -
СВ Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області розслідується кримінальне провадження № 12024152110000726 від 19.07.2024 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.
20.07.2024 року слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що перебуваючи на волі він може переховуватись від органів досудового розслідування і суду, знищити, сховати чи спотворити докази у справі, незаконно впливати на потерпілих і свідків, вчинити інші правопорушення, перешкоджати досудовому розслідуванню.
Клопотання мотивоване тяжкістю кримінального правопорушення; обґрунтованістю підозри, яка підтверджується сукупністю доказів; наявністю передбачених ст. 177 КПК України ризиків, яким неможливо запобігти інакше, ніж тримаючи ОСОБА_5 під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків. Зазначив, що діяв в умовах самозахисту, тож не згоден з кваліфікацією його дій; сприяє досудовому розслідуванню, вказав місце, де викинув знаряддя злочину, здав зразки крові, дає пояснення про обставини справи. Просив обрати йому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем свого постійного проживання.
Захисник підтримав думку підозрюваного, просив до з'ясування всіх обставин обрати йому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Зазначив, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, раніше не судимий, проживає з матір'ю, сприяє досудовому розслідуванню, не має наміру переховуватись, тому що хоче довести свої позицію. Вважає, що заявлені прокурором ризики не доведені, а підозра необґрунтована, тому що ОСОБА_5 не мав умислу на позбавлення життя потерпілого, він захищався від нього.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши додані до клопотання документи та ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, приходжу до висновку, що клопотання обґрунтоване і підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно до ч.2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КК України, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
У відповідності до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21.04.2011 термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30.08.1990 у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).
Відповідно до вимог ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм обранням більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу в обов'язковому порядку судом повинні враховуватися вимоги ст.ст. 177-178 КПК України.
19.07.2024 року ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України.
При цьому досудовим розслідуванням було встановлено, що 19.07.2024 року приблизно о 00.40 годині ОСОБА_5 , будучи у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи у дворі багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , під час конфлікту з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , який виник на ґрунті особистих неприязних відносин внаслідок словесної перепалки, яка переросла у бійку між ними, діючи з мотивів особистої неприязні до потерпілого, з метою позбавлення життя потерпілого ОСОБА_10 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, їх карність, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, витягнув із своєї кишені ніж та тримаючи його в правій руці, умисно наніс один удар в грудну клітину, в область життєво важливих органів ОСОБА_10 , чим спричинив йому тілесне ушкодження у виді проникаючого поранення грудної клітини зліва, з пораненням лівої легені та один удар непроникаючого поранення у виді колото-різаної рани поперекової області зліва. Однак свій злочинний намір, спрямований на позбавлення життя ОСОБА_10 , ОСОБА_5 не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілий ОСОБА_10 , залишаючись у свідомості та маючи можливість вчиняти активні дії, відійшов від ОСОБА_5 та почав кликати про допомогу, повідомивши ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про отримання ножових поранень. В свою чергу ОСОБА_5 , злякавшись, що він може бути затриманий за скоєний ним особливо тяжкий злочин, залишив місце події, не виконавши всіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, а потерпілий ОСОБА_10 був доставлений до КНП «Первомайська ЦРЛ», де йому було надано первинну медичну допомогу.
Зазначені вище обставини підозри підтверджуються наданими стороною обвинувачення доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 19.07.2024 року, проведеного у дворі будинку по АДРЕСА_2 ; протоколами допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_12 ; протоколом огляду місця події від 19.07.2024 року - поля за будинком АДРЕСА_3 ; протоколом затримання ОСОБА_5 .
Крім того, з пояснень підозрюваного в суді встановлено, що на початку конфлікту він не мав при собі ножа та нунчаків. Після того, як розпочався конфлікт, що переріс у бійку, ОСОБА_5 вільно повернувся до себе додому і маючи намір налякати потерпілого та його друзів, взяв вдома нунчаки, ніж і вийшов з ними у двір будинку знову. В цей момент нічого не загрожувало його життю і здоров'ю, він мав вибір: залишитися в безпеці вдома, викликати поліцію, швидку тощо, або ж озброїтись і вийти у двір, де перебували особи, з якими у нього виник конфлікт.
Наведені обставини свідчать про наявність умислу підозрюваного на завдання тілесних ушкоджень іншим особам, а також про відсутність небезпеки, що вимагала самозахисту.
Вважаю, що зазначені вище встановлені під час досудового розслідування обставини є достатніми для підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, тобто підозра є обґрунтованою.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу, факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Крім того, із врахуванням критеріїв обґрунтованості підозри, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кавала проти Туреччини» (заява №28749/18) для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданий не потрібно, щоб поліція отримала достатньо доказів для пред'явлення обвинувачення або для арешту, або під час перебування заявника під вартою.
Метою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та затримання особи є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України.
Таким чином встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у незакінченому замаху на вчинення особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років. При цьому суд враховує, що при вчиненні замаху на вбивство відповідно до ч.3 ст. 68 КК України покарання не може перевищувати двох третин максимального строку покарання, тобто 10 років позбавлення волі. Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України можливо застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України.
19.07.2024 року о 05.16 годині відбулось фізичне затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України.
ОСОБА_5 має посередню репутацію. Дійсно, він раніше не судимий, має роботу, постійне місце проживання, посередньо характеризується за місцем проживання, але обставини вчиненого ним злочину свідчать про можливість з його боку агресивної поведінки, вчинення насильства по відношенню до інших людей. При цьому суд також враховує, що тілесні ушкодження були завдані ножом, а також іншій особі - спеціальним засобом - нунчаками, за якими підозрюваний навмисно ходив додому, що свідчить про наявність у нього умислу на завдання тілесних ушкоджень відповідного ступеню тяжкості. Також встановлено, що під час вчинення злочину ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Суд вважає, що підозрюваний дійсно може переховуватися від органів досудового розслідування і від суду з метою ухилитися від кримінальної відповідальності, оскільки в разі доведеності його вини судом можливе призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Також він може впливати на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадженні з метою зміни їхніх показів, що перешкодить повному, всебічному та неупередженому дослідженню обставин у кримінальному провадженні, оскільки такі особи ще не давали свої покази безпосередньо суду.
Суд звертає увагу на те, що подія відбулася у подвір'ї будинку, в якому тривалий час проживає підозрюваний, у нічний час, коли було тихо, тобто багато людей з вікон своїх квартир могли чути і бачити обставини тієї події. Такі люди є сусідами ОСОБА_5 , вони ще не опитані і тому є великий ризик, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, зможе впливати на пояснення таких осіб.
Зазначені вище обставини свідчать про наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Враховуючи особу підозрюваного, який за місцем проживання характеризується посередньо; підозрюється у замаху на вчинення особливо тяжкого злочину; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вважаю, що застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою (більш м'якого) не забезпечить належної поведінки підозрюваного в ході досудового розслідування та під час судового розгляду в кримінальному провадженні, виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, відсутність впливу на учасників кримінального провадження, а тому є доцільним обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тримання ОСОБА_5 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції». ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке посягає на одну з центральних цінності будь-якого правового суспільства - життя та здоров'я особи. В цьому і полягає суспільний інтерес, що виправдовує відповідний відступ.
За таких обставин, на думку суду, жоден з більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання вищенаведеним ризикам та не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Обставини, що перешкоджають триманню ОСОБА_5 під вартою, відсутні.
З наведених вище підстав клопотання ОСОБА_5 та його захисника про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту не підлягає задоволенню.
Строк тримання під вартою відповідно до ч.2 ст. 197 КПК України слід обчислювати з моменту затримання ОСОБА_5 і він не може перевищувати строку досудового розслідування.
Оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, пов'язаного із застосуванням насильства, відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України суд не визначає розміру застави, що може бути внесена протягом строку тримання під вартою, як альтернативного запобіжного заходу.
Керуючись ст. ст. 12, 111, 176-178, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайська Миколаївської області, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 16 вересня 2024 року включно.
Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання ОСОБА_5 , тобто з 19.07.2024 року.
Строк дії ухвали до 16 вересня 2024 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її винесення, а підозрюваним в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.