Справа № 761/8918/24
Провадження № 2/761/6105/2024
24 червня 2024 року
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді: Кондратенко О.О.
при секретарях: Габунії Н.Г., Лаврук Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
В березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 08 липня 2021 року між нею та відповідачем Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №919.
Від шлюбу мають неповнолітню доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя з відповідачем не склалося через систематичне непорозуміння; вони мають різні погляди на життя, несумісні звички та характери; з 05 лютого 2024 року вони не підтримують подружніх стосунків не ведуть спільного господарства та проживають окремо.
Позивачка та її представник в судове засідання не з?явилися; про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; подали заяву про розгляд справи за їх відсутності; на задоволенні позовних вимог наполягали у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився; про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку; відзив на позов не надіслав; причину неявки суду не сповістив, як і не направив свого представника для прийняття участі у розгляді справи.
Суд, розглянувши подані стороною позивача документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Як вбачається із матеріалів справи і це встановлено судом, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 08 липня 2021 року. Від шлюбу мають доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що між сторонами склались неприязні стосунки, які негативно впливають, як на позивачку, так і на відповідача. Сторони тривалий час не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства та проживають окремо; примирення між сторонами неможливе.
Так, згідно ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України).
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч.2 ст.112 СК України).
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам і стало неможливим, а тому їх шлюб, відповідно ч.2 ст.112 Сімейного Кодексу України, розривається. Після розірвання шлюбу, прізвища сторін незмінні.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи.
До витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов?язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов?язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов?язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду ( ч. 3 ст.133 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі ?Баришевський проти України? від 26 лютого 2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі ?Гімайдуліна і інших проти України? від 10 грудня 2009 року, пункті 80 рішення у справі ? Двойних проти України ? від 12 жовтня 2006 року, пункті 88 рішення у справі ?Меріт проти України? від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі ?Лавентс проти Латвії? від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження вимог про стягнення судових витрат понесених ОСОБА_1 у зв'язку з розглядом справи, суду було надано: копію договору №2024/11 про надання професійної правничої допомоги від 04 березня 2024 року; копію завдання №1 від 04 березня 2024 року; клопотання про розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 20 травня 2024 року; копію квитанції №2024/11 від 04 березня 2024 року про отримання гонорару, відповідно до договору №2024/11 про надання професійної правничої допомоги від 04 березня 2024 року (а.с.7-8, 9, 41, 42).
Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017 року) необхідно дотримуватись принципу ?розумного обґрунтування? розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
За умовами ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
В той же час, необхідно зазначити, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об?єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При цьому, суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/19098/21 від 01 лютого 2023 року).
Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлений позивачкою розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок ТОВ ?ФК ?Європейська агенція з повернення боргів?, є співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів. А тому, суд приходить до висновку про можливість стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, який підлягає відшкодуванню в сумі 3 000, 00 грн.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 77-83, 89, 95, 223, 259, 263-265, 268, 280ЦПК України; ст.ст.21, 24, 104, 110-112 СК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрований 08 липня 2021 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №919 - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвища сторін незмінні.
Стягути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять ) грн. 20 коп.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі )грн. 00 копійок., а всього 4 211 (чотири тисячі двісті одинадцять ) грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: