Справа № 349/2019/23
Провадження № 22-ц/4808/988/24
Головуючий у 1 інстанції Могила Р. Г.
Суддя-доповідач Девляшевський
18 липня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.,
секретаря Петріва Д.Б.,
з участю: представника заявника ОСОБА_1 і представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Рогатинського районного суду, ухвалене суддею Могилою Р.Г. 22 травня 2024 року в м. Рогатині Івано-Франківської області, у справі за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа - виконавчий комітет Рогатинської міської ради Івано-Франківської області, як орган опіки та піклування, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Романків І.М., звернувся в суд із заявою про визнання недієздатною його бабусі - ОСОБА_2 , встановлення над нею опіки та призначення їй опікуна.
В обґрунтування заяви зазначив, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи, а також особою похилого віку та страждає на психічні розлади. Внаслідок вказаного захворювання потребує постійного догляду та опіки. Заявник зареєстрований за місцем проживання ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , де також проживає його батько ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю третьої групи та за станом здоров'я не може належним чином здійснювати догляд за своєю мамою. Тому просив призначити його опікуном ОСОБА_2 .
Рішенням Рогатинського районного суду від 22 травня 2024 року заяву задоволено частково. Визнано недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні вимоги про призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 відмовлено. Визначено строк дії рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатною - два роки з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Не погодившись із вказаним рішенням в частині відмови в задоволенні вимоги про призначення заявника опікуном, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт зазначає, що право особи набути статус «опікуна» не пов'язується із несенням військової служби, навіть в умовах воєнного стану. Вважає, що законодавство не передбачає обмежень для військовослужбовців, які проходять військову службу набути правового статусу «опікуна» у визначеному законом порядку. Зауважує, що ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» не покладає на військовослужбовця обов'язку доказування додаткових обставин, таких як: наявність (відсутність) інших осіб, які можуть здійснювати опіку за недієздатною особою; неможливість інших осіб за станом здоров'я здійснювати опіку над недієздатною особою. На думку апелянта, покладення на військовослужбовця додаткових обов'язків, установлення додаткових вимог, під час реалізації свого права для набуття статусу опікуна має ознаки непрямої дискримінації, що суперечить нормам національного та міжнародного законодавства.
Зважаючи на викладене, просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення в оскаржуваній частині. Ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_4 про призначення його опікуном над ОСОБА_2 задовольнити.
Правом на подання відзиву виконавчий комітет Рогатинської міської ради Івано-Франківської області, як орган опіки та піклування, не скористався. До апеляційного суду надіслав клопотання, в якому просив здійснювати розгляд справи без участі представника міської ради.
Згідно ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 15 липня 2024 року розгляд справи здійснюється в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
В судове засідання представник заінтересованої особи - виконавчого комітету Рогатинської міської ради Івано-Франківської області не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. До апеляційного суду надійшло клопотання від міського голови Рогатинської міської ради, в якому він просив здійснювати розгляд справи без участі представника міської ради. Відтак, апеляційний суд відповідно до положень статті 372 ЦПК України не вбачає перешкод розглядові справи у відсутності заінтересованої особи.
В засіданні апеляційного суду представники ОСОБА_1 і ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали з наведених у ній мотивів, просили її задовольнити. Представник ОСОБА_1 вказав, що заявник на даний час визнаний обмежено придатним та проходить військову службу в тилу. Зазначив, що батько заявника дійсно проживає з ОСОБА_2 , однак має інвалідність третьої групи, йому протипоказана важка фізична праця, а тому він не може здійснювати догляд за ОСОБА_2 . Крім того, батькові потрібна фізична допомога ОСОБА_1 у веденні присадибного господарства.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, представника ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині задоволеної вимоги про визнання особи недієздатною не оскаржується та відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині відмови в задоволенні вимоги про призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 24.10.2023 заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до суду із заявою про визнання недієздатною його баби ОСОБА_2 , встановлення опіки над нею із призначенням його опікуном.
З копій свідоцтв про народження встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є онуком ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є її сином ( а.с. 8, 14).
З акта №17-55/122 обстеження матеріально-побутових умов від 14.09.2023вбачається, що заявник ОСОБА_1 зареєстрований та проживає разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрована по вказаній адресі, однак проживає за межами громади ( а.с.24 ).
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи згідно з копією посвідчення № НОМЕР_1 від 29.03.2000 (а.с. 20-22 ).
З довідок, виданих лікарем КНМП «Рогатинська центральна районна лікарня» ОСОБА_5 від 30.10.2023 та від 01.04.2024, встановлено, що у ОСОБА_2 виявлено атеросклероз судин головного мозку з вираженими когнітивними і множинними розладами (а.с.38, 87 ).
В медичній карті амбулаторного хворого №056 ОСОБА_2 лікарем психіатром зазначено діагноз : судинна деменція, з маячною симптоматикою (а.с.47-49 ).
Згідно з висновком експерта за наслідками проведення судово-психіатричної експертизи №68/2023 від 22.02.2024 ОСОБА_2 страждає стійким, хронічним психічним розладом - судинною (мультиінфарктною деменцією ). Внаслідок зазначеного розладу вона не здатна усвідомлювати своїх дії та керувати ними (а.с.69-73).
