Справа № 333/6376/24
Провадження № 1-кс/333/2084/24
20 липня 2024 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі аудіо та відео фіксації, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_4 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62024080100005421 і додані до нього матеріали відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нововолодимирівка, Березнуватського району, Миколаївської області, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходить військову службу за мобілізацією на посаді старшого навідника 1 гранатометного відділення гранатометного взводу (станкових протитанкових гранатометів СПГ-9) роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «старший солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -
20.07.2024 року старший слідчий першого СВ (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62024080100005421відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що слідчими ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024080100005421 від 19.07.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України за підозрою ОСОБА_5 .
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 152 від 23.02.2023 року старшого солдата ОСОБА_5 було призначено на посаду старшого навідника 1 гранатометного відділення гранатометного взводу (станкових протитанкових гранатометів СПГ-9) роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 193 від 29.06.2024 року старшого навідника 1 гранатометного відділення гранатометного взводу (станкових протитанкових гранатометів СПГ-9) роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України старшого солдата ОСОБА_5 було направлено у службове відрядження та передано в оперативне підпорядкування командира НОМЕР_2 бригади оперативного призначення НГУ.
Відповідно до бойового розпорядження командира 15 бригади оперативного призначення НГУ № 2468дск від 30.06.2024 року старшого солдата ОСОБА_5 було прийнято в оперативне підпорядкування та залучено до виконання бойових (спеціальних) завдань 6 батальйону оперативного призначення 15 бригади оперативного призначення НГУ.
Відповідно до бойового розпорядження командира 6 батальйону оперативного призначення 15 бригади оперативного призначення НГУ № 225дск від 30.06.2024 року старшого солдата ОСОБА_5 було прийнято в оперативне підпорядкування та включено до складу сил та засобів зведеного підрозділу (роти) 6 батальйону оперативного призначення 15 бригади оперативного призначення НГУ.
Відповідно до бойового розпорядження командира 15 бригади оперативного призначення НГУ № 2468дск від 30.06.2024 року з метою належного виконання поставлених завдань підрозділами 15 бригади оперативного призначення НГУ старшого солдата ОСОБА_5 було залучено до виконання бойових завдань в районі населених пунктів Оріхів, Мала Токмачка, Запорізької області.
Згідно з бойовим розпорядженням командира 6 батальйону оперативного призначення 15 бригади оперативного призначення НГУ № 54 від 17.04.2024 року капітана ОСОБА_8 було призначено на посаду командира зведеного підрозділу (роти) 6 батальйону оперативного призначення 15 бригади оперативного призначення НГУ.
Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_9 від 24.02.2022 року № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України.
В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_9 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, старший солдат ОСОБА_5 згідно з вимогами ст. ст. 9, 11, 16, 28, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів (начальників), беззастережно, неухильно точно та у встановлений строк виконувати їх накази, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватися вимог військових статутів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до вимог ст. ст. 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази, забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. Командир (начальник) має право віддавати підлеглому накази, а підлеглий зобов'язаний їх виконати сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Статтями 29, 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Статтею 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил також передбачено, що за своїми військовими званнями начальниками є військовослужбовці молодшого офіцерського складу - для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу
В свою чергу, старший солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
19.07.2024 року, приблизно о 08 год. 00 хв., командир зведеного підрозділу (роти) 6 батальйону оперативного призначення 15 бригада оперативного призначення НГУ капітан ОСОБА_8 , знаходячись в місці несення служби, розташованому на території м. Оріхова, Запорізької області, під час шикування надав старшому солдату ОСОБА_5 бойовий наказ до 11 год. 19.07.2024 року заступити для несення служби на вогневу позицію « ОСОБА_10 » поблизу населеного пункту Вербове, Запорізької області для виконання бойових завдань щодо відсічі збройної агресії російської федерації, ведення спостереження за противником та здійснення оборони.
Після цього старший солдат ОСОБА_5 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом та з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби, з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених вище статутних вимог, відкрито відмовитися виконувати наказ начальника.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел старший солдат ОСОБА_5 , в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України ст. ст. 9, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкрито, у присутності командира зведеного підрозділу (роти) 6 батальйону оперативного призначення 15 бригада оперативного призначення НГУ капітана ОСОБА_8 , який відповідно до вимог ст. ст. 29, 31, 32 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України є для нього начальником за службовим становищем та військовим званням та інших військовослужбовців, відмовився виконувати бойовий наказ командира зведеного підрозділу (роти) 6 батальйону оперативного призначення 15 бригада оперативного призначення НГУ капітана ОСОБА_8 до 11 год. 19.07.2024 року заступити для несення служби на вогневу позицію «Торговий» поблизу населеного пункту Вербове, Запорізької області для виконання бойових завдань щодо відсічі збройної агресії російської федерації, ведення спостереження за противником та здійснення оборони, хоча об'єктивно міг та зобов'язаний був виконати цей наказ.
Таким чином, умисні дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
19.07.2024 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України. Час фактичного затримання 16 год. 00 хв.
19.07.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Вважаючи обґрунтованою оголошену підозру та посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується зібраними під час розслідування матеріалами кримінального провадження, слідчий вважає, що більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти цим ризикам, а тому просить обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
У судовому засіданні слідчий підтримав своє клопотання у повному обсязі та послався на обставини, які у ньому були викладені.
Прокурор, в судовому засіданні стверджував, що вжиття більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого, пояснив, що не відмовляється і надалі проходити військову службу, але не може так швидко повернутися у стрій, без кваліфікованої допомоги медиків, в тому числі психологічної.
Вислухавши доводи та пояснення слідчого, прокурора, підозрюваного, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що 19.07.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України (кримінальне провадження № 62024080100005421).
Клопотання слідчого, погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 , оформлене відповідно до вимог ст. 184 КПК України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, і долучено підтвердження про вручення ОСОБА_5 о 21 год. 00 хв. 19.07.2024 року копії клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою, а також копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, враховуючи, що розгляд клопотання розпочався о 12 год. 00 хв. 20.07.2024 року, слідчим виконані вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України у повному обсязі.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 19.07.2024 року, ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України 19.07.2024 року о 16 год. 00 хв. Під час судового засідання підтверджено, що вказаний у протоколі про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, час є моментом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 209 КПК України. Час дії ухвали про обрання запобіжного заходу рахувати з моменту фактичного затримання - з 16 год. 00 хв. 19.07.2024 року.
19.07.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагають від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У рішенні по справі «Феррарі-Браво проти Італії» Європейський суд з прав людини вказує, що затримання і тримання особи під вартою допустимі не лише у випадку доведеності факту скоєння злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою попереднього розслідування, досягненню мети якого і є тримання під вартою. Факти, що викликають підозру, не обов'язково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Відповідно до пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, п. 32, Series A, № 182).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, що підтверджується насамперед, матеріалами службового розслідування, проведеного у військовій частині НОМЕР_3 НГУ за фактом відмови виконати наказ начальника, вчинений в умовах воєнного стану, військовослужбовцем ОСОБА_5 ; протоколами допитів свідків - військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 НГУ ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які пояснили за яких обставин ОСОБА_5 вчинено кримінальне правопорушення, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
При цьому слідчий суддя звертає увагу, що обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
При цьому стандарт доказування «обґрунтованої підозри» є нижчим, ніж доведеність «поза розумним сумнівом», яким керується суд під час судового розгляду кримінального провадження по суті та ухвалення вироку.
На переконання слідчого судді, незалежно від подальшої доведеності підозри чи правової кваліфікації інкримінованого ОСОБА_5 діяння сукупність досліджених в судовому засіданні доказів свідчить, що він може бути причетним до цього злочину.
Вирішуючи питання про доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з наступного.
В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
З огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 та суворість можливого покарання, яке може бути призначено у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, такі обставини, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці даного ризику, підозрювана особа може переховуватись від органу досудового розслідування.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року).
Слідчий суддя приймає до уваги, що в даному випадку суворість покарання, передбаченого за злочин, в якому підозрюють ОСОБА_5 в сукупності з даними про особу підозрюваного та іншими обставинами кримінального правопорушення, яке вчинено в умовах воєнного стану, є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування.
Також, існує ризик, що ОСОБА_5 матиме можливість незаконно впливати на свідків, оскільки перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих їй обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні.
Разом з тим, на думку слідчого судді, також існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, який обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення) зокрема вчинив непокору (відмову від виконання бойового наказу, в умовах воєнного стану), що не виключає наявність ризику повторного вчинення інших кримінальних правопорушень в т.ч. проти встановлено порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення) та інші злочини.
Також слідчим суддею враховано дані про особу підозрюваного, який є військовослужбовцем, має постійне місце реєстрації, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимий, його стан здоров'я, а також те, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров'я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства.
Відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Таким чином, слідчий суддя, із врахуванням всіх обставин справи, наявних доказів та того, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, дійшов висновку про доведеність існування ризиків, зазначених у клопотанні слідчого, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в період воєнного стану в Україні, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дотримання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя зазначає, що для досягнення мети застосування запобіжних заходів, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, на початковій стадії досудового розслідування, що зумовлює необхідність в проведенні низки слідчих та процесуальних дій, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним,обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховуючи всі обставини справи, дані, що характеризують особу підозрюваного, а також враховуючи інші фактичні обставини даного конкретного кримінального провадження, матеріальне забезпечення військовослужбовця ОСОБА_5 , вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 60 560,00 грн., оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є завідомо непомірним.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, вважаю за необхідне покласти на ОСОБА_5 обов'язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
Контроль за виконанням підозрюваним обов'язків, в разі внесення застави, покласти на слідчого, який здійснює досудове розслідування даного кримінального провадження.
Враховуючи викладене клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_4 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України у кримінальному провадженні № 62024080100005421 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 днів, а саме по 17 вересня 2024 року.
Строк тримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою по цьому кримінальному провадженню рахувати з моменту затримання підозрюваного, а саме: з 19 липня 2024 року з 16 год. 00 хв.
Встановити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 грн. (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, Банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача (IBAN) UA378201720355249002000001205, Призначення платежу: вид платежу (застава, вартість частки майна тощо); П.І.Б. особи, за яку вноситься застава; номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.
З моменту звільнення ОСОБА_5 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: прибувати до слідчого, у провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за викликом; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування з особами, визначеними слідчим, прокурором; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти), для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_5 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.
У разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Ухвала слідчого судді діє по 16 год. 00 хв. 17 вересня 2024 року та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1