Справа № 420/12095/24
19 липня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Херсонська обласна військова адміністрація про визнання протиправною бездіяльності та зобов?язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та Представника Уповноваженого з інформаційних прав ОСОБА_2 у непроведенні об'єктивної та всебічної перевірки скарги ОСОБА_1 від 28.09.2023 року та 01.11.2023 року на протиправну бездіяльність заступника голови обласної державної адміністрації Ольги Малярчук, що суперечить вимогам статті 19 Закону №393/96-ВР законного зобов'язання проводити перевірку звернення об'єктивно та всебічно;
- зобов'язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та Представника Уповноваженого з інформаційних прав ОСОБА_3 поновити провадження за скаргою ОСОБА_1 від 28.09.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є власницею земельної ділянки та нерухомого майна, розташованих на території Дар?ївської громади Херсонської області, де вона разом із сім'єю проживала до 26.08.2022 року. Після 26.08.2022 року під час її відсутності, за вищевказаною земельною ділянкою та майном, яке перебувало на її території, наглядав родич позивача. Згодом, у серпні 2023 року, коли родич позивача в черговий раз приїхав перевірити земельну ділянку та нерухоме майно, то встановив, що на вищевказаній території проживають військовослужбовці Збройних Сил України. Враховуючи вищезазначені обставини, 28.08.2023 року позивач звернулась з відповідним листом до Херсонської обласної військової адміністрації щодо зайняття її приватного домоволодіння військовослужбовцями Збройних Сил України з пропозицією оформити договір оренди та акт прийому-передачі майна, яке знаходилось у вищевказаному домоволодінні задля відшкодування збитків, які виникли через незаконне проникнення до її житла.
Листом від 11.09.2023 року Херсонська обласна військова адміністрація повідомила позивача, що вищевказане питання не відноситься до компетенції військової адміністрації, а тому звернення позивача перенаправлено для розгляду по суті до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим, позивач зазначає, що у листі від 11.09.2023 року відсутній номер та дата листа, яким скеровано її звернення від 28.08.2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись із вищезазначеними обставинами, позивач 28.09.2023 року звернулась із відповідною заявою до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо порушення уповноваженим представником Херсонської обласної військової адміністрації ст.7 Закону України «Про звернення громадян».
Разом з тим, листом від 27.10.2023 року Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повідомив позивача, що оскільки в матеріалах її заяви від 28.09.2023 року відсутні копії документів, що підтверджують перенаправлення її звернення від 28.08.2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначене унеможливлює здійснення Секретаріатом аналізу на предмет ймовірного встановлення факту порушення строків пересилання заяви позивача від 28.08.2023 року до уповноваженого органу на розгляд такої заяви.
Не погодившись із вищевказаною бездіяльністю відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою суду від 23.04.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України. Також ухвалою суду було залучено до участі по справі №420/12095/24 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Херсонську обласну військову адміністрацію.
10.05.2024 року від Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що під час опрацювання заяв позивача Секретаріат діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та «Про звернення громадян».
Крім того у відзиві зазначено, що позивачем не надано доказів реального порушення своїх прав та інтересів, а лише висловлено особисту незгоду зі змістом відповіді, викладеної у листах відповідача від 26.10.2023 року.
21.05.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, заперечень на яку до суду надано не було.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки та нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, що знаходяться на території Дар?ївської громади Херсонської області, де вона разом із сім'єю проживала до 26.08.2022 року.
Після 26.08.2022 року під час відсутності позивача, за вищевказаною земельною ділянкою та майном, яке перебувало на її території, наглядав родич позивача. Згодом, у серпні 2023 року, коли родич позивача в черговий раз приїхав перевірити земельну ділянку та нерухоме майно, то встановив, що на вищевказаній території проживають військовослужбовці Збройних Сил України.
Враховуючи вищезазначене, 28.08.2023 року позивач звернулась з листом до Херсонської обласної військової адміністрації, в якому запропонувала відповідальному за розміщення особового складу Збройних Сил України на території Херсонської області відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 31.07.2017 року №380 направити їй пропозицію договору оренди та акт опису прийому майна, яке знаходиться в будинку і на подвір'ї розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Також у листі було заявлено про відшкодування завданих збитків на суму 63 100,00 грн., що спричинені пошкодженням виламаних дверей із замками, навісного замка на воротах та зниклих речей.
