з питань закриття провадження у справі
19 липня 2024 рокусправа № 380/12997/24
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Чаплик І.Д., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 , в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.01.2019 включно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4038,95грн за період з 01.03.2018 по 04.01.2019 у загальній сумі 40 793,39 гривень, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням виплачених сум.
Суд ухвалою від 24.06.2024 відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішив розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
Від відповідача 16.07.2024 надійшло клопотання про закриття провадження, яке мотивоване тим, що 22.06.2020 Львівський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі №380/4659/20, яким зобов'язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 04.01.2019 з врахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців, з урахуванням сплаченої суми. Відтак відповідач вважає, що заявлений позов у справі, що розглядається, спрямований на перевірку належності і повноти виконання рішення суду у вищевказаній справі №380/4659/20, що є підставою для закриття провадження у справі.
При розгляді клопотання відповідача про закриття провадження у справі суд виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Тобто, постановлення ухвали про закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України можливе виключно за сукупності таких обставин:
набрали законної сили рішення або постанова суду, ухвала суду про закриття провадження у такій самій справі;
спір у справі має бути з одним і тим же предметом;
спір у справі має бути заявлений з тих самих підстав.
Відсутність хоча б однієї з вказаних ознак виключає відмову у відкритті провадження у справі.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Підстави адміністративного позову - фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, тобто факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18, від 13 липня 2020 року у справі № 620/3960/19.
Суд зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає зверненню до суду заінтересованих осіб для вирішення спору.
Як встановлено судом, у справі №380/4659/20 судом досліджувалось питання права на отримання позивачем індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 04.01.2019 з врахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців,
Суд зазначив, що визначення базового місяця залежить від зміни розміру тарифної ставки (окладу), а тому, оскільки розміри посадового окладу позивача, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, виплати за особливі умови служби залишались незмінними, суд погодився з аргументами позивача щодо січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців для нарахування індексації відповідно до Порядку № 1078.
Таким чином у справі №380/4659/20 вирішено питання про право позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 04.01.2019 відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Натомість, у справі, що розглядається, предметом позову є питання розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 04.01.2019, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з визначенням розміру щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення за вказаний період.
Вказане не було предметом правової оцінки судом у справі №380/4659/20. Зокрема, судом не здійснювалася перевірка правильності нарахованих відповідачем позивачу сум індексації грошового забезпечення із визначенням місяця, у якому відбулося підвищення розміру грошового доходу позивача, як і не вирішувалося питання розміру фіксованої індексації.
Водночас, згідно з пунктом 13 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку.
Відтак питання обчислення суми індексації грошових доходів громадян може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення можуть бути заявлені окремим позовом.
При цьому, моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати позивачем індексації грошового забезпечення, з розміром якого останній не погоджується.
Вказане узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №140/7076/22.
За таких обставин, доводи відповідача про те, що вимоги позивача щодо перерахування та виплати індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 4038,95 грн за період з 01.03.2018 по 04.01.2019, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, вже були предметом розгляду у справі № 380/4659/20 та їх вирішено по суті, є помилковими.
Як наслідок, помилковими є також доводи відповідача, що у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини, з яких виник спір у справі, що розглядається та у справі №380/4659/20, не є тотожними, відтак у суду відсутні підстави для прийняття ухвали про закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Керуючись ст. ст.238, 239, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -
у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна