Справа № 522/11779/24
Провадження № 2-а/522/178/24
19 липня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Чорнухи Ю.В.,
за участі секретаря судового засідання Волошина А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, -
На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшов адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 , в якому позивач просив затримати громадянина Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 15.01.2025 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 статті 371 КАС України просить допустити негайне виконання рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08.09.2021 працівниками ГУ ДМС в Одеській області за адресою: вул. Преображенська 64, м. Одеса, було виявлено особу, який назвався громадянином Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 . В результаті проведеної перевірки документів та відібраних пояснень було встановлено, що зі слів відповідач прибув до України у 2016 році, кордон перетнув легально, через КПП «Одеса», неодружений, має дитину. Відповідач тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на території України перебуває незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має.
08.09.2021 ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення № 225 про примусове повернення в країну походження громадянина ОСОБА_3 та зобов'язано його покинути територію України у термін до 17.09.2021.
08.09.2021 ГУ ДМС України в Одеській області відносно відповідача було складено протокол про адміністративне затримання серії № ПР МОД 005799 за порушення ч.1 ст. 203 КУпАП та постановою про накладення адміністративного стягнення від 08.09.2021 ПН МОД № 005857 був притягнутий до адміністративної відповідальності у розмірі 1700 грн. 00 коп.
15.07.2024 працівниками УКР ГУНП в Одеській області було повторно виявлено та доставлено до ГУ ДМС в Одеській області громадянина Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 , для з'ясування обставин законності перебування на території України та затримано 15.07.2024 о 13:30 год. відповідно до протоколу про адміністративне затримання серії МОД 00275 відповідно до ч. 2 ст. 263 КУпАП з метою встановлення особи та/або з'ясування обставин правопорушення.
В результаті проведеної перевірки, щодо законності перебування на території України встановлено, що зі слів громадянин Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув на територію України у 2016 році через КПП "Аеропорт-Бориспіль" та порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме проживав на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні. Документований внутрішнім паспортним документом № НОМЕР_1 терміном дії 24.10.2022 - 04.05.2023 роки. Відповідач тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
15.07.2024 ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення № 32 про примусове видворення з України відносно громадянина Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи наведене, в сукупності з тим, коли інші заходи були розглянуті та визнані такими, що не можуть бути застосовані до даної ситуації, ГУ ДМС в Одеській області вважає, що до громадянина Таджикистану ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 слід застосувати найбільш суворий захід у вигляді затримання з поміщенням останнього до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні до 15.01.2025.
Представник відповідача надала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, оскільки відповідач приїхав в Україну з наміром воз'єднатися з родиною, а саме з цивільною дружиною - громадянкою України ОСОБА_5 та донькою - громадянкою України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, відповідач не мав змоги виконати рішення ГУ ДМС України в Одеській області № 225 про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства, оскільки 14.04.2022 вироком Суворовського районного суду міста Одеси, справа № 523/2573/22, відповідача визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України, призначено йому узгоджене між сторонами покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі та звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на два роки, на підставі статті 75 КК України.
Також представник відповідача у відзиві зазначила, що відповідач має внутрішній паспорт громадянина Республіки Таджикістан зі строком дії 24.10.2002 - 04.05.2023. Відповідачу рішення про примусове видворення ГУ ДМС України в Одеській області надано не було, також на момент затримання йому не було надано можливість отримати правову допомогу та не надано перекладача, він не розуміє української мови.
Крім того, відповідач має на території України дитину та цивільну дружину, постійне місце проживання, а його затримання поставить його родину в тяжке матеріальне становище, оскільки донька відповідача потребує матеріальної допомоги від батька. У зв'язку з чим просить у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Згідно ч. 14 ст. 289 КАС України, розгляд питань про затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України, здійснюється судом за обов'язкової участі сторін, у тому числі може проводитися у режимі відеоконференції та з трансляцією з іншого приміщення, розташованого поза межами приміщення суду, в порядку, визначеному цим Кодексом.
Ухвалою суду від 17.07.2024 провадження у справі відкрите, судове засідання призначено до розгляду на 18.07.2024 на 14 год. 30 хв. Участь відповідача у судовому засіданні забезпечена шляхом проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти задоволення позову заперечував, просив суд надати йому строк для самостійного виїзду за межі території України. Крім того, у судовому засідання відповідач зазначив, що перекладача не потребує, оскільки розуміє українську мову та може надавати пояснення російською мовою.