Листом від 11.09.2023 року Херсонська обласна військова адміністрація повідомила позивача, що з метою вирішення порушених нею питань, копія звернення направлена до ІНФОРМАЦІЯ_1 у Збройних Силах України для розгляду органом, що має відповідні повноваження.
28.09.2023 року звернулась із заявою до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якій вона виклала фактичні обставини, зазначені у зверненні від 28.08.2023 року до Херсонської обласної військової адміністрації та зауважила, що у відповідь на її звернення від 28.08.2023 року листом Херсонської обласної військової адміністрації від 11.09.2023 було зазначено, що дане питання не відноситься до компетенції Херсонської обласної військової адміністрації і копія її звернення направлена до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також позивач зауважила, що бездіяльністю уповноваженого представника Херсонської обласної військової адміністрації були порушені її права та законні інтереси, оскільки звернення від 28.08.2023 року повинно було в термін не більше п'яти днів, тобто до 01.09.2023 року, перенаправлено за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. З огляду на вищевказане, позивач просила провести перевірку на предмет вчинення адміністративних правопорушень у зв'язку з порушенням Закону України «Про звернення громадян» уповноваженою особою Херсонської обласної військової адміністрації.
До заяви від 28.09.2023 року, яка направлялась до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, позивачем було долучено копію відповіді Херсонської обласної військової адміністрації від 11.09.2023 року.
Листом від 26.10.2023 року Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазначив позивачу про відсутність підстав для застосування заходів реагування, зазначених у зверненні. Також відповідач зазначив, що у своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що 28.08.2023 року надіслала своє звернення до Херсонської ОВА та за результатами його розгляду отримала відповідь від 11.09.2023 року, зі змісту якого вбачається, що її звернення було скеровано для розгляду та надання відповіді до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що, на думку Інни Заруденець, може свідчити про порушення вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян». У зв'язку з цим представник Секретаріату у листі зазначила, що оскільки у матеріалах заяви ОСОБА_1 від 28.09.2023 року відсутні копії документів, що підтверджують направлення її звернення від 28.08.2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , то вказане унеможливлює здійснення аналізу на предмет ймовірного встановлення факту порушення строків пересилання звернення позивача за належністю та порушення вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян». У листі від 26.10.2023 року також зазначено, що у разі ненадання ІНФОРМАЦІЯ_2 відповіді на її звернення від 28.08.2023 року, то вона має право повторно звернутися до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Вважаючи протиправною бездіяльність Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо нерозгляду по суті її заяви від 28.09.2023 року, позивач звернулась із даним позовом до адміністративного суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши адміністративний позов, відзив, відповідь на відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовані Законом України «Про звернення громадян» №393/96-ВР від 10.02.1996 року (далі - Закон України №393/96-ВР).
Згідно ст.1 Закону України №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст.3 Закону України №393/96-ВР заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
За ст.4 Закону України №393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких, зокрема, створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод.
Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань (ст.5 Закону України №393/96-ВР).
Відповідно до ст.7 Закону України №393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Згідно ст. 14 Закону України №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Відповідно до ст.15 Закону України №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду (ч.16 Закону України №393/96-ВР).
Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, медіа, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг закріплені в статті 19 Закону України №393/96-ВР.
Органи державної влади в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання (ст.20 Закону України №393/96-ВР).
За ст. 21 Закону України №393/96-ВР особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.
Аналізуючи вищезазначене, кожний громадянин може звернутися до конкретного державного органу із заявою про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів. У свою чергу, державний орган, до якого надійшло таке звернення (заява), зобов'язаний об'єктивно і вчасно розглянути їх, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства та забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду його заяви. У разі, якщо таке звернення надійшло до органу, який не уповноважений на розгляд такої заяви, то остання пересилається в термін не більше п'яти днів за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянина, який подав цю заяву. Разом з тим, орган чи посадова особа, яка отримала вказану заяву по перенаправленню, повертає громадянину з відповідними роз'ясненнями відповідну заяву у разі, якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення.
