іменем УКРАЇНИ
16.07.2024
Справа № 336/9820/23
Провадження № 2/331/609/2024
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Фісун Н.В.,за участю секретаря Коростельової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Дніпровський районний у місті Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про оспорювання та визнання батьківства,-
Позивач звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив та зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.02. 2007 року, який було розірвано 24.11.2010 року на підставі рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 24.11.2010 року ( цивільна справа 2-4622 від 2010 р). Відповідно до обставин, які були встановлені судом, відповідачі припинили фактичні шлюбні стосунки більш ніж два роки до розірвання шлюбу, тобто з 2008 року.
Через п'ять місяців після розірвання шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилась дитина ОСОБА_4 , батьком якого у відповідності до ст.122 СК України зазначено ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 з 2009 року став зустрічатись з ОСОБА_3 та 22.07.2011 уклав з нею шлюб. За період шлюбу у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З початку 2021 року їх сімейні відносини припинились через сімейні сварки. 15.04.2021 року за рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя шлюб між сторонами по справі було розірвано. Однак, через деякий час ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знову стали проживати однією родиною та зареєстрували шлюб вдруге 01.09.2022 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася донька ОСОБА_6 .
Таким чином, позивач проживає у шлюбі з ОСОБА_3 та виховує спільно дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
У березні 2023 року за його ініціативою було здійснено ДНК тестування для перевірки батьківства ОСОБА_4 , за висновками якого було виявлено співпадання між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на рівні батько-син.
Згідно отриманого результату аналізу ДНК від 28.03.2023 року вірогідність того, що ОСОБА_1 є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складає 99,999996%.
Позивач фактично виховує ОСОБА_4 з дитинства, він весь цей час проживає з позивачем та відповідачем в родині та називає ОСОБА_1 татом, останній піклується про нього та матеріально утримує.
Відповідач ОСОБА_2 з ОСОБА_7 ніяких стосунків не підтримує з моменту народження дитини, участі в його житті не приймає.
Позивач просить визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, уродженця міста Запоріжжя, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , батьком дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився місті Запоріжжі (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 05.05.2011, видане Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис за № 363 від 05.05.2011).Внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за №363 від 05.05.2011, вчиненого Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, вказавши ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, уродженця міста Запоріжжя, РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виключивши відомості про батьківство ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та видати нове свідоцтво про народження.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23.11.2023 року відкрито провадження по справіза правилами загального позовного провадження, у якій роз'яснено відповідачу право подати відзив на позов.
Відзив від відповідача до суду не надходив.
19.03.2024 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя призначено у справі №336/9820/23 (2/331/609/24) про оспорювання та визнання батьківства судову молекулярно-генетичну експертизу.
13.05.2024 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя поновлено провадження у справі, у зв'язку з надходженням висновку експерта, призначено справу до розгляду.
Позивач ОСОБА_1 до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позову наполягає.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки з повідомленням, до суду повернувся конверт з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Вказані судові повістки вважають врученими в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, що кореспондується із положеннями п. 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 21.12.2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30.11.2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31.08.2022 року у справі № 760/17314/17).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідач ОСОБА_8 надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує, оскільки ОСОБА_1 є біологічним батьком ОСОБА_9 .
Представники третіх осіб, Дніпровського районного у місті Запоріжжі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району у судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази надані сторонами, суд встановив такі факти та відповідні правовідносини, прийшовши до наступних висновків.
Сімейні спори, які стосуються інтересів дітей та їх батьків, необхідно розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини, які закріплені у Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 21 грудня 1995 року), зокрема, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися, держава має позитивні зобов'язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров'ю та розвитку (забезпечує у максимально можливій мірі безпечне життя і здоровий розвиток дитини).
Частиною 1 та 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою ВерховноїРади Українивід 27лютого 1991року №789-XII визначено, що держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Такі ж висновки надані ЄСПЛ у справі «Йевремович против Сербии», де судом під час розгляду скарги про встановлення батьківства застосовано положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зазначено, що суди при вирішенні цієї категорії спорів мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява №3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).
