Єдиний унікальний номер 333/5389/24
Провадження №1-кс/333/2079/24
Іменем України
19 липня 2024 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023087230000004 від 05 січня 2023 року, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бабурка, Запорізької області, громадянина України, який проходить військову службу на посаді стрільця-санітара 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти ВЧ НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 408, ч. 4 ст. 410 КК України,-
19.07.2024 слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополіта та м. Запоріжжя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_3 , звернувся до суду із клопотанням, яке погоджене прокурором про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що 14.06.2021 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройові частині) № НОМЕР_2 ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та призначено на посаду водія 1 шутрмової роти ВЧ НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат». В подальшому ОСОБА_5 переведено на посаду стрільця-санітара 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти ВЧ НОМЕР_1
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби по мобілізації, солдат ОСОБА_5 , згідно з вимогами ст. ст. 9, 11, 16, 28, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів (начальників), беззастережно, неухильно точно та у встановлений строк виконувати їх накази, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватися вимог військових статутів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
В свою чергу, солдат ОСОБА_5 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Так 28 січня 2023 року солдат ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, самовільно залишив тимчасове місця служби, а саме місце розташування військової частини НОМЕР_1 , в район АДРЕСА_2 , при цьому солдат ОСОБА_5 свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв до 22 квітня 2024 року, коли був затриманий співробітниками Державного бюро розслідувань.
Таким чином, ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби вчинене в умовах воєнного стану.
22 квітня 2024 року солдата ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України
Обґрунтованість повідомленої солдату ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення; протоколами допитів свідків, протоколами оглядів та іншими матеріалами кримінального провадження.
23 квітня 2024 року слідчим суддею Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_7 відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20 червня 2024 року.
Постановою керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 від 14.06.2024 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023087230000004 від 05 січня 2023 року продовжено до трьох місяців, тобто до 22 липня 2024 року включно.
Ухвалою слідчого судді від 19.07.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023087230000004 від 05 січня 2023 року продовжено до п'яти місяців, тобто до 22 вересня 2024 року включно.
Статтею 183 ч. 1 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні, слідчий у повному обсязі підтримав клопотання та послався на обставини, які у ньому були викладені.
Прокурор в судовому засіданні стверджував, що вжиття більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.
Підозрюваний та його захисник заперечували проти продовження запобіжного заходу тримання під вартою. Просили застосувати більш м'який запобіжний захід.
Вислухавши доводи та пояснення прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом було встановлено, що 05.01.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч.4 ст. 408 КК України (кримінальне провадження №12023087230000004).
Клопотання слідчого, погодженого із прокурором оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та іншими матеріалами.
22 квітня 2024 року солдата ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України
23 квітня 2024 року слідчим суддею Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_7 відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20 червня 2024 року.
Постановою керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 від 14.06.2024 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023087230000004 від 05 січня 2023 року продовжено до трьох місяців, тобто до 22 липня 2024 року включно.
Ухвалою слідчого судді від 19.07.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023087230000004 від 05 січня 2023 року продовжено до п'яти місяців, тобто до 22 вересня 2024 року включно.
Щодо обґрунтованої підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
В цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_5 до кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 408, ч. 4 ст. 410 КК України.
Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 408, ч. 4 ст. 410 КК України.
Обґрунтованість повідомленої солдату ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 408, ч. 4 ст. 410 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення; протоколами допитів свідків, протоколами оглядів та іншими матеріалами кримінального провадження.
Разом з тим, необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію не винуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує: що ОСОБА_5 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання у вигляді від 5 до 12 років позбавлення волі, може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.
Отже існує ризик того, що ОСОБА_5 у разі не продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію не винуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Слідчий суддя вважає, що з моменту взяття підозрюваного ОСОБА_5 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку підозрюваного може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Слідчий суддя вважає, що наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.
Так, ризиками, які дають підстави суду продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід вважати: те, що підозрюваний може переховуватись від слідчого та суду, оскільки, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а відтак може уникати кримінального переслідування; впливати на свідків, місце проживання яких йому відоме, чи продовжити злочинну діяльність.
Крім цього слідчий суддя продовжує обов'язки покладені на ОСОБА_5 , відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК, у разі внесення застави підозрюваним або заставодавцем, а саме:
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи;
- прибувати до слідчого, прокурора або суд за першою вимогою.
Згідно ч.8 ст. 182 КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 3, 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 22.09.2024, включно.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» МЮУ.
ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 80 мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн.
У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_5 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи;
- прибувати до слідчого, прокурора або суд за першою вимогою.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Слідчий суддя Комунарського
районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1