Справа № 333/4249/24
Провадження № 3/333/1977/24
Іменем України
18 липня 2024 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Кулик В.Б., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , -
-за ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
25.04.2024 року о 15 год. 18 хв., водій ОСОБА_1 , у м. Запоріжжя, по вул. Святоволодимирівській, буд. 20, керував транспортним засобом JAC, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Від керування відсторонений.
Справа відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП з Управління патрульної поліції Запорізької області надійшла до Комунарського районного суду м. Запоріжжя 06.05.2024 року.
У судові засідання, призначені на 20.05.2024 року, 12.06.2024 року, 02.07.2024 року, 18.07.2024 року ОСОБА_1 не з'явився з невідомих причин, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку, шляхом направлення рекомендованою кореспонденцією на адресу, зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення, судової повістки, а також шляхом направлення повідомлення sms на мобільний номер телефону, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Також, суддя через офіційний веб-портал судової влади України шляхом розміщення оголошення викликав ОСОБА_1 до суду.
Оцінюючи вказані обставини, поведінку ОСОБА_1 , суддя дійшов до висновку, що останній зловживає своїми правами, а його неявка у судові засідання без поважних причин свідчить про затягування розгляду справи і впливає на розумні строки розгляду справи, тому було прийнято рішення про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .
Під час прийняття вказаного рішення суддя також враховував положення ч. 2 ст. 268 КУпАП, відповідно до яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов'язковою.
Розглянувши справу про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , дослідивши матеріали вказаної справи, суддя дійшов до такого.
До суду адміністративна справа відносно ОСОБА_1 надійшла за скоєння останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП. Водночас, диспозицією ч. 3 ст. 130 КУпАП, встановлена відповідальність за вчинення двічі протягом року будь-якого з порушень, передбачених частиною першою ст. 130 КУпАП.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Спираючись на ці положення, а також на практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях від 09.06.2011 року по справі «Лучанінова проти України», від 30.05.2013 року по справі «Малофєєва проти Росії», від 20.09.2016 року по справі «Карелін проти Росії», суддя приходить до переконання, що як і у кримінальному провадженні, так і у справі про адміністративне правопорушення, суддя, зберігаючи принцип неупередженості і безсторонності судового розгляду, не вправі самостійно, на шкоду особі змінювати формулювання правопорушення, викладене в протоколі про адміністративне правопорушення. Вказане формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року).
В порушення вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення (при викладенні суті адміністративного правопорушення) не зазначено, що ОСОБА_1 є особою, яка двічі протягом року вчинила будь-яке з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вважаю, що порушення, допущене працівником поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , має важливе значення в контексті реалізації права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, за вказаних обставин у судді відсутні підстави розглядати дану справу за ч. 3 ст. 130 КУпАП. Водночас, вважаю за можливе розглянути справу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як в такому випадку не буде погіршено становище особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і саме за вказаною частиною ст. 130 КУпАП сформульована суть адміністративного правопорушення у відповідному протоколі.
Процес притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, регулюється нормами: Кодексу України про адміністративні правопорушення; Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція № 1452/735); Порядком направлення водії транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок); Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (далі - Інструкція № 1395); Закону України «Про Національну поліцію».
Пунктом п. 2.5 Правил дорожнього руху України, передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння.
Згідно з п. п. 9, 12 Розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів» Інструкції № 1452/735 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п. п. 2-4 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), а також: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно з п. 13 Порядку лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Аналогічна норма міститься і у Розділі III «Проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів» Інструкції № 1452/735.
Відповідно до положень ст. 266 КУпАП перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку судді, підтверджується наступними, дослідженими у судовому засіданні доказами:
- даними, встановленими протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 887188 від 25.04.2024 року, згідно з якими встановлено час, дату та місце скоєння адміністративного правопорушення;
- даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.04.2024 року (час направлення: 15 год. 30 хв.), згідно з якими огляд не проводився у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду. Підставою для проведення огляду став факт встановлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння: виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, порушення координації рухів;
- даними відеозапису «ААД № 887188» з нагрудної камери поліцейських, переглянутого в судовому засіданні, з яких вбачається, що водію ОСОБА_1 працівником поліції було запропоновано пройти медичний огляд на стан сп'яніння у медичному закладі. На що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, після чого поліцейським було роз'яснено останньому, що за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння на нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП.
Оцінюючи вказані докази, суддя дійшов висновку, що вони не суперечать один одному, а навпаки доповнюють та підтверджують обставини порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Порушень з боку патрульних поліцейських по оформленню адміністративного матеріалу відносно останнього, суддя не вбачає.
При прийнятті рішення суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України», п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України», п. 86)
В даному випадку суддя дійшов до висновку, що досліджені у судовому засіданні докази: дані протоколу про адміністративне правопорушення та на відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції не суперечать, а навпаки доповнюють один одного і є переконливими, підтверджуючи:
- порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, а саме: водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для встановлення стану наркотичного сп'яніння;
- наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
При накладенні адміністративного стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, майновий стан, наявність фактів про притягнення його до адміністративної відповідальності у сфері безпеки руху, у т.ч. за ст. 130 КУпАП.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суддя не вбачає.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполучення Королівства», особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є такими, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Отже, керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння не може вважатись малозначним правопорушенням, оскільки зазначені дії наражають оточуючих на небезпеку.
Тому, на думку судді, до ОСОБА_1 необхідно застосувати адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП України, а саме: штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. ст. 33-35, 40-1, 130, 283, 284, 287-289 КУпАП, п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
(Реквізити для сплати: отримувач: ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA708999980313000149000008001, код класифікації доходів бюджету: 21081300)
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
(Реквізити для сплати: отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі несплати штрафу в установлений ст. 307 Кодексу України про адміністративнц правопорещення строк (не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення), постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим або його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя В.Б. Кулик