19 липня 2024 року
м. Київ
справа № 420/13237/20
адміністративне провадження № К/990/27384/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року
у справі № 420/13237/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС в Одеській області
про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди, визнання протиправними дій/бездіяльності й зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10 червня 2019 року №0124175307, яким до позивача застосований штраф у розмірі 97,66 гривень та нарахована пеня у розмірі 2413,87 гривень за період з 21 січня 2012 року по 18 січня 2019 року, стягнення моральної шкоди в розмірі 738634 Євро (25659850 грbdtym), визнання протиправними дій/бездіяльності й зобов'язання вчинити певні дії.
За результатами нового розгляду, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС в Одеській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10 червня 2019 року №0124175307. В задоволенні іншої частини позовних вимог, щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про встановлення Головному управлінню ДПС в Одеській області строку для виконання рішень судів у рамках даної справи, про надання оцінки щодо відсутності реагування відповідача на її клопотання. Апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року без змін.
15 липня 2024 року на адресу Верховного Суду вп'яте надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі № 420/13237/20, в якій скаржник просить: «Скасувати Верховним Судом передчасне, частково незаконне, необґрунтоване, не відповідне фактичним обставинам оскаржуване Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2023р. по справі №420/13237/20 в частині, яким у порушення процесуального права і у порушення прав, свобод позивача безпідставно відмовлено в частині уточнених позовних вимог, заяв і клопотань позивача, ОСОБА_1 , яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи;
Скасувати мотивувальну частину для зміни і доповнення зазначеного, оскаржуваного Рішення від 18.04.2023р. щодо задоволення позовної вимоги, якою винесено - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС в Одеський області від 10.06.2019р. №0124175307 про штраф і пеню по ЄСВ, і для зміни в мотивувальної частині, стосовно частини, якою відмовлено в частині позовних вимог позивача і обставин, які стосуються викладеного в позові, якою у порушення процесуального права, унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Скасувати Верховним Cудом передчасну, незаконну, необґрунтовану, не відповідну фактичним обставинам оскаржувану Постанову п'ятого апеляційного суду від 22.12.2023р. по справі №420/13237/20, якою у порушення процесуального права і у порушення прав, свобод позивача, відмовлено в апеляційної скарзі позивача, заявах і клопотаннях позивача, ОСОБА_1 , яка унеможливила встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Винести Верховним Cудом нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі касаційну скаргу по справи №420/13237/20, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду повно і всебічно мого позову, моїх уточнених позовних вимог, усіх моїх заяв і клопотань по справі №420/13237/20, з врахуванням висновків ВСУ в рамках даної справи, з врахуванням фактичних обставин справи, моїх переконливих аргументів, доводів, пояснень, мною подані тверді, визначальні докази (на відміну від відповідача), які мають істотне значення для повного і всебічного розгляду справи по моєму позову, які мають істотне значення для вирішення справи і винесення повного, вичерпного, справедливого, позитивного рішення на мою користь, оскільки на те є усі законні підстави, а також з врахуванням законів і норм права, які мною застосовані, яких я дотримувалась, якими я обґрунтувала мій позов і мої уточнені позовні вимоги, які підлягають застосуванню, дотриманню і керівництву;
А також направити справу до суду першої інстанції для зміни і доповнення мотивувальної частини, і доповнення резолютивної частини; і для зміни в мотивувальної частині, стосовно частини, якою відмовлено в частиш позовних вимог позивача і обставин які стосуються викладеного в позові».
При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.
У поданій касаційній скарзі, скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається зокрема на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому обґрунтування, щодо наявних підстав касаційного оскарження по вказаним підставам касаційна скарга не утримує.
Суд в черговий раз звертає увагу скаржника на те, що у випадку посилання скаржником на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
В свою чергу, скаржником не наведено обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні норм права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, що в свою чергу не узгоджується із підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Усі доводи позивача про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та не згоди із прийнятим рішенням, що не є належним обґрунтуванням заявленої підстави касаційного оскарження.
Крім того, скаржник не зазначає, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.
Щодо посилання скаржника (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) на порушення норм процесуального права, Суд зазначає, що у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Таким чином, частина друга статті 353 КАС України регламентує прийнятність цих доводів виключно за умови попередньо зробленого судом висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи те, що скаржником не наведено належного обґрунтування означених підстав касаційного оскарження судових рішень, про що зазначено вище, ця умова не підлягає перевірці
В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З поданої вп'яте касаційної скарги вбачається, що вона, має майже ідентичний зміст попередньо поданих касаційних скарг, які були повернуті ухвалами Верховного Суду від 08 лютого 2024 року, від 25 березня 2024 року, від 29 квітня 2024 року, від 10 червня 2024 року, додаткових обґрунтувань не містить.
Суд зазначає, що предметом судового розгляду у цій справі є вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10 червня 2019 року №0124175307, яка задоволена судами попередніх інстанцій, разом із тим позивач (заявник касаційної скарги) просить суд скасувати судові рішення повністю.
Другою вимогою скаржника є стягнення моральної шкоди. Заявляючи касаційну скаргу, скаржник не обґрунтував окремо підстави касаційного оскарження судових рішень, якими задоволено позов, так і стягнення заявленої моральної школи. Якщо перше стосується податкового законодавств та законодавства щодо єдиного соціального страхування, то друга частина стосується інституту цивільного законодавства.
Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі № 420/13237/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди, визнання протиправними дій/бездіяльності й зобов'язання вчинити певні дії- повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяР.Ф. Ханова