Справа № 639/2942/24
Провадження № 3-в/639/15/24
22 липня 2024 року м. Харків
Суддя Жовтневого районного суду м. Харкова Васильєва Н.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про відстрочку виконання постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.06.2024 року про накладення адміністративного стягнення в частині сплати штрафу,-
Постановою судді Жовтневого районного суду м. Харкова Макарова В.О. від 10.06.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у сумі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, та із стягненням судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп.
26.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова із заявою про відстрочку виконання зазначеної постанови суду в частині сплати штрафу, у зв'язку із його скрутним матеріальним становищем.
ОСОБА_1 в судове засідання двічі не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 298 КУпАП, постанова про накладання адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Згідно з ст. 307 Кодексу, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 36 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця, а також сторін виконавчого провадження, звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
Зі змісту вказаної норми слідує, що підставою вирішення судом питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 2 ст. 301 КУпАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 304 КУпАП, питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Згідно ст. 33 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Так, заявник, мотивуючи свою заяву, посилається на своє скрутне матеріальне положення.
Проте, подана заява є необґрунтованою, оскільки заявником належно не обґрунтовані підстави відстрочки сплати штрафу, обставини, що ускладнюють виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення або роблять його неможливим. Також заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували його матеріальне становище, наявність чи відсутність джерел доходу.
Суд зазначає, що відстрочка виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення є винятком із загального правила.
Воно можливе, наприклад, у зв'язку з тяжкою хворобою особи, яку притягнуто до відповідальності, якщо цей факт підтверджено документом лікувальної установи; у зв'язку зі складними сімейними обставинами або іншими серйозними причинами, що об'єктивно перешкоджають невідкладній реалізації постанови.
Слід зазначити, що лише одне посилання, заявника на скрутне матеріальне становище за відсутності інших доказів не може бути підставою для надання відстрочки в оплаті штрафу.
Крім того, штраф як вид адміністративного стягнення полягає в грошовому стягненні й накладається судом у випадках і розмірі, установлених законом, з урахуванням законодавчо визначених його розмірів.
По суті, штраф є заходом примусу, що застосовують від імені держави за постановою суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні її права власності на певну суму грошових коштів, цей вид стягнення спричиняє істотні матеріальні наслідки, невигідні для винуватої особи. Відтак, призначене стягнення у виді штрафу спрямовано саме на створення істотних матеріальних наслідків для винуватої особи, який за змістом клопотання хоче їх уникнути шляхом сплати у вигідний для нього спосіб, що зводить нанівець саму суть такого стягнення, запропонований засудженим механізм розстрочки штрафу взагалі протирічить приписам КУпАП щодо строків його сплати.
За таких обставин, задоволення заяви ОСОБА_1 про безпідставне відстрочення сплати штрафу допускає можливість невиконання судового рішення, що протирічить приписам статті 23 КУпАП про те, що адміністративне стягнення застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, запобігання вчиненню нових правопорушень.
Фактично доводи заявника зводяться до прохання суду створити йому зручні, комфортні умови для сплати штрафу, що очевидно суперечить меті накладення адміністративного стягнення та не сприятиме як індивідуальній, так і загальній превенції.
Оскільки при розгляді заяви про відстрочку виконання адміністративного стягнення в частині сплати штрафу заявником не було надано належних та допустимих доказів наявності обставин, передбачених ч.1 ст. 33 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження», за наявності яких суддя може прийняти рішення про таку відстрочку, а також враховуючи, що нормами КУпАП не передбачено наявності інших обставин (підстав), при існуванні яких можливо відстрочити виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, тому суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви та необхідність відмови у її задоволенні.
Керуючись ст.ст. 283, 284, 301, 304 КУпАП, суддя,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.06.2024 року про накладення адміністративного стягнення в частині сплати штрафу - відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Н.М. Васильєва