Законодавством України також визначено про необхідність приймати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права та обов'язки її батьків, та інших осіб, так як задоволення позову про оспорювання батьківства призведе до скасування відповідних зобов'язань батьків перед дитиною.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.02.2007 року, який було розірвано 24.11.2010 року на підставі рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 24.11.2010 року ( цивільна справа 2-4622 від 2010 р). Відповідно до обставин, які були встановлені судом, відповідачі припинили фактичні шлюбні стосунки більш ніж два роки до розірвання шлюбу, тобто з 2008 року.
Через п'ять місяців після розірвання шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилась дитина ОСОБА_4 , батьком якого у відповідності до ст.122 СК України зазначено ОСОБА_2 .
Відповідно до копії свідоцтва про народження від 05.05.2011 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьки: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_10 .
Оскільки на час народження дитини позивач та відповідач розірвали шлюб, проте не сплив 10 місячний термін, то реєстрація народження дитини здійснювалась на підставі ч. 2ст. 122 СК України, згідно якої дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.
01.09.2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб вдруге, у Дніпровському відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 01.09.2022 року.
Позивач проживає у шлюбі з ОСОБА_3 та виховує спільних дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також ОСОБА_4 .
Згідно характеристики Запорізької міської ради Департаменту освіти і науки територіального відділу освіти Хортицького району Запорізької гімназії № 51 ОСОБА_4 виховується в порядній родині. Родина багатодітна. Як мати, ОСОБА_3 , так і її чоловік, ОСОБА_1 , займаються вихованням хлопця, контролюють процес навчання, підтримують постійний зв'язок з класним керівником.
Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної від повільності та наявності судимості» ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.
ОСОБА_1 звертаючись до суду з даним позовом, позовні вимоги обґрунтував тим, що насправді він є справжнім батьком дитини, оскільки дитина народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу, у свідоцтві про народження дитини батьком дитини вказаний відповідач.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 СК України дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 129 СК України, особа, яка вважає себе батьком дитини, народженою жінкою, яка на момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.
Згідно ч. 2. ч. З ст. 136 СК України у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.
За змістом п.п. 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір'ю дитини (статті 126, 127 СК України).
Для з'ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22.
Згідно висновку експерта №922-МГ КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» від29.04.2024 року встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народженого громадянкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Вірогідність того, що громадянин ОСОБА_1 дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і це не є наслідком випадкового збору генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв'язків, за результатами даного дослідження складає не менше 99, 999%.
Як висловився Європейський суд з прав людини в рішенні «М.Т. проти України» (заява №950/17) від 19.03.2019 року, біологічного батька не можна повністю виключати з життя дитини, якщо не існують відповідні підстави це зробити, які стосуються найкращих інтересів дитини.
Викладені обставини та додані до позовної заяви докази, на переконання суду, свідчать про обґрунтованість заявлених вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. № 96/5, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
Оцінюючи в сукупності надані до суду докази та беручи до уваги результати висновку експерта щодо батьківства, суд приходить до висновку про доведеність факту батьківства, а тому позовні вимоги про визнання батьківства підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 61, 81, 258, 263-268, 354 ЦПК України, ст.ст.128, 129, 134 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Дніпровський районний у місті Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про оспорювання та визнання батьківства- задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, уродженця міста Запоріжжя, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , батьком дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився місті Запоріжжі (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 05.05.2011, видане Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис за № 363 від 05.05.2011).
Внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за №363 від 05.05.2011, вчиненого Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, вказавши ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, уродженця міста Запоріжжя, РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виключивши відомості про батьківство ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та видати нове свідоцтво про народження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Повний текст рішення буде виготовлено 22 липня 2024 року.
Суддя Жовтневого районного суду
м. Запоріжжя Н.В. Фісун