Відповідно до висновку опікунської ради виконавчого комітету Рогатинської міської ради Івано-Франківської області від 26.04.2024 №02-28/1043 визнано за доцільне призначити ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 у зв'язку із відсутністю інших осіб, які могли б бути опікунами (а.с. 84 ).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваний по мобілізації на військову службу до лав Збройних Сил України з 23 березня 2023 року та направлений у військову частину НОМЕР_2 згідно інформації, наданої на запит суду т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 листом №4/1246 від 04.05.2024 (а.с. 98).
Встановивши, що ОСОБА_2 страждає стійким, хронічним психічним розладом, внаслідок якого не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд дійшов висновку про визнання її недієздатною.
Відмовляючи в задоволенні заяви в частині призначення опікуном недієздатної ОСОБА_1 , місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 з 23 березня 2023 року призваний за мобілізацією та проходить військову службу. Після демобілізації у передбаченому законом порядку він зможе ініціювати питання про призначення його опікуном. При цьому суд першої інстанції зазначив, що висновок органу опіки і піклування не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості, оскільки жодних мотивів доцільності призначення саме заявника опікуном не містить. Крім того, судом враховано, що у недієздатної ОСОБА_2 є син та онука, які можуть виконувати обов'язки опікуна.
Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
У частинах другій-п'ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов'язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17.
Оскільки ОСОБА_1 з 23 березня 2023 року призваний за мобілізацією та проходить військову службу (на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), вказана обставина унеможливлює фактичне виконання ним обов'язків як опікуна ОСОБА_2 .
Вказане відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №742/887/23.
У частині 1 ст.300 ЦПК України закріплено вимогу про вирішення рішенням суду питання про призначення піклувальника чи опікуна за поданням органу опіки та піклування. Отже, така регламентація відносить до сфери судової юрисдикції та повноважень суду про призначення піклувальників чи опікунів.
При цьому функції опіки та піклування залишаються за органами опіки та піклування, у тому числі щодо осіб, які обмежені у цивільній дієздатності або визнані недієздатними судом. Опіка та піклування - правовий інститут, який регулює суспільні відносини, пов'язані з установленням опіки та піклування, здійсненням функцій опіки та піклування та зупиненням опіки та піклування.
Віднесення до компетенції суду встановлення опіки та піклування та призначення опікунів або піклувальників судовим рішенням ставить питання про механізм їх практичного вирішення при розгляді справ про обмеження цивільної дієздатності та визнання фізичної особи недієздатною. Перш за все, виходячи з вимог процесуального законодавства, питання про призначення опікуна або піклувальника входить до предмета судового розгляду як похідне від головних юридичних фактів, що становлять предмет доказування по цих справах. Повноваження суду в цьому відношенні пов'язані з розглядом питання про призначення опікуна або піклувальника на підставі тих пропозицій та висновків по справі, які зроблені органом опіки та піклування як органу спеціальної компетенції, на якого за законом покладені функції опіки та піклування. Виходячи з процесуальних функцій органів опіки та піклування та їх процесуального статусу в цивільному процесі, підстав та процесуальних форм їх участі (ст. 60 ЦПК України), їх подання про призначення конкретної особи опікуном або піклувальником може міститися в окремому документі або письмовому висновку, який робить представник органу опіки та піклування в судовому засіданні.
Подання органу опіки та піклування має оцінюватися судом з точки зору його обґрунтованості і не є обов'язковим для суду.
Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні стосунки між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Таким чином, виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі №751/9572/19 (провадження № 61-3053св21).
Всупереч вищенаведеному, опікунською радою ВК Рогатинської міської ради надано інформацію про доцільність призначення опікуна, а не відповідне подання.
Перевіривши інформацію, надану опікунською радою ВК Рогатинської міської ради від 26.04.2024 №02-28/1043 про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , колегія суддів вважає, що Орган опіки та піклування не з'ясував можливість заявника здійснювати повноваження опікуна з огляду на те, що він перебуває у лавах ЗСУ і фізично не має можливості виконувати такі функції.
Крім того, органом опіки при погодженні кандидатури заявника не було враховано, що разом із ОСОБА_2 проживає її син ОСОБА_1 , а також онука ОСОБА_2 . Вказані обставини не відображені у відповідному поданні.
Апеляційний суд зауважує, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, проте без доведення передбачених законом умов воно не може бути підставою для призначення опікуна у судовому порядку. Водночас, наданий висновок опікунської ради виконавчого комітету Рогатинської міської ради Івано-Франківської області від 26 квітня 2024 року №02-28/1043щодо доцільності призначення опікуна не відповідає вимогам ст. 300 ЦК України
Колегія суддів звертає увагу на те, що фізична особа може бути призначена опікуном лише за її згодою (ч.3 ст. 63 ЦК України), як правильно зазначив апелянт у скарзі. Проте сама по собі вказана обставина не може бути безумовною підставою для призначення опікуном особи, яка, на думку суду, не відповідає вимогам ст. 67 ЦК України.
Тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви в цій частині є правильним.
За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, та що судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального чи матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Отже, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 268, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рогатинського районного суду від 22 травня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Барков
Є.Є. Мальцева
Повний текст постанови складено 19 липня 2024 року.