справа № 753/13859/24
провадження № 1-кс/753/2149/24
"20" липня 2024 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУНП в м.Києва ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Харкова, із середньою освітою, не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійно місця проживання в м.Києві, раніше судимого:, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 2024100020003197 від 18.07.2024 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України , -
Слідчий слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві за погодженням із прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування підозрюваним від органу досудового розслідування та/або суду, незаконний впливав на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення. Вважаючи, що підозрюваний підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість покарання у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
Також ОСОБА_4 може вчиняти нові злочини, оскільки підозрюваний не працевлаштований та не має постійного місця роботи та засобів для власного забезпечення, у зв'язку з цим продовжуватиме свій злочинний шлях для отримання власної вигоди, він раніше судимий:
01.10.2009 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст.186, ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі, ст.75, 104 КК України з іспитовим строком 2 роки;
04.10.2013 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст.186, ст. 69, 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;
04.06.2015 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст.263 КК України до 240 годин громадських робіт;
12.06.2015 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст.186, ст.69 КК України до 3 років позбавлення волі;
26.12.2016 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ст. ст. 70, 71 КК України до 7 років 9 місяців позбавлення волі;
07.12.2017 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнено 20.08.2021 за відбуттям покарання,
16 жовтня 2023 року Жовтневим районним суд м. Харкова за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, і знову продовжує вчиняти тяжкі злочини, не стаючи на шлях виправлення, висновків для себе не робить. Він не має міцних соціальних зв'язків, у м.Києві не зареєстрований.
Окрім того, перебуваючи на волі, з метою зміни чи взагалі відмови від дачі показів та уникнення від кримінальної відповідальності може впливати на свідківу даному кримінальному провадженні, шляхом погроз, підкупу або іншим чином впливати, з метою примушування їх до зміни раніше наданих показань.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілого слід враховувати визначену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Поряд з цим варто враховувати те, що підозрюваний може використовувати свій вплив, маючи зв'язки та відповідний авторитет, на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні та намагатися узгодити їх покази, з тим щоб вони відповідали його інтересам.
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що у провадженні слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває вказане кримінальне провадження № 2024100020003197 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань18.07.2024 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка) повторно в умовах воєнного стану.
З огляду на особу підозрюваного, злочин, який ним вчинений, наявність вказаних ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий за погодженням із прокурором просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до такого підозрюваного строком на 60 діб з правом внесення застави.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування найбільш суворого заходу, посилаючись на ризики, визначені п.п.1, 3, 5 ст. 177 КПК України.
Захисник судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, вказав, що ризики слідчим не обґрунтовані вцілому, просив обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме - домашній арешт.
Підозрюваний підтримав доводи та аргументи свого захисника, просив у задоволенні клопотання слідчого відмовити. Вину визнав. Зазначив, що матиме належну процесуальну поведінку під час досудового розслідування, вважаючи, що підстав для застосуваного найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою, не має.
Вивчивши клопотання слідчого та матеріали, додані до клопотання, з'ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання слідчого, зокрема, міркування прокурора та слідчого щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, думку підозрюванго, проаналізувавши надані стороною обвинувачення доказів підозри, у їх сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що у провадженні слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 2024100020003197 віді 18.07.2024 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні таким підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.КК України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинення злочину від ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 , протоколом огляду місця подіївід 18.07.2024; протоколом огляду місця поді ївід 18.07.2024 року, протоколами допиту свідка ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.07.2024 відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 р; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності на даному етапі досудового розслідування.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
При цьому правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
Тобто, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Описана у клопотанні слідчого фабула злочину у сукупності з наданими прокурором поясненнями та матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання, на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану (ч.4 ст.185 КК України).
Підозра ОСОБА_4 ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують такого підозрюваного із обумовленим кримінальним правопорушенням.
Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування до нього заходів забезпечення кримінального провадження на підставі поданих слідчим до клопотання матеріалів.
18.07.2024 року о 14 год. 40 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку п.2 ч.2 ст.208 КПК України, а 19.07.2024 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В порядку ст.177 КПК України слідчим обгрунтовані та слідчим суддею встановленні ризики, які вказують на те, що підозрюваний може ухилитись від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Так, як підозрюваний, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинений тяжкий злочин, санкція якого передбачає позбавлення волі від 5 до 8 років, намагатиметься уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого та суду; вчинення нових злочинів, впливати на потерпілого та свідків у даному провадженні.
Слід враховувати, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому лише на підставі розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів слідчий суддя визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування, та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування, або продовження застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя вважає, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, що згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Застосовуючи найсуворіший запобіжний захід при його обранні, слідчий суддя вважає доведеним слідчим існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування підозрюваним від органу досудового розслідування та/або суду, незаконний впливав на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Метою застосування до підозрбюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити вказані ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні такою підозрюваною кримінального правопорушення, а також ризиків, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, що зазначені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, й ці ризики виправдовують тримання підозрюваного під вартою, що є підставою для обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, йіснування таких ризиків породжують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, адже судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, оскільки такий підозрюваний вчинив суспільно-небезпечне діяння за кваліфікуючими ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, його сім попередніх судимостей, на які слідчий суддя звертає особливу увагу у сукупності з обґрунтованими ризиками.
Так, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991 року).
ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану(ч.4 ст.185 КК України), його попередні сім судимостей, що вим визнається, вказує на високий ступінь небезпеки загальносуспільних прав та інтересів.
Щодо питання уникнення наявним ризикам шляхом застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з тримання особи під вартою (більш м'якого), серед яких й пропонованого підозрюваною та її захисником у вигляді домашнього арешту, то у світлі факторів пов'язаних з особою підозрюваного, який раніше неодноразово засуджений (сім разів), востаннє 16.10.2023 року до 5 років 6 місцяв позбавлення волі, його моральність, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками, вважає недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів, й у тому числі пропонованого - домашнього арешту, для запобігання обгрунтованим слідчим ризикам.
Пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують.
Підстави, які б свідчили про неможливість утримання підозрюваного в установах попереднього ув'язнення за станом здоров'я, не встановлені.
З урахування сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, тяжкого злочину, який ним вчинений, в силу характеру вчиненого нею діяння та одночасної потереби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, слідчий суддя приходить до висновку про те, що слідчий довів дійсні підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу, а саме тримання під вартою, й вважає, що лише такий запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку вказаноого підозрюваного з урахуванням обставин правопорушення та його особи, адже підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, зважаючи на вчинений ним злочин, усвідомлення наслідків покарання, може вплинути на його процесуальну поведінку - переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконинй вплив на потерпілогота свідків у цьому провадженні, й з урахуванням відсутності працевлаштування й законних джерел доходів, вчинення інших кримінальних правопорушень.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Обговорюючи питання наявності ризиків щодо переховування підозрюваного від органів досудового розслідування й суду, то існування такого ризику є цілком ймовірним.
Так, підозрюваний є раніше неодноразову судимою особою, що вказує на те, що він не стає на шлях виправлення, разом із цим, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину,а саме викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану(ч. 4 ст. 185 КК України), що вказує на високий ступінь небезпеки загальносуспільних прав та інтересів, й те, що він здатен до вчинення аналогічних злочинів, його ролі у вчиненні такого злочину, й усвідомлення наслідків покарання є достатньо вагомими підставами для прийняття спроб уникнути відповідальності шляхом переховування від органу досудового розслідування.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Строк тримання під вартою ОСОБА_10 не виходить за межі, визначені КПК України, та є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході розгляду було встановлено наявність передумов, регламентованих ст. 194 даного Кодексу, тобто строк утримання під вартою відповідає критерію розумності згідно ст. 197 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч.1 ст. 197 КПК України).
Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше (ч.2 ст. 197 КПК України).
Відповідно, зважаючи на вказані норми процесуального закону, строк дії цієї ухвали відраховувати з 14 год.40 хв. 18.07.2024 року, дія якої завершиться 16.09.2024 року о 14 год.40 хв.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.2 ч.5 ст. 183 КПК України).
З огляду на наявність обгрунтованих слідчим ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, враховуючи те, що ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, що згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином, слідчий суддя враховує особу такого підозрюваного, й вважає надати право на заставу у середньо визначеному розмірі, зважаючи на те, що він раніше судимий, на шлях виправлення не став, не працевлаштований, його майновий стан, й вважає застосовувати заставу у визначеному розмірі для тяжких злочинів - тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 780 грн. 00 коп. (3 028 грн. х 30 прожиткових мінімумів = 90 780 коп.), й відповідатиме розміру завданих збитків потерпілій особі від злочинніх дій підозрюваного, адже розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч.4 ст. 182 КПК України).
Слідчий суддя вважає, що застосування тримання під вартою до такого підозрюваного, який раніше судимий, на шлях виправлення не став, з середньовизначеним розміром застави, має ознаку, як впливу на його правосвідомість, усвідомлення ним наслідків його злочинних дій, які носять повторний характер, так й гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, адже визначений розмір застави не може бути завідомо непомірним для нього.
Норма статті 194 КПК України передбачає необхідність визначення обов'язків, з передбачених цією статтею, які будуть покладені на підозрюваного.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого слідчого СВ Дарницького УП ГУНП в м.Києва ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 за матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 2024100020003197 від 17.03.2024 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з правом внесення застави у розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 780 (дев'яносто тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 (нуль) коп.
Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят днів) і обчислюється з 14 год. 40 хв. 18 липня 2024 року.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 16 вересня 2024 року о 14 год. 40 хв.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власносності.
У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного наступні обов'язки:
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну,
-прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду, а також виконувати наступні обов'язки до 16.09.2024 року:
-не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідками, потеплілим у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.