Тобто, уповноважені представники державного органу, які отримали відповідне звернення громадянина згідно приписів Закону України «Про звернення громадян», або розглядають таке звернення самостійно, або самостійно передають таке звернення за належністю до органу, який уповноважений на розгляд такої заяви. Тобто, обов'язок щодо передачі такого звернення, а звідси й повідомлення громадянина про передачу його звернення до іншого органу для подальшого розгляду, також покладається на державний орган, який першочергово отримав відповідне звернення.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2023 року позивач звернулась із заявою до Херсонської обласної військової адміністрації, де запропонувала відповідальному за розміщення особового складу Збройних Сил України на території Херсонської області відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 31.07.2017 року №380 направити їй пропозицію договору оренди та акт опису прийому майна, яке знаходиться в будинку і на подвір'ї розташованих за відповідною адресою в Херсонській області, а також відшкодувати позивачу завдані збитки в розмірі 63 100,00 грн. Листом від 11.09.2023 року Херсонська обласна військова адміністрація повідомила позивача, що з метою вирішення порушених нею питань, копія її звернення від 28.08.2023 року направлена до ІНФОРМАЦІЯ_1 у Збройних Силах України для розгляду органом, що має відповідні повноваження.
З цього приводу суд наголошує на тому, що відповідальність за забезпечення передачі звернення громадянина до того державного органу, до компетенції якого відноситься розгляд цього звернення, в даному випадку поширюється на первісний орган, до якого першочергово звернувся громадянин із відповідною заявою, з моменту отримання такого звернення та відповідно до моменту передачі та отримання вищевказаного звернення іншим державним органом.
Разом з тим суд зазначає, що з листа Херсонської обласної військової адміністрації від 11.09.2023 року неможливо встановити дату та вихідні дані листа, яким було перенаправлено заяву позивача від 28.08.2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 для її подальшого розгляду.
З цього ж приводу суд погоджується із твердженням позивача, що у разі, якщо орган дійшов висновку, що він не уповноважений розглядати відповідне звернення та повинен перенаправити його до іншого державного органу для подальшого розгляду, то така переадресація має здійснюватися у встановлений законом строк. Разом з тим, з листа Херсонської обласної військової адміністрації від 11.09.2023 року також неможливо встановити, коли було перенаправлено заяву позивача від 28.08.2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд також зауважує на тому факті, що за час розгляду даної справи третьою особою не було надано жодних пояснень по суті спірних правовідносин на спростування доводів позивача, зокрема, не було надано доказів перенаправлення заяви ОСОБА_1 від 28.08.2023 року до іншого органу, який був уповноважений розглянути її звернення, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з цим, за твердженням позивача спірним питанням в межах даної справи є факт неповного з'ясування обставин Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини при розгляді заяви позивача від 28.09.2023 року, в якій ОСОБА_1 посилалась на порушення уповноваженим представником Херсонської обласної військової адміністрації законодавства при розгляді її первісної заяви від 28.08.2023 року.
Контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян відповідно до своїх повноважень здійснює, зокрема, Уповноважений з прав людини Верховної Ради України (ст. 28 Закону України №393/96-ВР).
Правовий статус та повноваження Уповноваженого Верховної Ради з прав людини закріплений в Законі України від 23.12.1997 року №776/97-ВР (далі - Закон України №776/97-ВР).
Згідно ст.1 Закону України №776/97-ВР парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.4 Закону України №776/97-ВР Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.
Для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка (ст.10 Закону України №776/97-ВР).
За ст. 13 Закону України №776/97-ВР Уповноважений має право, зокрема, але не виключно: направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів;
Згідно ст.16 Закону України №776/97-ВР Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує, зокрема, за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників.
Відповідно до ст.17 Закону України №776/97-ВР Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
При розгляді звернення Уповноважений:
1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;
2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;
3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;
4) відмовляє в розгляді звернення.
Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.
