Справа №522/5787/24
Провадження №1-кс/522/2803/24
08 липня 2024 року місто Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , власника майна ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, -
Прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 14.05.2024 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування доводів клопотання прокурор посилається на наступне.
СВ УСБУ в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024163470000153 від 25.02.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.113 КК України, за наступних обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 12.03.2024 о 22:02 годині виникла хибна зайнятість на перегоні Застава- 1-Застава-2 (2 км, пікет 9) в межах функціонування регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (Малиновський район міста Одеси). У ході перевірки інформації, встановлено, що невідомими особами пошкоджено пристрій сигналізації та зв'язку, а саме релейну шафу, що відповідає за індикацію залізничного полотна (стрілочні переводи, світлофори тощо) шляхом підпалу. Пристрій знищено.
Під час розслідування даного кримінального провадження, з метою з'ясування всіх обставин вчинення зазначеного злочину, а також встановлення інших осіб, причетних до їх вчинення, до ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області направлене доручення щодо проведення заходів, спрямованих на встановлення зазначених фактичних даних.
Також, згідно відповіді на доручення з ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області вх. №65/16/2613 від 09.05.2024, встановлено, що до вказаного злочину причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В подальшому, 26.04.2024 ОСОБА_5 затримано та оголошено останньому про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263 та ч. 2 ст. 113 КК України.
Так, оперативним шляхом отримано інформацію, що ОСОБА_5 , перебуваючи під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», використовуючи мобільний телефон, повідомив своїй матері ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка рф, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) про необхідність відшукання та отримання із шести місць (т.зв. схованок) речей, що можливо мають докази протиправної діяльності на шкоду державній безпеці ОСОБА_5 , а саме мобільного телефону, ноут-буку, флеш-носіїв, чорнових записів інше, за допомогою яких останній здійснював листування зі спецслужбами рф.
Вказані речові докази можуть перебувати за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_3 .
Так, 14.05.2024, на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 13.05.2024, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «HONOR», моделі «HRY-LX1T», з IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім картою НОМЕР_3 ; флеш накопичувач чорного кольору з написом «Apacer»; флеш накопичувач чорного кольору з написом «VERICO WANDERER08»; лист бумаги з чорновими записами починається з «ОККО…», закінчується на «кроссовки»; лист бумаги з чорновими записами починається з « ОСОБА_6 », закінчується на «закончиться»; предмети зовні схожі на грошові кошти, а саме на російський рубль, в кількості 75900 рублів; предмети зовні схожі на грошові кошти, а саме на долари, в кількості 958 доларів; предмети зовні схожі на грошові кошти, а саме на євро, в кількості 3810 євро.
Тому прокурор просить накласти арешт на вказане майно.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання був повідомлений належним чином.
Власник майна в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що вилучене майно належить їй та жодного відношення до її сина ОСОБА_5 не має.
Розглянувши клопотання, заслухавши власника майна, дослідивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до висновку, що в задоволенні клопотання необхідно відмовити з наступних підстав.
Правові підстави для арешту майна в контексті положень закону, якими керувався слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна.
Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно зі ст.94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно ч.1 ст.318 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, досудове розслідування здійснюється за фактом пошкодження пристрою сигналізації та зв'язку, а саме релейної шафи, що відповідає за індикацію залізничного полотна (стрілочні переводи, світлофори тощо) шляхом підпалу.
Згідно відповіді на доручення з ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області вх. №65/16/2613 від 09.05.2024 встановлено, що до вказаного злочину причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1
14.05.2024 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено предмети та речі, перелік яких зазначеного вище.
Слідчим суддею встановлено, що вилучене майно належить ОСОБА_3 та жодного відношення до ОСОБА_5 , який є її сином та підозрюваним у кримінальному провадженні, не має через те, що останній не проживає з нею.
Отже, дослідивши матеріали клопотання встановлено, що жодних правових підстав для накладення арешту на вилучене не вбачається.
Тому у задоволенні клопотання прокурора необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131-132, 170-173, 376 КПК України, -
В задоволенні прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя:
08.07.2024