Представник відповідача ОСОБА_8 просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відповідач має постійне місце проживання, роботу, дитину, а також, що відповідач в'їхав на територію України з метою воз'єднання з сім'єю.
У судовому засіданні задоволено клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи квитанції про сплату адміністративного штрафу відповідачем у розмірі 5100 гривень.
У зв'язку з вимкненням електроенергії у приміщенні суду о 16 годині 00 хвилин у судовому засіданні оголошена перерва до 19.07.2024 10 години 00 хвилин.
Учасники справи у судове засідання 19.07.2024 не прибули, про причини неявки до суду не повідомили, подали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.
Повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та надавши оцінки всім аргументам учасників справи, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами частини 7 статті 5 КАС України, іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України (далі - Закон № 3773-VI).
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону 3773-VI іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Ч. 1 ст. 26 Закону № 3773-VI встановлює, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч. 5 ст. 26 Закону № 3773-VІ).
Відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону № 3773-VI примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 3773-VІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 30 Закону № 3773- VІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
На підставі частини 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Судоми встановлено, що 08.09.2021 року о 13:00 за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська 64 було виявлено громадянина Таджикистану, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме: проживання без документів на право проживання в Україні.
З довідки про особу вбачається, що громадянин Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 не має документу, що посвідчує особу, інформація про особу за обліками ДМС відсутня (а.с. 17).
Згідно пояснень, наданих відповідачем 08.09.2021 головному спеціалісту відділу міграційного контролю управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Одеській області Оганезову С.С., відповідач прибув до України 2016 року, кордон України перетинав легально через КПП "Одеса". Повідомив, що не вважає себе жертвою торгівлі людьми, не існує загрози його життю, здоров'ю, безпеці, свободі у разі повернення до країни громадянської належності; перетнув державний кордон України на підставі паспорта громадянина Таджикистану, його приїзд не пов'язаний із наміром оформлення шлюбних відносин, на території України не працює (а.с. 23 - 24).
08.09.2021 року стосовно відповідача складений протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД 005799, за ч. 1 ст. 203 КУпАП України, у зв'язку із порушенням правил перебування іноземців в Україні, а саме, проживання без документів на право проживання в Україні. Постановою про накладення адміністративного стягнення від 08.09.2021 серії ПР МОД 005799 відповідно до частини 2 ст. 203 КУпАП на відповідача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень (а.с. 25-26).
Рішенням № 81 про заборону в'їзду в Україну громадянину Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 заборонено в'їзд в Україну терміном на 3 (три) роки (а.с. 33).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2022 року у справі № 420/22542/21 адміністративний позов громадянина Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в
Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 81 про заборону в'їзду в Україну щодо громадянина ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 3 (три) роки (а.с. 76-84).
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2022 року у справі № 420/22542/21 залишено без змін (85-89).
У зв'язку із набранням 28.07.2022 законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 по справі 420/22542/21, позивачем відкликано доручення про заборону в'їзду в Україну строком на 3 (три) роки стосовно громадянина Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , (а.с.43).
Також 08.09.2021 ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення № 225 про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства відносно громадянина ОСОБА_9 , ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким вирішено примусово повернути в країну походження громадянина ОСОБА_9 , ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язано його покинути територію України у термін до 17 вересня 2021 року (включно) (а.с. 27-30).
Факт вручення відповідачу рішення № 225 від 08.09.2021 про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства відносно громадянина ОСОБА_9 , ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується розпискою (а.с. 31), у якій відповідач зазначив, що йому повідомлено про прийняте рішення щодо примусового повернення в країну походження та зобов'язався не пізніше 17 вересня 2021 року залишити територію України. Розписка підписана відповідачем (а.с. 31).
У судовому засіданні відповідач та його представник не заперечували факт обізнаності відповідача із змістом вказаного рішення № 225 від 08.09.2021 про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства та його обізнаність із виникнення обов'язку не пізніше 17 вересня 2021 року залишити територію України.
У вересні 2021 року відповідач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення № 225 про примусове повернення до країни походження іноземця або особи без громадянства, за результатами розгляду якого рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.12.2021 у справі № 522/17705/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 90-95). Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду 16.02.2022 рішення суду Приморського районного суду м. Одеси від 01.12.2021 у справі № 522/17705/21 залишено без змін (а.с.96-100). У касаційному порядку вказані судові рішення не оскаржувались.
Відповідач не виконав рішення № 225 від 08.09.2021 про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства відносно громадянина ОСОБА_9 , ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , територію України у термін до 17 вересня 2021 року (включно) не покинув.
Як вбачається з листів ГУ ДМС України в Одеській області вих. № 5100.5.7-14757/51.3-21 від 18.11.2021, № 5100.5.7-14759/51.3-21 від 18.11.2021, 5100.5.7/36725-21 від 18.11.2021 згідно даних ЦП «Аркан» ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Таджикистану, територію України не покинув, його місце перебування не відоме.
ОСОБА_1 під час судового засідання повідомив, що не вживав заходів, спрямованих на виконання рішення № 225 від 08.09.2021 про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства, за весь час перебування в Україні не вчиняв дій для легалізації свого перебування на території України. Суду також не надані докази наявності поважних причин, які перешкоджали відповідачу своєчасно виконати рішення про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства.
Суд враховує, що 14.11.2021 було розпочате кримінальне провадження № 120211624490001512. Вироком Суворовського районного суду міста Одеси від 14.04.2022 щодо неможливості виконання ним рішення № 225 від 08.09.2021 про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства у зв'язку із необхідністю виконувати вирок Суворовського районного суду міста Одеси від 14.04.2022 у справі № 523/2573/22 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у скоєнні злочину,
передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України, призначено йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі. Згідно ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк два роки. Згідно ст. 76 ч. 3 п. 2 України покладено додатково на відповідача обов'язки не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22.04.2024 у справі № 523/2573/22 задоволено клопотання Пересипського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області, звільнено ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 14.04.2022 року, на підставі ст. 78 ч. 1 КК України.
Однак, ці обставини не перешкоджали відповідачу виконати рішення № 225 від 08.09.2021 про примусове повернення до країни походження іноземця або особи без громадянства у встановлений строк - до 17.09.2021, а також після звільнення від покарання.
15.07.2024 о 13 годині 30 хвилин громадянина Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано за ч. 2 ст. 263 КУпАП з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення, про що складено протокол затримання серія ПР МОД № 000275 про адміністративне затримання від 15.07.2024 (а.с.62).
Під час здійснення перевірки щодо законності перебування в Україні громадянина ОСОБА_3 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що відповідач документований внутрішнім паспортним документом громадянина Таджикистану серії № НОМЕР_1 . Дозволений строк перебування на території України у громадянина ОСОБА_3 (лат. ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 закінчився. Відповідач перебуває на території України незаконно.
З копій паспорта серії № НОМЕР_1 громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , долучених до матеріалів справи представником позивача та представником відповідача, вбачається, що дата закінчення строку дії паспорта відповідача - 04.05.2023. Отже, відповідач не має дійсного паспортного документа.
15.07.2024 відносно громадянина Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 складено адміністративний протокол ПР МОД 011249 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП. Постановою серія ПН МОД № 011348 відповідно до ч. 2 статті 203 КУпАП на відповідача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100,00 гривень (а.с. 60-61). Штраф сплачений відповідачем, що підтверджується квитанцією, наявною в матеріалах справи.
Також, 15.07.2024 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області прийнято рішення № 32 про примусове видворення з України громадянина Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 65-68). Вказане рішення в той же день вручено відповідачу, що підтверджується розпискою, підписаною відповідачем, у якій зазначається про повідомлення щодо прийняття рішення про видворення та роз'яснення порядку оскарження цього рішення (а.с. 69). Вказаний доказ спростовує твердження представника відповідача щодо неотримання рішення про примусове видворення відповідача.
15.07.2024 Громадянина Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , поміщено в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, а саме: до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
На момент розгляду справи рішення № 32 про примусове видворення з України громадянина Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , не скасоване. Представником відповідача долучено до матеріалів справи копію адміністративного позову про скасування вказаного рішення про видворення, однак відомості про відкриття провадження у справі відсутні.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;
2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;
4) зобов'язання внести заставу.
Строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців (ч. 11 ст. 289 КАС України).
Аналіз зазначених правових норм дозволяє дійти висновку, що за наявності певних обставин, як це передбачає ч. 1. ст. 289 КАС України, до іноземця може бути застосовано такі заходи, як зокрема затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України (пункт 1 частини 1 вказаної статті).
У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 585/2811/19 зазначено, що за наявності певних перелічених у цих нормах умов, існує правова можливість здійсни ти затримання як з метою ідентифікації та забезпечення видвороення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації.
Враховуючи, що з моменту перетину державного кордону України і до моменту розгляду справи, впродовж тривалого строку, ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не вживав заходів для легалізації свого перебування на території України, в порушення вимог чинного законодавства не виконав рішення № 225 від 08.09.2021 про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства, неодноразово притягався до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 203 КУпАП України, наявні обґрунтовані підстави вважати, що існує ризик ухиляння відповідача від виконання рішення про його примусове видворення.
П. "f" ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гаранатує право кожному на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім як відповідно до процедури, встановленої законом, у випадку законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
«Затримання особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції» у відповідності до другої частини статті 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, як наголошено в § 164 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 р. у справі "А. та інші проти Сполученого Королівства" буде виправдано до тих пір, поки йде процес депортації або екстрадиції. Якщо така процедура не виконується з належною ретельністю, затримання особи перестає бути допустимим відповідно до статті 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Стаття 31 Закону визначає перелік підстав, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн, зокрема: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Під час розгляду справи судом не встановлено обставин, передбачених ст. 31 Закону № 3773-VІ, які б забороняли примусове видворення відповідача. У судовому засіданні відповідач підтвердив, що загрози його життю, здоров'ю, безпеці, свободі у разі повернення до країни громадянської належності не існує.
Як роз'яснено в п. 26 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Відповідач з відповідною заявою, а також з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні до територіальних органів ДМС не звертався. Докази про те, що в країні походження відповідач піддавався переслідуванням за політичні чи релігійні переконання, расові або етнічні ознаки матеріали справи не містять.
Суд вважає, що доводи представника відповідача щодо перебування відповідача у цивільному шлюбі та наявність доньки, не можуть впливати на обов'язок відповідача дотримуватись вимог чинного міграційного законодавства . У постанові від 18 березня 2021 року у справі № 522/14416/18 Верховний Суд вказав, що чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і наявність сім'ї не звільняє особу від необхідності дотримання міграційного законодавства України. При цьому факт батьківства відповідача не спростовує встановлені відповідачем порушення в його діях.
Крім того, зважаючи на наявність зареєстрованого шлюбу відповідача з громадянкою України, як законної підстави залишення та подальшого перебування на території України після звернення позивача до органів міграційної служби із наданням посвідки на проживання з вказаних підстав, він матиме змогу легально перебувати на території України, не порушуючи, при цьому норм міграційного законодавства. Аналогічна правова позиція знаходить своє відображення в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі 343/2242/16, від 10.10.2019 у справі № 2340/2910/18, від 12.08.2020 у справі №755/14023/17.
Суд також керується позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові від 25 листопада 2020 року по справі № 522/15129/19, адміністративне провадження № К/9901/28409/19, відповідно до якої: «відповідач, перебуваючи на території України протягом значного періоду часу, не скористався можливістю легалізувати своє перебування. Так, судами попередніх інстанцій не встановлено і матеріалами справи не підтверджується, що відповідачем подавалися відповідні заяви до органів Державної міграційної служби для отримання посвідки на тимчасове проживання або дозволу на імміграцію в Україну, або вчинялися інші дії з метою легалізації свого перебування.
Отже, колегія суддів Верховного Суду зауважує, що видворення відповідача за межі України унеможливлює отримання відповідачем відповідних документів, оскільки відповідач протягом значного часу не скористався своїм правом отримати відповідні документи, що дозволили б йому законно перебувати на території України.
Верховний Суд зазначає, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обставини: перша - прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення та друга - ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Оскільки відповідач не виконав в установлений строк без поважних причин рішення позивача про примусове повернення; у відповідача відсутні документи на право перебування на території України; відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, а підстави вважати, що відповідач підпадає під захист статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відсутні, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.
Аналогічна правова позиція вже була викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 7 листопада 2019 року у справі №367/2334/19, від 8 серпня 2019 року у справі №362/1634/19, від 27 лютого 2020 року у справі №585/2811/19, від 20 жовтня 2020 року у справі №743/1027/18».
Сторони із клопотанням про застосування до відповідача інших, більш м'якіших заходів, передбачених ч.1 ст. 289 КАС України не звертались.
Враховуючи, що під час розгляду справи встановлено, що відповідач не виконав в установлений строк без поважних причин рішення позивача про примусове повернення, у відповідача відсутні документи на право перебування на території України, відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, відсутні докази того, що відповідач підпадає під захист статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд вважає, що позовні вимоги Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області підлягають задоволенню.
Керуючись Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 2, 4,5, 7-9, 20, 72-79,90, 241-246, 250, 255, 289 КАС України, суд,
Позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України - задовольнити.
Затримати громадянина Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 15.01.2025 з поміщенням до пункту тимчасового перебування на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя Юлія ЧОРНУХА