Аналізуючи вищевказане, метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є захист прав і свобод людини і громадянина, запобігання порушенням їх прав і свобод та сприяння їх поновленню. Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує за зверненнями громадян України. При розгляді вищевказаного звернення Уповноважений або відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина, або направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення, або відмовляє в розгляді звернення. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.
Отже, відповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини при розгляді відповідного звернення громадянина, в якому зазначено про порушення його прав та законних інтересів, має бути чітко вмотивована. Для цього, на думку суду, передує оцінка обставин звернення та доданих до заяви матеріалів, наданих особою до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що підтверджують факт порушення прав та інтересів позивача.
З матеріалів справи вбачається, що 28.09.2023 року позивач звернулась із заявою до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якій вона зазначила фактичні обставини звернення 28.08.2023 року Херсонської обласної військової адміністрації, та зауважила, що у відповідь на її звернення від 28.08.2023 року листом Херсонської обласної військової адміністрації від 11.09.2023 було зазначено, що дане питання не відноситься до компетенції Херсонської обласної військової адміністрації і копія її звернення направлена до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Водночас, у листі від 26.10.2023 року Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазначив, що позивач не надала Секретаріату доказів скерування її звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що, у свою чергу, унеможливлює здійснення аналізу на предмет ймовірного встановлення факту порушення строків пересилання звернення позивача за належністю та порушення вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян».
Разом з тим суд зазначає, що 26.10.2023 року при відмові Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у відкритті провадження у справі про порушення прав і свобод позивача за її зверненням від 28.08.2023 року до Херсонської обласної військової адміністрації, відповідач не дослідив в повній мірі обставини, що передували зверненню позивача 28.09.2023 року із відповідною заявою щодо проведення перевірки на предмет вчинення адміністративних правопорушень у зв'язку з порушенням Закону України «Про звернення громадян» Херсонською обласною військовою адміністрацією. Фактично Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини було відмовлено позивачу у задоволенні її заяви про проведення об'єктивної та всебічної перевірки на підставі того, що вона не надала до суду доказів перенаправлення її заяви Херсонською обласною військовою адміністрацією до ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто з підстав, що слугували причиною звернення ОСОБА_1 із заявою до відповідача (відсутність доказів, на ненадання яких ОСОБА_1 посилається як на основне порушення Херсонською обласною військовою адміністрації приписів ст. 7 Закону України «Про звернення громадян»).
Враховуючи вищезазначене суд доходить висновку, що Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини був зобов'язаний в повній мірі дослідити заяву та надані до неї матеріали ОСОБА_1 перед вирішенням питання щодо відкриття провадження у справі про порушення прав і свобод позивача чи відмови у розгляді її звернення, що відповідачем виконано не було, а тому суд доходить висновку про протиправну бездіяльність Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав у непроведені об'єктивної та всебічної перевірки заяви ОСОБА_1 від 28.09.2023 року.
В іншій частині позовних вимог, а саме про визнання протиправної бездіяльності Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з розгляду звернення позивача від 01.11.2023 року суд вважає за необхідне відмовити з тих підстав, що повторне звернення позивача від 01.11.2023 року є похідним від основного звернення (заяви) від 28.09.2023 року, та не містить додаткових обставин по суті порушених питань, які вже були викладені позивачем у попередньому зверненні, а тому задоволення вимоги в цій частині не призведе до поновлення порушених прав позивача.
Щодо зобов'язальної вимоги позивача про поновлення провадження Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради з прав людини за її скаргою від 28.09.2023 року, суд зазначає наступне.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Згідно ст.17 Закону України №776/97-ВР Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян". При розгляді звернення Уповноважений: відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення; відмовляє в розгляді звернення.
З огляду на встановлені обставини у справі №420/12095/24 та положення чинного законодавства, суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов'язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради з прав людини повторно розглянути заяву позивача від 28.09.2023 року у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовної вимоги зобов'язального характеру слід відмовити з наведених вище підстав.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат не здійснювати.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Херсонська обласна військова адміністрація (73000, м. Херсон, пл.. Свободи,1) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав у непроведені об'єктивної та всебічної перевірки доводів заяви ОСОБА_1 від 28.09.2023 року.
Зобов'язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради з прав людини повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.09.2023 року у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький