19 липня 2024 року
м. Київ
справа № 200/2242/22
адміністративне провадження № К/990/25325/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Прокопенка О.Б., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі № 200/2242/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання до вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати на користь позивача індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року включно;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року включно;
- визнати протиправними дії відповідача щодо розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні позивача із служби без урахування індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача скласти розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні із служби позивача з урахуванням індексації грошового забезпечення та подати такий розрахунок до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України для належного фінансування з метою подальшої виплати на користь позивача;
- визнати протиправними дії відповідача щодо розрахунку грошової компенсації за невикористану 1 добу щорічної оплачуваної відпустки у 2021 році позивачеві без урахування індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві недоплачену частину грошової компенсації за невикористану 1 добу щорічної оплачуваної відпустки у 2021 році, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням індексації;
- визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати на користь позивача грошової компенсації за невикористанні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015, 2018-2020 роки у кількості 8 діб, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби та з урахуванням до його складу індексації;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015, 2018-2020 роки у кількості 8 діб, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби та з урахуванням до його складу індексації;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати на користь позивача грошової компенсації за невикористанні дні додаткових відпусток учасника бойових дій за 2016-2020 роки у кількості 70 діб, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби та з урахуванням до його складу індексації;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача грошову компенсацію за невикористані дні додаткових відпусток учасника бойових дій за 2016 2020 роки у кількості 70 діб, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби та з урахуванням до його складу індексації;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати на користь позивача доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за 2906 годин служби в нічний час у період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 01 липня 2021 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за 2 906 години служби в нічний час у період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 01 липня 2021 року;
- визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати на користь позивача надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період служби з 13 вересня 2018 року по 01 липня 2020 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача надбавку за службу в умовах режимних обмежень за період служби з 13 вересня 2018 року по 15 березня 2020 року включно в розмірі 15% від посадового окладу та в період служби з 16 березня 2020 року по 01 липня 2020 року в розмірі 10% від посадового окладу.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року включно;
- зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року включно;
- визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 зі служби без урахування індексації грошового забезпечення;
- зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області скласти розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби ОСОБА_1 з урахуванням індексації грошового забезпечення та подати такий розрахунок до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України для належного фінансування з метою подальшої виплати на користь ОСОБА_1 ;
- визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо розрахунку грошової компенсації за невикористану 1 добу щорічної оплачуваної відпустки у 2021 році ОСОБА_1 без урахування індексації грошового забезпечення;
- зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину грошової компенсації за невикористану 1 добу щорічної оплачуваної відпустки у 2021 році, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням індексації;
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористанні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015, 2018-2020 роки у кількості 8 діб, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби та з урахуванням до його складу індексації;
- зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015, 2018-2020 роки у кількості 8 діб, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби та з урахуванням до його складу індексації;
- визнано протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористанні дні додаткових відпусток учасника бойових дій за 2016-2020 роки у кількості 70 діб, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби та з урахуванням до його складу індексації;
- зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткових відпусток учасника бойових дій за 2016 2020 роки у кількості 70 діб, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби та з урахуванням до його складу індексації;
- визнано протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за 1 986 годин служби в нічний час у період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 01 липня 2021 року;
- зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за 1 986 годин служби в нічний час у період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 01 липня 2021 року;
- визнано протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період служби з 13 вересня 2018 року по 01 липня 2020 року;
- зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 надбавку за службу в умовах режимних обмежень за період служби з 13 вересня 2018 року по 15 березня 2020 року включно в розмірі 15% від посадового окладу та в період служби з 16 березня 2020 року по 01 липня 2020 року в розмірі 10% від посадового окладу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалами Верховного Суду від 04 березня 2024 року, від 04 квітня 2024 року, від 14 травня 2024 року та від 24 червня 2024 року касаційні скарги Головного управління Національної поліції України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі №200/2242/22 були повернуті особі, яка їх подала.
01 липня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі №200/2242/22.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржуються судові рішення в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Як на підставу касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи при цьому на відсутність висновку Верховного Суду з питань наявності правових підстав для включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір одноразової грошової допомоги поліцейському при звільненні зі служби із включенням до розрахунку індексації грошового забезпечення, а також наявність правових підстав для включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористану відпустку.
Водночас, скаржником не зазначено, щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави переважно зводяться до оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом з тим Верховний Суд в своїх ухвалах від 04 квітня 2024 року та від 14 травня 2024 року про повернення касаційної скарги в цій справі на вказані обставини звертав увагу. Зазначені ухвали набрали законної сили.
З огляду на викладене Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі № 200/2242/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання до вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.Б. Прокопенко