19 липня 2024 рокум. Ужгород№ 260/3433/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
15 травня 2024 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) та Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (84121, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010), яким просить суд: "1. Розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін; 2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 1978 по 1990, з жовтня 1993 по 1995, з жовтня 1997 по 1999 рік у колгоспі "Прогрес" Ужгородського району, період навчання з 03.03.1987 по 29.05.1987 відповідно до свідоцтва №2004 від 29.05.1987; 3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 1978 по 1990, з жовтня 1993 по 1995, з жовтня 1997 по 1999 рік у колгоспі "Прогрес" Ужгородського району, період навчання з 03.03.1987 по 29.05.1987 відповідно до свідоцтва №2004 від 29.05.1987; 4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати у сумі 1211,20 грн.".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. Позивач звернувся із письмовою заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про призначення пенсії за віком. На вказане звернення позивача відповідач Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачeві було відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутності необхідного стажу роботи. Таку відмову позивач вважає необґрунтованою, в зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом. Позивач вказує, що вищевказані періоди трудової діяльності позивача, повністю підтверджуються записами трудової книжки. Записи в трудовій книжці та відтиски печаток є якісними.
У відзивах на позовну заяву відповідачі просять суд відмовити повністю в задоволенні позову з наступних підстав. Відповідачі вказують, що до трудового стажу позивача не було зараховано спірні періоди оскільки в архівній довідці №38/02-59 від 04 квітня 2024 року не повністю зазначено ПІБ та по батькові не відповідає паспортним даним та відповідно до свідоцтва № НОМЕР_2 від 29 травня 1987 року, по батькові позивача зазначено російською мовою " ОСОБА_2 ", при цьому паспорті дані - " ОСОБА_3 ", а тому відсутні правові підстави для зарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу позивача. А отже, за таких обставин зараховувати до стажу зазначені періоди немає підстав, у зв'язку з чим позивачу було відмолено в призначенні пенсії через відсутність стажу роботи.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписом статті 92 частини 1 пункту 6 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 04 квітня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", з 01.04.2021 органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунки) пенсій. Нова технологія передбачає опрацювання заяв про призначення (перерахунки) пенсій бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Розглянувши документи, подані для призначення пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області (територіальним органом Пенсійного фонду України, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 071750008755 від 12 квітня 2024 pоку, оскільки страховий стаж роботи позивачки становить 16 років 09 місяців 02 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком (а.с. 8).
До страхового стажу позивачеві не зараховано періоди роботи в колгоспі "Прогрес" Ужгородського району з 1978 року по 1990 року, з жовтня 1993 року по 1995 року, з жовтня 1997 року по 1999 року, оскільки в архівній довідці № 38/02-59 від 04 квітня 2024 року не повністю зазначено ПІБ та по батькові не відповідає паспортним даним. До страхового стажу також не зараховано період навчання відповідно до свідоцтва № 2004 від 29 травня 1987 року, оскільки по батькові заявника зазначено російською мовою " ОСОБА_2 ", при цьому паспорті дані - " ОСОБА_3 ".
Як передбачено статтею 46 частиною 2 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі по тексту - Закон України № 1058-ІV) цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно із статтею 9 частиною 1 Закону України № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема пенсія за віком.
Статтею 26 Закону України № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 30 років.
Положеннями статті 24 частин 1, 2 та 4 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До 01 січня 2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон України № 1788-ХІІ).
Відповідно до статті 56 Закону України № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 частиною 1 Закону України № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком № 637.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Позивачу було відмовлено у зарахуванні страхового стражу періодів роботи в колгоспі "Прогрес" Ужгородського району з 1978 року по 1990 року, з жовтня 1993 року по 1995 року, з жовтня 1997 року по 1999 року, оскільки в архівній довідці № 38/02-59 від 04 квітня 2024 року не повністю зазначено ПІБ та по батькові не відповідає паспортним даним. До страхового стажу також не зараховано період навчання відповідно до свідоцтва № 2004 від 29 травня 1987 року, оскільки по батькові заявника зазначено російською мовою " ОСОБА_2 ", при цьому паспорті дані - " ОСОБА_3 ".
Судом встановлено, що у трудовій книжці колгоспника № 961 від 05 березня 1982 року наявні записи, що у період роботи з 1982 року по 1990 року, з жовтня 1993 року по 1995 року, з жовтня 1997 року по 1999 року позивач працював у колгоспі "Прогрес" Великогеївської сільради Ужгородського району (а.с.а.с. 10-12).
Архівною довідкою, що видана Сюртівською сільською радою 04 квітня 2024 року за № 38/02-59 підтверджується страж роботи позивача у колгоспі "Прогрес" Великогеївської сільради Ужгородського району за спірні періоди (а.с. 9).
Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 (далі по тексту - Інструкція № 58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктами 2.3, 2.4 розділу 2 вказаної Інструкції № 58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 1 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому можливе її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Суд зауважує, що записи про спірні періоди роботи не містять недопустимих (таких, що внесені в супереч Інструкції) перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами. Тому відсутні підстави для їх неврахування при визначенні періоду страхового стажу позивача.
Та обставина, що на записах у трудовій книжці є недоліки не робить записи неправдивим та може слугувати беззаперечною підставою для відмови у зарахуванні вказаних період роботи. Відповідач не позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці.
Однак, до матеріалів справи відповідач не надав доказів на підтвердження того, що останнім надсилались запити до підприємств, де працював позивач у спірні періоди роботи, з метою перевірки правильності внесених записів у трудову книжку позивача.
Суд зазначає, що наявні у документах на підтвердження трудового стажу формальні неточності, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17.
При цьому, відповідач відповідно до положень пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, як орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Вказані положення свідчать, що відповідач в межах своєї компетенції має право самостійно звертатися до органів державної влади та підприємств з метою перевірки даних про стаж та умови роботи, однак в матеріалах справи відсутні такі відомості.
Так, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
При цьому суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховним Судом у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19 вказано, що певні недоліки у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідно до статті 242 частини 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
А відтак, відповідачем було протиправно не зараховано позивачу періоди роботи з 1978 року по 1990 року, з жовтня 1993 року по 1995 року, з жовтня 1997 року по 1999 року у колгоспі "Прогрес" Ужгородського району.
Окрім того, до страхового стажу позивача також не зараховано період навчання відповідно до свідоцтва № 2004 від 29 травня 1987 року, оскільки по батькові заявника зазначено російською мовою " ОСОБА_2 ", при цьому паспорті дані - " ОСОБА_3 ".
Як вбачається із свідоцтва про навчання від 29 травня 1987 року за № 2004 позивач у період з 03 березня 1987 року по 29 травня 1987 року проходив навчання в Закарпатському учбово-курсовому комбінаті (а.с. 13).
Вказане свідоцтво заповнене російською мовою.
Фактично для вирішення питання про наявність підстав для задоволення позовних вимог та зобов'язання відповідача здійснити призначення та виплату пенсії є встановлення факту, зокрема, належності позивачу свідоцтва про навчання від 29 травня 1987 року за № 2004.
При цьому, встановлення юридичних фактів не належить до юрисдикції адміністративних судів, а відноситься до юрисдикції загальних судів.
Відповідно до статті 19 частини 1 ЦПК України суди загальної юрисдикції розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно із статтею 315 частиною 1 пунктом 6 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Статтею 315 частиною 2 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Законодавством встановлено порядок подання до органів Пенсійного фонду документів про призначення та/або перерахунок пенсії та вимоги до таких документів, які не допускають зазначення у них даних, які не збігаються із даними паспорту особи, яка звернулася щодо її прізвища, ім'я та по батькові.
Підтвердження факту приналежності документів, що містять суперечності певній особі здійснюється в рамках окремого провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення в порядку цивільного судочинства.
Отже, для встановлення факту, що має юридичне значення, позивач має право звернутися безпосередньо до суду загальної юрисдикції.
У зв'язку із розбіжностями в написанні по-батькові позивача у свідоцтві про навчання позивача № 2004 від 29 травня 1987 року, з відомостями паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 06 жовтня 1999 року, на ім'я ОСОБА_1 (українською мовою) та російською мовою на ім'я " ОСОБА_4 ", суд зазначає про необхідність встановлення факту приналежності позивачу свідоцтва про навчання № 2004 від 29 травня 1987 року у судовому порядку, для чого позивачеві необхідно звернутись із урахуванням правил підсудності до місцевого суду загальної юрисдикції із заявою відповідно до Цивільного процесуального кодексу України про встановлення факту, що має юридичне значення, що, у разі задоволення такої заяви, дасть позивачу можливість у подальшому звернутися до відповідача для забезпечення можливості включення спірних періодів роботи і навчання до його загального страхового (трудового) стажу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач в спірних правовідносинах діяв з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому, підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.
А відтак, відповідачем було протиправно не зараховано позивачу періоди роботи з 1978 року по 1990 року, з жовтня 1993 року по 1995 року, з жовтня 1997 року по 1999 року у колгоспі "Прогрес" Ужгородського району.
Відповідно до статті 87 Закону України № 1788 ХІ суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає, або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до статті 46 частини 2 Закону України № 1058-ІV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
При прийнятті рішення суд також враховує, що згідно із статті 6 частини 1 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до статті 2 частини 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із статтею 9 частинам 1, 2 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі наведеної правової норми вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права Позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.
Статтею 245 частиною 2 пунктом 10 КАС України передбачено, що суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту у сфері публічно правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист його прав, свобод чи інтересів.
З огляду на вищевикладене, суд, вважає що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 071750008755 від 12 квітня 2024 pоку.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) та Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (84121, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 071750008755 від 12 квітня 2024 pоку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 1978 року по 1990 року, з жовтня 1993 року по 1995 року, з жовтня 1997 року по 1999 року у колгоспі "Прогрес" Ужгородського району.
У задоволенні позову у частині інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко