13 травня 2024 рокуСправа №160/32903/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/32903/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
15.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_4 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_4 щодо несвоєчасного розрахунку ОСОБА_1 при звільненні з військової служби;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування ОСОБА_1 при звільненні з військової служби одноразової грошової допомоги, передбаченої розділом ХХХІІ Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України”;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену розділом ХХХІІ Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України”;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_4 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену розділом ХХХІІ Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України”;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку в розмірі середнього заробітку за період з 16.09.2023 по день здійснення фактичного повного розрахунку;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_4 виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку в розмірі середнього заробітку за період з 16.09.2023 по день здійснення фактичного повного розрахунку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при звільненні його з військової служби відповідач не виплатив йому одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Зазначене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 означений адміністративний позов повернуто позивачу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
05.03.2023 матеріали адміністративної справи №160/32903/23 надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачам надано п'ятнадцятиденний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.
29.04.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника Військової частини НОМЕР_2 надійшла заява про поновлення процесуального строку (вх. №15926/24).
30.04.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №16182/24), в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що позивач, який був призваний на військову службу під час мобілізації має право лише на одноразову допомогу при звільненні, виплата якої передбачена пунктом 4 Порядку № 260, у розмірі та на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460, а саме - у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення. І таку одноразову грошову допомогу позивачу було нараховано відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 15.09.2023 №258 та було виплачено 22.09.2023, що підтверджується відомістю зарахування грошового забезпечення. Щодо затримки розрахунку при звільненні відповідач зауважив, що позивач перебував на військовій службі повних 18 календарних місяців з 27.02.2022 по 15.09.2023. За проведеним розрахунком отримано 18 місяців, які слід помножити на 4%, що дорівнює 72%. Потім, відповідно до наведеного вище порядку грошове забезпечення у розмірі 23854,43 грн * 72% = 17175,19 грн, що повністю співпадає з проведеним вчасно розрахунком та оплатою з боку відповідачів. З огляду на викладене, представник Військової частини НОМЕР_2 просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 заяву представника Військової частини НОМЕР_2 про продовження процесуального строку для подання відзиву в адміністративній справі №160/32903/23 задоволено. Продовжено строк подання відзиву на позовну заяву на 15 (п'ятнадцять) календарних днів, починаючи з дати отримання цієї ухвали.
02.05.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №16746/24), в якій останній заперечив проти тверджень відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, підтримав позовні вимоги та просив суд адміністративний позов задовольнити повністю.
Станом на момент ухвалення рішення суду у даній справі від Військової частини НОМЕР_4 відзив на позовну заяву не надходив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.02.2022 №2 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та призначено на посаду командира 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти, ВОС - 100182А.
28.04.2022 під час захисту Батьківщини, внаслідок умисних протиправних дій з боку збройних сил російської федерації, а саме: під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій області, знаходячись в с. Новосілка, внаслідок інтенсивного обстрілу з боку збройних сил російської федерації із застосуванням мінометів (калібр не встановлений) позивач отримав поранення: ЗЧМТ, струс головного мозку. Зазначене підтверджується довідкою від 04.08.2022 №14 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданою Військовою частиною НОМЕР_2 .
Відповідно до виписного епікризу №856 від 17.07.2023 із медичної карти стаціонарного хворого нейрохірургічного відділення ОСОБА_1 з 24.01.2023 по 17.07.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у Військовому медичному клінічному центрі СР (в/ч НОМЕР_6 ), на підставі ст. 75-А графи ІІ розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та виписаний в частину для реалізації рішення ВЛК.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.09.2023 №258 ОСОБА_1 звільнено у відставку з виключенням з військового обліку за пп. «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) та з 15.09.2023 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до п. 1 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.09.2023 №258:
- згідно порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом №260 від 07.06.2018 Міністерством оборони України, у зв'язку із прибуттям 15.09.2023 з довготривалого лікування понад 4 місяці ухвалено поновити і виплатити надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років в розмірі 25% щомісячну премію відповідно до особистого внеску в загальний результат служби у розмірі 489% посадового окладу з 15 по 15.09.2023;
- ухвалено виплатити згідно розділу ХХХІІ порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №460 від 17.09.2014 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги» одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 17175 грн 19 коп.
Відповідач виплатив позивачу одноразову грошову допомогу в разі звільнення з військової служби в сумі 17175,19 грн, що підтверджується грошовим атестатом від 18.09.2023 №111/705.
Позивач не погоджується із розміром одноразової грошової допомоги при звільненні та вважає, що має право на компенсацію за затримку розрахунку в розмірі середнього заробітку, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно п. ч. 6 ст. 2 Закону №2232-ХІІ одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону №2232-XII).
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 за №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє по цей час.
Абзацом 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII визначено, що мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Як вже було встановлено судом, на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про загальну мобілізацію», на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині №2 від 27.02.2022 ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та призначений на посаду командира 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти.
Отже, позивач був військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_2 , який проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, зокрема пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 цього Закону передбачає звільнення за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Отже, позивач був звільнений з військової служби у відставку за станом здоров'я та 15.09.2023 виключений зі списків особового складу військової частини.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-ХІІ), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону №2011-ХІІ встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, одноразова грошова допомога передбачена цим пунктом, не виплачується. Одноразова грошова допомога також не виплачується військовослужбовцям, звільненим з військової служби на підставах, визначених пунктами 2-4 частини другої статті 36 (крім випадків звільнення у зв'язку з виявленням однієї з підстав, зазначених у пунктах 1 і 9 частини другої статті 31) Закону України «Про розвідку».
Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 7 розділу І Порядку № 260 серед іншого визначено, що розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 8 розділу І Порядку №260 серед іншого закріплено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Згідно з пунктом 1 розділу ХХХІ Порядку №260 грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі грошового забезпечення, передбаченого для займаної посади з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків) або до дня закінчення щорічної відпустки, яка надається після здавання справ та посади.
З системного аналізу вищевикладеного слідує, що грошове забезпечення позивача, у тому числі й одноразові додаткові види грошового забезпечення (грошова компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, грошова компенсація за речове майно, матеріальна допомога, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби), мало бути виплачено позивачу у день виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Розділом ХХХІІ Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (п. 1).
Відповідно до п. 5 цього ж розділу одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою; які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад),- щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою на день звільнення з військової служби з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення; яких відсторонено від посад відповідно до Кримінального процесуального кодексу України або яких відсторонено від виконання службових повноважень у зв'язку зі складанням щодо них протоколу про адміністративне корупційне правопорушення,- щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород), на які мали право військовослужбовці за останньою займаною посадою на день відсторонення від посад (відсторонення від виконання службових повноважень) з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення.
Згідно пункту 4 розділу ХХХІІ Порядку №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, при звільненні зі служби виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460.
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктами 3-4 Порядку №460 встановлено, що розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» та допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.
Виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання (п. 5 Порядку №460).
Враховуючи вищезазначене правове регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що при звільненні з військової служби з 15.09.2023 позивач, як військовослужбовець, що проходив військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, відповідно до абз. 7 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XI та Порядку №460 мав право саме на одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення, отриманого ним за кожний повний календарний місяць служби з 27.02.2022 по 15.09.2023.
Повертаючись до фактичних обставин справи суд зазначає наступне.
Як вже було встановлено судом, позивач звільнений з військової служби на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я).
У наказі командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.09.2023 №258 зазначено: «Виплатити згідно розділу ХХХІІ порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №460 від 17.09.2014 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги» одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 17175,19 грн».
Із комплексного аналізу матеріалів справи слідує, що виплата допомоги позивачу здійснена військовою частиною НОМЕР_2 за період військової служби за призовом під час мобілізації.
Враховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно виплатив згідно розділу ХХХІІ Порядку №260 та пункту 1 Порядку №460 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 17175 грн 19 коп.
У свою чергу, на переконання суду, доводи позивача про наявність права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби відповідно до абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону №2011-XI ґрунтуються на хибному застосуванні позивачем норм законодавства, адже позивач при звільненні з військової служби в розумінні Закону №2232-XII, був військовослужбовцем, що проходив військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, а відтак, на нього поширюється дія абз. 7 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XI.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині виплати одноразової грошової допомоги.
Щодо позовних вимог в частині виплати компенсації за затримку розрахунку суд зазначає, що вказана вимога є похідною від вимоги про виплату одноразової грошової допомоги. У зв'язку з відмовою у задоволенні первинної позовної вимоги, похідна позовна вимога також не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні .
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 за №3674-VI як учасник бойових дій.
З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат зі сплати судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
Керуючись статтями 2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 13.05.2024.
Суддя О.В. Царікова