Справа № 462/4342/24
(заочне)
(повний текст)
10 липня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Кирилюка А. І.,
за участю секретаря судового засідання Любінець В. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Короткий виклад обставин справи.
Уповноважений представник позивача ЛКП «Залізничнетеплоенерго» - адвокат Бекерська О. І., 27.05.2024 року (вх. № 12582) звернулась у Залізничний районний суд м. Львова із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за період з 01.12.2017 року по 31.12.2023 року за послуги централізованого опалення у сумі 54 157 грн 99 коп., за послугу централізованого гарячого водопостачання в розмірі 89 221 грн 58 коп. та стягнути понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно Закону України «Про теплопостачання» ЛКП «Залізничнетеплоенерго» є теплопостачальною організацією, яка надає послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання, у томі числі і за адресою: АДРЕСА_1 . Вказано, що відповідач, згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно є власником квартири за вказаною адресою та у повному обсязі отримує послуги з теплопостачання, які надає ЛКП «Залізничнетеплоенерго» за даною адресою. Так, з 01.07.2014 року вважається укладеним Договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води між ЛКП «Залізничнетеполоенерго», що є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг постачання гарячої води у м. Львові для населення та споживачем. Також, з 01.07.2014 року відповідачу для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення ЛКП «Залізничнетеплоенерго» був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . Однак, у зв'язку із відсутністю оплат за період з 01.12.2017 року по 31.12.2023 року утворилась заборгованість з оплати послуг централізованого опалення в розмірі 54 157 грн 99 коп. та за послугу з постачання гарячої води в розмірі 89 221 грн 58 коп. Відтак сторона позивача просить суд задовольнити вимоги позовної заяви у повному обсязі.
Рух справи в суді.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Кирилюка А. І. (а.с. 21).
Судом у порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 27.05.2024 року направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі (а.с. 22).
Відповідь на вказаний запит надійшла до суду 27.06.2024 року (а.с. 28).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 28.05.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 23-24).
Позиція сторін по справі.
Уповноважений представник позивача ЛКП «Залізничнетеплоенерго» - адвокат Бекерська О. І. у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце проведення такого була повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила. Однак, 27.06.2024 року (вх. № 15374) на адресу суду скерувала письмову заяву, у якій просить суд розглядати справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Суд приймає до уваги таку заяву, оскільки, згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 , який належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, відзиву, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив.
З огляду на зазначене суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленої належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України враховуючи відсутність заперечень сторони позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено у порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Судом встановлено, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, № інформаційної довідки 374875473 від 18.04.2024 року - власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с. 7-8).
Згідно долученого Договору приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, стверджується, що такий укладений з 01.07.2014 року між ЛКП «Залізничнетеполоенерго», що є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг постачання гарячої води у м. Львові для населення та споживачем /власником/співвласником квартири, місць загального користування в житлових будинках, будинків садибного типу, які приєднані до теплових мереж ЛКП «Залізничнетеплоенерго» і в яких послуги з централізованого опалення і послуги з централізованого постачання гарячої води надаються ЛКП «Залізничнетеплоенерго», а також користувачі вищевказаних квартир, або особи, зареєстровані (прописані) у таких квартирах (а.с. 11-12).
Також матеріали справи містять копію Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 30.10.2021 року (який, у тому числі регулює питання надання споживачу послуги відповідної якості і в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, з іншої сторони - зобов'язання оплати наданої послуги в строки і на умовах, що визначені договором) (а.с. 13-15).
Окрім цього, матеріали справи містять копію Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води від 30.10.2021 року (який, у тому числі регулює питання надання споживачу послуги відповідної якості, з іншої сторони - зобов'язання оплати наданої послуги та відшкодування витрат теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені договором) (а.с. 16-18).
Так, згідно розрахунку заборгованості за послугу з централізованого опалення, плати за послугу з постачання теплової енергії та внесків на обслуговування і заміну вузла комерційного обліку теплової енергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_1 допустив заборгованість за період з 01.12.2017 року по 31.12.2023 року, яка складає 54 157 грн. 99 коп. (а.с. 9).
Згідно ж розрахунку заборгованості за послугу з централізованого гарячого водопостачання, плати за послугу з постачання гарячої води заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , стверджується, що ОСОБА_1 допустив заборгованість, розмір якої складає 89 221 грн 58 коп. (а.с. 10).
Відтак, загальна заборгованість, станом на 31.12.2023 року складає 143 379 грн 57 коп.
Застосоване судом законодавство.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 162 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Статтею 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов?язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Так, за змістом вказаного, особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, а також власники (співвласники) квартир, зобов?язані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними, які проживають та/або зареєстровані у житлі, або співвласниками.
Згідно ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Положеннями ст. 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 156, 162 ЖК України власник та члени його сім'ї зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Разом з тим, згідно п. 6 ч. ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Положеннями ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, зокрема, зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За змістом ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. 77-80 ЦПК України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України).
Положеннями ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) /ст. 89 ЦПК України/.
Мотиви прийняття рішення та висновки суду.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є споживачем комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .
З розрахунку позивача вбачається, що заборгованість відповідача за надані житлово-комунальні послуги станом на 31.12.2023 року складає 143 379 грн 57 коп. (заборгованість за період з 01.12.2017 року по 31.12.2023 року за послуги з централізованого опалення в сумі 54 157 грн 99 коп. та за послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 89 221 грн 58 коп.).
Суд зазначає, що відповідач доводів позивача про вказану заборгованість не спростував, контррозрахунок заборгованості та доказів сплати заборгованості не подав, факт ненадання позивачем відповідних послуг, або відмови від отримання таких послуг - не довів.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов'язками.
Позивачем у справі доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог у частині наявності підстав для стягнення заборгованості і його розміру. При цьому, як зазначалось, доказів, які б спростували визначений позивачем розмір заборгованості, відповідач в ході судового розгляду справи не надав, як і не надав доказів належного виконання ним зобов'язань по сплаті за житлово-комунальні послуги.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що порушені права позивача у результаті неотримання оплати за надані послуги підлягають судовому захисту, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за період з 01.12.2017 року по 31.12.2023 року за послуги з централізованого опалення в сумі 54 157 грн 99 коп. та за послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 89 221 грн 58 коп.
Судові витрати по справі.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Щодо судового збору.
За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду з позовною заявою у даній справі сплатив 3 028 грн 00 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 30 від 26.02.2024 року (а.с. 6).
З урахуванням результатів розгляду спору, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 028 грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
На підставі наведеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд - -
ухвалив:
Позовну заяву Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» у сумі 143 379 (сто сорок три тисячі триста сімдесят дев'ять) грн 57 коп., з яких: заборгованість за період з 01.12.2017 року по 31.12.2023 року за послуги з централізованого опалення в сумі 54 157 грн 99 коп. та за послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 89 221 грн 58 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):
Позивач: Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» (код ЄДРПОУ: 20784943, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1, місцезнаходження: 79054, м. Львів, вул. Петлюри, 4а);
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ).
Повний текст рішення складено 19.07.2024 року.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: