19 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/26713/23 пров. № А/857/1778/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Мікули О. І.,
суддів Курильця А. Р., Пліша М. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі №380/26713/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
суддя в 1-й інстанції - Кедик М. В.,
час ухвалення рішення - 21 грудня 2023 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 21 грудня 2023 року
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування при обчисленні його пенсії за віком довідок про заробітну плату за період його роботи у російській федерації, зокрема №237, 238, 239 від 28 вересня 2021 року та довідки №271 від 10 лютого 2022 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 21 листопада 2022 року здійснити належне обчислення його пенсії та врахувати при визначенні розміру пенсії довідки про заробітну плату за період його роботи у російській федерації, зокрема №237, 238, 239 від 28 вересня 2021 року та довідки №271 від 10 лютого 2022 року із Пенсійного фонду російської федерації.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахування довідок про заробітну плату №237, 238, 239 від 28 вересня 2021 року та довідки №271 від 10 лютого 2022 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 21 листопада 2022 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням довідок про заробітну плату №237, 238, 239 від 28 вересня 2021 року та довідки №271 від 10 лютого 2022 року, із урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. Обгрунтування апеляційної скарги аналогічні відзиву на позовну заяву, зокрема, відповідач зазначає, що для розрахунку розміру пенсії позивача не враховано заробітну плату за період його роботи на території російської федерації, оскільки відомості про заробітну плату не підтверджені первинними документами та актом проведеної перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії. Крім того, звертає увагу на те, що з 01 січня 2023 року російська федерації припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СПД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, а тому відсутні підстави для врахування довідок виданих на території російської федерації при визначенні заробітної плати для обчислення пенсії. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 21 квітня 2023 року у справі №380/18260/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2023 року, адміністративний позов задовольнив; визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26 листопада 2022 року №133950008195 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 05 травня 1986 року до 25 серпня 1986 року, з 30 квітня 1987 року до 28 листопада 1987 року, з 08 грудня 1987 року до 05 грудня 1989 року - згідно із записами трудової книжки серія НОМЕР_1 та з 15 серпня 2006 року до 15 грудня 2020 року- згідно із записами трудової книжки серія НОМЕР_2 та вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV з дня подання заяви про призначення пенсії - 21 листопада 2022 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На виконання вказаного рішення суду, відповідач з 21 листопада 2022 року призначив позивачу пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 05 травня 1986 року до 25 серпня 1986 року, з 30 квітня 1987 року до 28 листопада 1987 року, з 08 грудня 1987 року до 05 грудня 1989 року - згідно із записами трудової книжки серія НОМЕР_3 та з 15 серпня 2006 року до 15 грудня 2020 року- згідно із записами трудової книжки серія НОМЕР_2 .
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просив розрахувати пенсію з урахуванням довідок про заробітну плату за період його роботи у російській федерації, зокрема №237, 238, 239 від 28 вересня 2021 року та довідки №271 від 10 лютого 2022 року.
Листом від 27 вересня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України повідомило позивача, що з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. 02 грудня 2022 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів Україну від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниці, Співдружності Незалежних - Держав у галузі пенсійного забезпечення». Враховуючи вищезазначене, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території російської федерації по 31 грудня 1991 року. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України на умовах, визначених частинок) першою-статті 40 Закону №1058.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату за період його роботи у російській федерації, зокрема №237, 238, 239 від 28 вересня 2021 року та довідки №271 від 10 лютого 2022 року протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом у суд.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійним органом безпідставно не враховано позивачу заробітну плату згідно з довідками про заробітну плату №237, 238, 239 від 28 вересня 2021 року та довідки №271 від 10 лютого 2022 року, оскільки такі довідки підписані керівником та завірені печаткою підприємства, підставою їх видачі є особові рахунки, на всі виплати нараховані та виплачені в пенсійний фонд російської федерації страхові внески, будь-яких посилань на невідповідність довідок чинному законодавству (або їх недостовірності) відповідач не навів, а тому з метою забезпечення належного та ефективного відновлення порушених прав позивача на відповідне пенсійне забезпечення необхідно зобов'язати відповідача здійснити з 21 листопада 2022 року перерахунок та виплату його пенсії із врахуванням вищевказаних довідок про заробітну плату, із урахуванням виплачених сум.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
За змістом ст.1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Питання врахування періодів роботи в районах Крайньої Півночі (колишнього СРСР, а потім російської федерації) після 1 січня 1991 року до стажу при призначенні пенсій на території України регулюється нормами міжнародних угод, підписаних Україною та російською федерацією.
За змістом ч.4 ст.1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Відповідно до ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Стаття 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абз.2, 3 ст.6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Так, як правильно зазначив суд першої інстанції, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача, що регламентовано частиною 1, 10, 12 статті 20, частиною 16 статті 106 Закону №1058-IV.
Такі вимоги визначені і в національному законодавстві російської федерації.
Обов'язок реєстрації в системі обов'язкового пенсійного страхування іноземних громадян і осіб без громадянства, та, відповідно, сплати за них страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії в бюджет Пенсійного фонду російської федерації виник з 01 січня 2012 року.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення” прийнято рішення про вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Разом з тим, ч.2 ст.13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відповідно до ч.5 ст.40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно з ч.3 ст.6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж. У випадку, якщо в державах-учасниках Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
За змістом абз.5 пп.3 п.2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.
Пункт 2.10 Порядку №22-1 передбачає, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком.
Разом з тим, зі змісту листа відповідача №25846-26673-/Г-52/8-1300/23 від 27 вересня 2023 року вбачається, що заробітна плата заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах визначених ст.40 Закону №1058. 01 січня 2023 року російська федерації припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СПД у галузі пенсійного забезпечення, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території російськовї федерації по 31 грудня 1991 року (а.с.23 зворот).
При цьому, матеріалами справи стверджується, що згідно з рішенням суду у справі №380/18260/22 періоди роботи з 05 травня 1986 року до 25 серпня 1986 року, з 30 квітня 1987 року до 28 листопада 1987 року, з 08 грудня 1987 року до 05 грудня 1989 року - згідно із записами трудової книжки серія НОМЕР_1 та з 15 серпня 2006 року до 15 грудня 2020 року- згідно із записами трудової книжки серія НОМЕР_2 у ТОВ "Воскресенський завод машинобудування" зараховані до страхового позивача.
Так, на підтвердження отримання заробітної плати за вищевказані періоди роботи позивачем надано довідки про заробітну плату №237, 238, 239 від 28 вересня 2021 року та довідки №271 від 10 лютого 2022 року.
У цих довідках зазначено отриману позивачем заробітну плату за вказані періоди. Зміст вказаних довідок свідчить про те, що такі довідки видані на основі первинних документів (особові рахунки позивача за 2006-2020 роки). Зазначені довідки містять примітку про те, що страхові внески до Пенсійного фонду рф нараховувались і виплачувались у відповідності до законодавства. Такі довідки підписані керівником підприємства та головним бухгалтером, на них проставлено печатку підприємства та містять адресу місцезнаходження підприємства (а.с. 26-28).
Колегія суддів зазначає, що будь-яких посилань на невідповідність довідок чинному законодавству (або їх недостовірності) відповідач не навів.
Разом з тим, в силу зазначених приписів Порядку №22-1 працівник пенсійного органу під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів та відповідність оформлення таких вимогам законодавства з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення та отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, а тому сумніви останнього щодо обґрунтованості видачі документів, зокрема, довідки про заробітну плату для нарахування пенсії, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у врахуванні такої при призначенні (перерахунку) пенсії.
У постанові від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що “перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії”.
Вказана позиція у подальшому підтримана Верховним Судом у постановах від 12 квітня 2021 року у справі №219/4550/17, від 03 червня 2021 року у справі №127/8001/17.
Крім того, як зазначено Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2020 року у справі №520/7125/17 посилання органу Пенсійного фонду України на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні. Як передбачено частиною 3 статті 44 Закон №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності довідок про заробітну плату за спірні періоди роботи, натомість відмовлено у зарахуванні заробітної плати визначеної у таких довідках.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем при призначенні пенсії враховано спірні періоди роботи позивача.
Таким чином, оскільки позивачем вчинено усі дії та подано усі документи, необхідні для призначення пенсії із урахуванням заробітної плати, вказаної у довідці, тому під час обчислення пенсії позивача підлягає врахуванню також заробітна плата (дохід) за вказані періоди роботи, як це передбачено частиною 3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення.
Крім того, колегія суддів не може залишити поза увагою покликання апелянта на те, що з 01 січня 2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, а для України зазначений міжнародний договір припинив свою дію 19 червня 2023 року, разом з тим, зазначає, що вказані обставини не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди.
Колегія суддів звертає увагу на те, що право позивача на призначення пенсії та прийняття до уваги довідки про заробітну плату не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди та, відповідно, відсутність чи неможливість витребування документів з російської федерації.
Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що враховуючи збройну агресію російської федерації проти України та пов'язані з цією обставиною правові та фактичні труднощі в отриманні інформації про страховий стаж за період трудової діяльності у російській федерації, буде непропорційним обмеження права особи на пенсійне забезпечення через те, що вона не довела факт сплати її колишнім роботодавцем (роботодавцями) страхових внесків до пенсійного фонду рф (тим більше за відсутності доказів того, що такі страхові внески не сплачувалися і особа знала про це і не вчиняла жодних дій на усунення такого порушення страхувальником тощо), контроль за справлянням яких покладено на державу в особу компетентних на це її державних органів. Перекладення на фізичну особу доведення таких обставин щодо сплати страхових внесків для врахування певних періодів трудової діяльності до страхового стажу як передумови для призначення їй пенсії за віком, та факту невчинення пенсійним органом дій щодо перевірки таких обставин (незалежно від наявності причин через які вони не вчинені), при наявності належних записів у трудовій книжці щодо періодів трудової діяльності особи, не може бути визнано судом правомірним втручанням в її право на пенсійне забезпечення, оскільки покладає на особу індивідуальний надмірний тягар.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що органом пенсійного забезпечення безпідставно не враховано позивачу заробітну плату згідно з довідками про заробітну плату №237, 238, 239 від 28 вересня 2021 року та довідки №271 від 10 лютого 2022 року, оскільки такі довідки підписані керівником та завірені печаткою підприємства, підставою їх видачі є особові рахунки, на всі виплати нараховані та виплачені в пенсійний фонд російської федерації страхові внески, будь-яких посилань на невідповідність довідок чинному законодавству (або їх недостовірності) відповідач не навів, а тому з метою забезпечення належного та ефективного відновлення порушених прав позивача на відповідне пенсійне забезпечення необхідно зобов'язати відповідача здійснити з 21 листопада 2022 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням вищевказаних довідок про заробітну плату, із урахуванням виплачених сум.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі №380/26713/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 19 липня 2024 року.